Ухвала суду № 53264626, 29.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження:№ 22ц/790/4962/15 Головуючий 1 інст. - Горпинич О.В.

Справа № 645/8681/14-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Маковецької О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 травня 2015року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи: Харківська міська рада, Харківська міська санітарно-епідеміологічна служба, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Харкові про заборону здійснення незаконної підприємницької діяльності та зобов'язання привести земельну ділянку до первісного стану,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду в порядку вимог ст.ст. 373,376,386 ЦК України та ст.ст. 125,126 ЗК України з позовом про заборону ОСОБА_5 здійснювати незаконну діяльність по організації станції з ремонту автомобілів в приватному домоволодінні, що розташований по АДРЕСА_1. Просила зобов'язати відповідача привести до начального стану самовільно захоплену земельну ділянку, яка прилягає до її (позивача) домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, та виділена під житлову забудову, однак використовується відповідачем для відстою автомобілів з явними ознаками пошкодження в ДТП.

В обгрунтування позову посилалася на те, що ОСОБА_5 було самовільно збудовано нежитлові приміщення та незаконно організовано станцію технічного обслуговування (СТО) та ремонту автомобілів. Земельна ділянка, яка виділена для бслуговування домоволодіння, використовується нею під СТО, тим самим самочинно змінено її цільове призначення. Під час здійснення незаконної підприємницької діяльності з ремонту автомобілів відповідач зливає на землю відходи технічної та хімічної ридини, що призводить до забруднення природного середовища, постійного неприємного запаху, що призводить до порушення її (ОСОБА_3)прав.

Відповідач ОСОБА_5 в особі свого представника позов не визнала, посилаючись на те, що рішенням Харківської міської ради від 28.09.2011 р. за № 433/11 їй було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000га по АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Користуючись земельною ділянкою, вона не порушує прав ОСОБА_3

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 травня 2015року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Вказує, що судом першої інстанції не застосовано до виниклих правовідносин вимоги ст.ст. 317,375,319 ЦК України, не враховані надані нею докази на підтвердження своїх вимог, в тому числі безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про допит у якості свідка ОСОБА_6 щодо належності СТО «Автомастер», і після допиту якого було б з'ясовано належного відповідача.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_7 просить відхилити скаргу за безпідставністю доводів, оскільки цим доводам судом першої інстанції надана правильна правова оцінка.

Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги відповідно до вимог ч.1 ст.. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження самовільного захоплення ОСОБА_5 земельної ділянки, здійснення останньої незаконної діяльності по організації станції з ремонту автомобілів в належному їй домоволодінні.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується дослідженими ним доказами ОСОБА_5 на праві власності належить житловий будинок літ «А-1» з прибудовою та надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1.

Згідно рішення Х сесії У1 скликання Харківської міської ради від 28.09.2011 р. за № 433/11 ОСОБА_5 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000га по АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Підставою для прийняття такого рішення став проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погоджений в установленому законом порядку в 2010 році.

Це рішення не визнано незаконним та не скасовано в установленому законом порядку.

Зазначені обставини не спростовані ОСОБА_3 та її представником й в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до наданих позивачем відповідей Департаменту комунального господарства Харківської міської ради, Юридичного департаменту Харківської міської ради, за 2010-2011 рр. протоколи про адміністративні правопорушення у зв'язку з порушенням правил утримання прилеглих до домоволодіння територій у 2010 році були складені як на ОСОБА_5 та і на ОСОБА_3

Згідно відповіді Адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради від 01.11.2011 р. під час комісійного обстеження 18.10.2011 р. встановлено, що від приватних будинків з № 323 до № 331 здійснюється водовідведеннями канавами у бік водопропускного лотка, побудованого власником будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5, під проїздом на її території. Факт наявності ремонтної майстерні у вказаному приватному будинку не вдалося перевірити, оскільки власник будинку був відсутнім.

Матеріали справи не містять даних про те, що відповідач ОСОБА_5 займається підприємницькою діяльністю, в тому числі й по організації станції з ремонту автомобілів, всупереч вимогам ст.ст. 319, 320, 375 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

При цьому покладення обов'язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб'єктивного права. Відновлення становища, яке існувало до порушення, як спосіб захисту цивільного права та інтересу, застосовується у тому разі, якщо покладення обов'язку на особу, яка його порушила, припинити дії не відновлює повністю суб'єктивне право.

Однак ОСОБА_3 не надано до суду першої або апеляційної інстанції доказів, які відповідно до ст.ст. 58-60 ЦПК України свідчили б про наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги щодо порушення її прав відповідачем ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про допит у якості свідка ОСОБА_6 щодо належності СТО «Автомастер», і після допиту якого було б з'ясовано належного відповідача, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до вимог ст.ст. 10,11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін. При цьому обов'язок доводити обставини, на які посилається сторона у справі, законодавцем покладений на цю сторону.

Судом першої інстанції розглянутий позов ОСОБА_3 відповідно до вимог зазначених норм процесуального права, і ОСОБА_3 або її представник не заявляли клопотання про заміну неналежного відповідача належним.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення якого відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 308 ЦК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 травня 2015року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: