Рішення № 53264210, 28.10.2015, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7872/15-ц

Провадження № 2/645/2578/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ульяніч І.В.,

при секретарі Тереховській І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 державного авіаційного виробничого підприємства про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 державного авіаційного виробничого підприємства про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 2099,28 грн., та суму моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 01 серпня 2011 року по 27 липня 2015 року він працював стрілком-пожежним СО і ПБ на заводі «ТОРА» ХДАВП, звідки звільнився за ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю і діючого на сьогоднішній день колективного договору. При звільненні позивачу не було виплачено заробітну плату за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень у розмірі 14 111,62 грн. і вихідну допомогу у розмірі 7165,43 грн.. Також позивач зазначає, що 19 серпня 2015 року йому на заводі "ТОРА" ХДАВП виплатили 21 876,67 грн., із яких 14 111,62 грн. - заробітна плата, 7165,43 грн. - вихідна допомога, 599,62 грн. - компенсація за грудень місяць. За таких обставин позивач вважає, що стягненню підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 27 липня 2015 року по 19 серпня 2015 року в розмірі 2099,28 грн. Позивачем зазначено, що не отримуючи заробітну плату сім місяців, і майже місяць після звільнення він зазнав певних моральних страждань, а саме, не мав можливості своєчасно сплачувати комунальні платежі, що змушувало позивача нервувати і було причиною скандалів в сім'ї, не мав можливості гідно харчуватися, забезпечувати відпочинок собі і членам своєї сім'ї, що так само негативно позначалося на сімейних відносинах, не мав можливості забезпечувати нормальне технічне обслуговування автомобіля, що змушувало постійно турбуватися за власну безпеку та безпеку оточуючих. Як наслідок всього вищезгаданого позивачу доводилося весь час позичати гроші у друзів та родичів. Таким чином, позивач вважає, що йому завдано моральної шкоди у сумі 25 000,00 грн.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі. При цьому позивач пояснив, що заробітна плата йому не виплачувалась протягом 9 місяців, він жив в борг, на мав можливості своєчасно сплачувати комунальні послуги, гідно харчуватись, забезпечувати відпочинок собі та членам родини, що негативно зазначалось на сімейних відносинах. У нього погіршився стан здоровя, у звязку із чим він страждав морально.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, надала заперечення проти позову та пояснила, що на даний час заборгованість по заробітній платі перед позивачем погашена. Крім того, йому сплачено компенсацію, у звязку із несвоєчасним з ним розрахунком та вихідна допомога. Провини підприємства у несвоєчасному розрахунку з позивачем не має, так як на підприємстві скрутне матеріальне становище, не має грошових коштів, у звязку із чим ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2015 року було порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідив матеріали справи, вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом та вбачається з трудової книжки Серії БТ-ІІ № 6163488, ОСОБА_1 був прийнятий на завод «ТОРА» ХДАВП на посаду стрілком-пожежним СО і ПБ з 01.08.2011 року згідно наказу № 148/л від 01.08.2011 року. (а.с.4)

27.07.2015 року позивач був звільнений з вказаного підприємства за власним бажанням згідно ст. 38 ч. 3 КзПП України, згідно наказу № 133/л від 27.07.2015 року. (а.с.5)

Після звільнення з підприємства, з позивачем не було проведено остаточний розрахунок, у зв'язку з чим існувала заборгованість, яка була сплачена позивачу 18.08.2015 року, в розмірі 19302,87 грн., із якої заборгованість по заробітній платі становить 12137,44 грн., вихідна допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати в розмірі 7165,43 грн., також була виплачена компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати в розмірі 1974,18 грн., що підтверджується довідкою № 31 від 30.09.2015 року (а.с.29).

Згідно довідки про нарахування середньої заробітної плати № 30 від 30.09.2015 року вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача складає 150,55 гривень (а.с.28)

Згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 15.04.2015 року про порушення провадження у справі про банкрутство, вбачається, що у відношенні відповідача ОСОБА_2 державного авіаційного виробничого підприємства порушено провадження про банкрутство (а.с.24-27)

Згідно Статуту ОСОБА_2 державного авіаційного виробничого підприємства, вбачається, що до складу підприємства входить відокремлений підрозділ завод з технічного обслуговування та ремонту авіаційної техніки ХДАВП завод «ТАРО».

Згідно п. п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ від 08.02.1995 року №100, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п. 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата = сума нарахованої заробітної плати поділити на кількість робочих днів.

Відповідно дост. 115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України - працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно довідки ОСОБА_2 державного авіаційного виробничого підприємства Заводу по технічному обслуговуванню та ремонту авіаційної техніки № 30 від 30.09.2015 року заробітна плата для розрахунку виплат за затримку розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за травень-червень 2015р. складає 5118,55 грн., середньоденна заробітна плата складає 150,55 грн..

В судовому засіданні встановлено, що з урахуванням графіку роботи, у позивача п»ять робочих днів на тиждень, а тому затримка виплат при звільненні з 27.07.2015 року по 18.08.2015 року складає 16 робочих днів, у зв'язку з чим заборгованість складає 2408,80 грн. (сума затримки виплати заробітної плати = середньоденна заробітна плата х кількість робочих днів затримки 150,55 грн.х16 днів).

Роз»язненим судом правом про збільшення позовних вимог позивач не скористався, а так як суд розглядає справу у межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, згідно ст. 11 ЦПК України, то суд проаналізовавши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог в розмірі 2099,28 грн.

Згідно правової позиції, якої дійшов Верховний Суд України по справі № 6-64цс13 від 03.07.2013 р., зазначено, що згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Нетривалий час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є підставою длязвільнення роботодавця від зазначеної відповідальності.

Тому суд не приймає доводи представника відповідача, щодо того, що у звязку із скрутним матеріальним становищем та відсутністю грошових коштів, не має вини підприємства у несвоєчасній виплаті заробітної плати.

Таким чином, вимога позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку по заробітній платі в розмірі 2099,28 грн.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди суд приходить до наступного.

Обґрунтовуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що у зв'язку з невиплатою відповідачем заробітної плати, він зазнав душевних страждань, а саме, не мав можливості своєчасно сплачувати комунальні платежі, що змушувало позивача нервувати і було причиною скандалів в сім'ї, не мав можливості гідно харчуватися, забезпечувати відпочинок собі і членам своєї сім'ї, що так само негативно позначалося на сімейних відносинах, не мав можливості забезпечувати нормальне технічне обслуговування автомобіля, що змушувало постійно турбуватися за власну безпеку та безпеку оточуючих. Як наслідок всього вищезгаданого позивачу доводилося весь час позичати гроші у друзів та родичів, тому просив стягнути з відповідача 25 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заперечуючи проти позву в цій частині, відповідач зазначав, що доказів, якими підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру не надано.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Ураховуючи те, що внаслідок невиплати позивачу заробітної плати, останній зазнав моральних страждань, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди та з урахуванням принципів розумності та справедливості суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду позивач звільнений від сплати судового збору.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, та стягує з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1218, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, ст. ст. 47,83, 116, 117 КЗпП України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 державного авіаційного виробничого підприємства про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 державного авіаційного виробничого підприємства, код ЄДРПОУ 14308894, юридична адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська, 134, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.07.2015 року по 18.08.2015 року, суму в розмірі 2099,28 грн., в також в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 2000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 державного авіаційного виробничого підприємства, код ЄДРПОУ 14308894, на користь держави судовий збір в розмірі 1218 гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя -