Вирок № 53262749, 09.11.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/19457/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2015 Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

при секретарі Шептуха В.М.

з участю прокурора, ОСОБА_1, ОСОБА_2

з участю потерпілого ОСОБА_3

з участю обвинуваченого ОСОБА_4

з участю захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова кримінальне провадження за №12014220480003654 від 23.07.2014 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, освіта середня-технічна, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчинені кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, 09.07.2014 року приблизно о 21 годині 15 хвилин, перебував біля свого під'їзду будинку АДРЕСА_1. В цей час до під'їзду підійшов гр-н ОСОБА_3, який є сусідом обвинуваченого. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 почався словесний конфлікт, який потім продовжився у під'їзду будинку. Перебуваючи у ліфту, словесний конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 переріс у бійку, в ході якої останній наніс ОСОБА_3 декілька ударів рукою в область обличчя, спричинивши потерпілою тілесні ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України не визнав повністю, вимоги цивільного позову, заявленого потерпілим ОСОБА_3, а також стороною обвинувачення не визнав у повному обсязі, та пояснив наступне: 09.07.2015 року він приїхав з огороду та поставив машину в гараж. Підійшов до під'їзду, подзвонив товариш, з яким він розмовляв по телефону. В цей час до під'їзду підійшов сусід ОСОБА_3, який ніс пакет, йшов похитуючись, сказав: «Привіт», на що ОСОБА_4 відповів «Слава Україні», а той почав його ображати словами «фашист», «бандера». На що ОСОБА_4 сказав, що той неправий, оскільки ми живемо у Харкові, в Україні, і рекомендує сусіду почитати історію, діалог з ним не хотів вести, оскільки той був у стані алкогольного сп'яніння, і тримаючись за перила ОСОБА_3 направився у під'їзд. Через 5-7 хвилин ОСОБА_4 зайшов у під'їзд, де нікого не було, викликав ліфт і поїхав додому, на п'ятий поверх. Ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 не наносив, з усіма сусідами підтримує нормальні відносини, скандалів ніколи не було.

Незважаючи на повне невизнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення-злочину об'єктивно підтверджується зібраними по справі та дослідженими в суді доказами, а саме:

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 09 липня 2014 року о 21:15-21:25 годині повертався з роботи, зустрів біля під'їзду, на лавці свого сусіда - ОСОБА_4. У потерпілого у лівій руці був портфель, у правій - п'ять склянок води. В цей час ОСОБА_4 крикнув: «Слава Україні», на що потерпілий промовчав та пішов до під'їзду, проте ОСОБА_4 запитав у нього, чому він не відповідає на запитання «Слава Україні». Потерпілий сказав, що герої знаходяться в АТО, а він не герой. Потім він зайшов у під'їзд та викликав ліфт. В цей час до під'їзду зайшов ОСОБА_4, та вони разом сіли у ліфт. Знаходячись у ліфті, ОСОБА_4 наніс ОСОБА_3 декілька ударів в область обличчя, від яких у потерпілого з'явилась кров. Прийшов додому, дружина відкрила двері і запитала, що з ним сталось, на що той відповів, що це зробив ОСОБА_3 з п'ятого поверху. Дружина піднялась до дверей ОСОБА_4, стукала, проте ніхто не відкривав. Потім потерпілий поїхав у 4-ту лікарню для з'ясування свого стану здоров'я. Всі удари відбулись в ліфті.

Допитом свідка ОСОБА_7 встановлено, що після 21 годин 00 хвилин 09.07.2014 року її чоловік - ОСОБА_3 подзвонив у двері їхньої квартири, які вона йому відчинила та побачила чоловіка, який був весь у крові, і почала надавати медичну допомогу. На питання що трапилось, чоловік відповів, що його побив сусід ОСОБА_4.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що у липні 2014 року вона знаходилась дома, вийшовши на балкон (квартира у неї на 2-му поверсі) побачила сусіда - ОСОБА_4, який сидів на лавці. Підійшов ОСОБА_3, у якого були дві сумки в руках, та який привітався з сусідом. Раптом почалась словесна перепалка, з криками та нецензурними словами, яка тривала не більше 10 хвилин. ОСОБА_3 зайшов до під'їзду, ОСОБА_4 пішов за ним. ОСОБА_8 вийшла з квартири та почула дуже голосні звуки та гуркіт, який доносився з ліфту, після чого повернулась у квартиру. Через 3-4 дні вона побачила ОСОБА_3, у якого на обличчі були тілесні ушкодження, та запитала що з ним сталось і чи це наслідки бійки з ОСОБА_4, на що потерпілий відповів так.

Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», для встановлення причин смерті, тяжкості й характеру тілесних ушкоджень призначення експертизи є обов'язковим. Водночас треба мати на увазі, що висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння і саме в такому розумінні вони повинні оцінюватися судами при вирішенні питання про доведеність винуватості особи у злочині, обставин його вчинення та про його кримінально-правову кваліфікацію.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №810-А/14 від 20.08.2014 року, у ОСОБА_3 має місце косий перелом лівого суглобного відростку зі зміщенням, який виник внаслідок дії тупого, твердого предмету, міг виникнути при обставинах, викладених в історії хвороби, що відноситься до тілесних пошкоджень середньої тяжкості, що тягне за собою тривалий розлад здоров'я.

Винність обвинуваченого підтверджується також протоколом проведення слідчого експерименту від 19.08.2014 року, фототаблицями до протоколу проведення слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_3, у ході якого потерпілий показав, як саме йому були нанесені тілесні ушкодження обвинуваченим ОСОБА_4.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №838-А/14 від 10.09.2014 року, у ОСОБА_3 має місце косий перелом лівого суглобного відростку зі зміщенням, який виник внаслідок дії тупого, твердого предмету, міг виникнути при обставинах, викладених в протоколі проведення слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_3, що відноситься до тілесних пошкоджень середньої тяжкості, що тягне за собою тривалий розлад здоров'я.

За таких обставин, аналізуючи та оцінюючи вищенаведені докази в їх сукупності, враховуючи положення пункту 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 та кваліфікує його дії за частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених статтею 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

При призначенні покарання суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, на обліку в обласному наркологічному, психіатричному диспансерах не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Відповідно до статті 66 КК України, обставин, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_4, судом не встановлено.

Відповідно до статті 67 КК України, обставин, що обтяжує відповідальність ОСОБА_4 судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 повинно бути призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у межах санкції частини 1 статті 122 Кримінального кодексу України, із застосуванням статті 75, 76 Кримінального кодексу України.

Заявлений потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню в межах його доведеності.

Відповідно до пункту 3, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконним діями або бездіяльністю інших осіб, а розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин. Суд вважає, що потерпілий ОСОБА_3 зазнав моральних страждань, проте, оскільки суд, відшкодовуючи моральну шкоду з винної особи повинен виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат №11 від 07.07.95 року, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Питання щодо витрат пов'язаних з проведенням експертизи по кримінальному провадженню суд вирішує на підставі ст.124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України та призначити покарання у вигляді 1 (один) року позбавлення волі.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави (Управління Державного казначейства у м. Харкові ГУ ДКУ України в Харківській області, р/р 31412544700002, МФО 851011, код 24134490, код призначення платежу 240603) в рахунок відшкодування лікування потерпілого ОСОБА_3, 1246 (одну тисячу двісті сорок шість) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3598 (три тисячі п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 65 коп., а в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) грн., а всього стягнути 13598 (тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судово-медичних експертиз: №810-А/14, №838-А/14 у розмірі 368 (триста шістдесят вісім) грн. 94 коп.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий: