Ухвала суду № 53264563, 03.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22-ц-/790/4469/15 Головуючий: І інстанції

Справа: № 639/8213/14-ц Єрмоленко В.Б.

Категорія: сімейні Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Бровченка І.О., Кірсанової Л.І.,

за участю секретаря: Єрьоменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказувала на те, що з 28 квітня 2007 року вони з відповідачем по справі ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі, від якого мають дитину: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на цей час проживає разом із нею.

Однак сімейне життя між подружжям так і не склалось, оскільки чоловік застосовує до неї психологічний тиск, принижує її честь та гідність, спільний побут вести з ним не виходить, між ними весь час виникають суперечки.

Фактично шлюбні відносини між подружжям припинились ще у жовтні 2009 року та наразі кожен із них живе своїм власним життям та інтересами.

Крім того, останнім часом відповідач ОСОБА_2 погрожував їй розправою та застосовував до неї фізичне насильство, у зв'язку з чим вона була вимушена звернутись до правоохоронних органів та покинути квартиру, в якій вони разом проживали, й забравши дитину, переїхати жити в інше місце.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що на теперішній час їхній з чоловіком шлюб існує тільки формально й подальше його збереження суперечило б її інтересам та інтересам їхньої малолітньої дитини, позаяк сім'я фактично розпалась і відновлення шлюбно-сімейних відносин з відповідачем є неможливим, позивачка ОСОБА_3 просила суд розірвати шлюб, укладений з відповідачем ОСОБА_2, який зареєстрований 28 квітня 2007 року в Ленінському Відділі РАЦС Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 142.

Відповідач ОСОБА_2 у наданих до суду письмових запереченнях на позовну заяву своєї дружини категорично заперечував проти доводів останньої, вказуючи на те, що він кохав та й наразі кохає свою дружину, сім'я є для нього головним пріоритетом, він ніколи не кривдив ані дружину, ані дитину, та завжди піклувався про родину, як морально, так і матеріально.

Зважаючи на те, що відновлення нормальних стосунків між подружжям та збереження сім'ї, з його точки зору, є реальним, відповідач ОСОБА_2 просив суд надати шестимісячний строк для примирення з дружиною.

У судовому засіданні 22.10.2014 року відповідач ОСОБА_2 підтримав своє клопотання, в зв'язку з чим судом першої інстанції з метою вжиття заходів щодо примирення подружжя було оголошено перерву в розгляді справи та надано сторонам тримісячний строк для примирення.

У подальшому позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції з письмовою заявою, в якій просила скоротити визначений судом строк для примирення сторін та розглянути справу по суті заявлених нею позовних вимог, посилаючись на те, що їхні шлюбно-сімейні відносини з відповідачем вже давно й остаточно вичерпалися як такі, вона його ненавидить та зневажає, а відтак будь-яке примирення між ними є неможливим.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 підтримала свою заяву в повному обсязі, категорично заперечуючи проти можливості відновлення подружніх стосунків з відповідачем.

Відповідач ОСОБА_2, в свою чергу, вказував на те, що у них із дружиною чудові відносини, а тому причин для розірвання шлюбу не має.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 листопада 2014 року заяву позивачки ОСОБА_3 задоволено частково.

Скорочено раніше наданий сторонам по справі строк для примирення до одного місяця, а саме - до 24.11.2014 року та зупинено провадження у справі до закінчення вказаного строку.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 січня 2015 року відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та в подальшому призначено її до розгляду в судовому засіданні по суті.

Відповідач ОСОБА_2, будучи завчасно повідомленим (за місцем проходження ним військової служби в Жовтневому об'єднаному районному військовому комісаріаті м. Харкова) про час та місце розгляду справи судом, між тим у судове засідання не з'явився й про причини своєї неявки суд не повідомив.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 березня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Розірвано шлюб, зареєстрований між сторонами: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 28.04.2007 року в Ленінському відділі РАЦС Харківського міського управління юстиції під актовим записом № 142.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 квітня 2015 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд ухваленого судом першої інстанції по справі заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_2 ставиться питання про скасування заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 березня 2015 року та ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позивачкою ОСОБА_3 вимог за їх безпідставністю.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Зокрема, апелянт вказує на те, що наведені позивачкою підстави для розірвання шлюбу є надуманими та такими, що не відповідають дійсності, позаяк шлюбні відносини між ним та дружиною не припинились та вони виховують спільну дитину. Судом необґрунтовано прийнято до уваги посилання позивачки на застосування до неї фізичного та морального тиску з його боку, оскільки остання не надала на підтвердження своїх звинувачень жодного реального доказу.

Крім того, судом першої інстанції при розгляді справи допущено ряд порушень норм процесуального права, що стосується невинесення відповідних ухвал про зупинення провадження у справі в зв'язку з перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України по мобілізації, на час визначеного судом строку для примирення сторін та безпідставне скорочення цього строку ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 листопада 2014 року. Також у супереч ст. 224 ЦПК України судом першої інстанції постановлено заочне рішення у справі, не зважаючи на те, що апелянт, як відповідач приймав участь у попередніх судових засіданнях, надавав пояснення по суті заявлених до нього вимог, а також наводив відповідні доводи проти позову його дружини.

Позивачка ОСОБА_3 у своїх письмових запереченнях на подану відповідачем апеляційну скаргу просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції, ухвалене у справі, залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

При цьому вона вказує на те, що відповідач, хоча й перебуває на військовій службі по мобілізації, проте цю службу він проходить у Жовтневому об'єднаному районному військовому комісаріаті м. Харкова, де працює лише протягом робочого часу та щодня повертається додому, що не перешкоджало йому брати безпосередню участь у судових засіданнях. Однак, з метою затягування судового розгляду справи останній судові повістки про виклик до суду, направлені за адресою його проживання, навмисно не отримував, як навмисно зволікав і зі сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги, зловживаючи своїми правами та намагаючись щонайдовше зберегти статус сімейної людини та видимість офіційного шлюбу в очах оточуючих, хоча насправді їхня сім'я, яка існує тільки на папері, давно вже розпалася, шлюбних відносин вони не підтримують, спільного господарства не ведуть та взагалі мешкають окремо один від одного, позаяк спільне проживання, а тим більше збереження шлюбу між ними є неможливим.

Відповідач ОСОБА_2, будучи заздалегідь та належним чином (ч. 6 ст. 74 ЦПК України) повідомленим про час та місце розгляду справи апеляційним судом, разом із тим у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився й про причини своєї неявки суд не повідомив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду відповідно до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір по суті заявлених позивачкою ОСОБА_3 вимог районний суд повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 18 Сімейного кодексу України (далі: СК України) кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки.

Зазначене конституційне положення знайшло свій подальший розвиток у СК України, відповідно до статті 21 якого, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Вжите в цій правовій нормі слово «союз» підкреслює законодавче визнання теорії договірної природи шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ст. 24 СК України).

Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги (ст. 55 СК України).

Відповідно до ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст. 110 СК України кожен із подружжя має право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу, тобто припинення шлюбних правовідносин.

При цьому подальше збереження шлюбу в будь-якому випадку можливе лише на паритетних засадах - на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є морально-правовою основою шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно керувався зазначеними вище нормами сімейного законодавства, а тому встановивши, що шлюбно-сімейні відносини між подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично вже вичерпані, як такі, відновлювати сімейні стосунки з відповідачем позивачка намірів не має та категорично заперечує проти подальшого збереження сім'ї, обґрунтовано задовольнив заявлені нею позовні вимоги, розірвавши укладений між сторонами шлюб.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що об'єктивні причини для розірвання шлюбу з позивачкою відсутні, дружину він любить та піклується про сім'ю, яка має для нього пріоритетне значення, то ці доводи апелянта судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки як зазначалося вище, шлюб, тобто сімейний союз жінки та чоловіка ґрунтується, виключно на вільній згоді останніх, у зв'язку з чим примушування їх до шлюбу не допускається, наданий судом сторонам строк для взаємного примирення позитивних наслідків не дав, не зважаючи на тривалий час судового розгляду справи примирення між подружжям так і не відбулося, а позивачка ОСОБА_3 в обґрунтування своїх вимог про розірвання існуючого між сторонами шлюбу навела достатньо передбачених для цього ст. 112 СК України підстав, які відповідачем належним чином не спростовані й сумнівів у даному випадку не викликають.

При цьому судова колегія вважає доцільним також зазначити, що в разі відновлення сімейних відносин між сторонами на засадах взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги, вони не позбавлені права повторно укласти між собою шлюб за наявності обопільного на те бажання та згоди.

Доводи ж апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 стосовно того, що судом першої інстанції при розгляді справи були порушені норми процесуального права, судова колегія також оцінює критично та відхиляє, оскільки зазначені порушення, в даному випадку, є несуттєвими, мають формальний характер, на правильність уваленого судом першої інстанції по справі рішення не впливають та згідно ч. 3 ст. 309 ЦПК України не є підставою для скасування рішення районного суду, яке є предметом апеляційного оскарження.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: