Ухвала суду № 53262574, 09.11.2015, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 423/2002/13-к

Провадження № 11кп/782/164/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Люклянчука В.Ф.,

суддів Рябчун О.В., Чобур О.В.,

з участю:

секретаря Магамедова Ш.Х.,

прокурора Кім Р.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

перекладача ОСОБА_3,

розглянувши 05 листопада 2015 року у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сєвєродонецьку в режимі відеоконференції з СІЗО м. Старобільська кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Попаснянського районного суду Луганської області від 22 червня 2015 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця м. Стаханова Луганської області, має середню освіту, неодруженого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:

1)03.03.2005 року Первомайським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 4 років, із застосуванням ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком на 2 роки. Постановою Первомайського міського суду Луганської області від 11.10.2007 року направлений для реального відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Звільнений 05.09.2011 року з Петровської ВК Луганської обл. (№ 24) по відбуттю строку;

2)17.01.2013 року Стахановським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком на 1 рік ,

засуджено

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, приєднано невідбуту частину покарання за вироком Стахановського міського суду Луганської області від 17.01.2013 року, призначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, -

ВСТАНОВИЛА

За вироком суду ОСОБА_1, визнано винним в тому, що він, в період з 25 по 28 травня 2013 року, діючи повторно, залучив до робіт по розбиранню гаражу за грошову винагороду невстановлених осіб, запевнивши їх, що він придбав цей гараж, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2. Після чого, в цей період часу, проник на територію, огородженої парканом, цієї земельної ділянки, що знаходилася в користуванні ОСОБА_4 Далі разом зі вказаними особами, шляхом демонтажу, розібрав на будівельні матеріали гараж, таємно викравши, у такий спосіб, будівельні матеріали, а також інше майно, що знаходилось на території домоволодіння, чим завдав матеріальну шкоду ОСОБА_4 на загальну суму 25 234,00 грн.

В апеляційній скарзі захисник в інтересах обвинуваченого просить скасувати вирок та призначити новий розгляд справи, посилаючись на те, що вирок є незаконним та необґрунтованим. Вважає, що в порушення вимог кримінального процесуального закону, органами досудового розслідування та судом допущена неповнота дослідження обставин справи, котрі роблять неправосудним постановлений вирок. На думку захисника, в ході розгляду кримінального провадження не було доказано розмір шкоди, обсяг таємно викраденого майна потерпілої ОСОБА_4 Вказує, що свідки в судовому засіданні давали суперечливі показання. Окрім того, у судовому засіданні не були допитані поняті, свідки сторони обвинувачення та захисту, що призвело до неповноти судового розгляду та порушило право ОСОБА_1 на захист.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати вирок та призначити новий розгляд справи, посилаючись на неповноту судового розгляду. Вважає, що суд не взяв до уваги показання свідків захисту, напроти, пославшись на показання свідків обвинувачення. Не виключає, що на цих свідків здійснювався тиск працівниками досудового слідства. Вказує, що суд не допитав свідків захисту та обвинувачення. При цьому суд послався на показання свідків, які вони давали на досудовому розслідуванні, хоча в судовому засіданні давали інші пояснення.

Старший прокурор прокуратури Попаснянського району Неустроєва В.В. від своєї апеляційної скарги, згідно з ст. 403 КПК України відмовилась.

Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційних скарг, були заслухані:

- обвинувачений та його захисник, які підтримали вимоги своїх апеляційних скарг, пославшись на їх доводи;

- прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, пославшись на законність та обґрунтованість вироку.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, прокурора, вивчивши матеріали провадження, дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованою, з таких підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370, 374 КПК України.

Висновки суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_1 у вчинені злочину, а також правова кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 185 КК України є правильними, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Так при судовому розгляді, обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України не визнав. Пояснив, що під час досудового розслідування визнавав свою вину, оскільки хотів, щоб його скоріше відпустили додому після допиту. При цьому ніхто з працівників міліції не вчиняв щодо нього ніяких незаконних дій. Зробив припущення, що за вказаною адресою взагалі не було гаражу або що його розібрав на будівельні матеріали син потерпілої ОСОБА_6

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ці показання обвинуваченого вірно визнав недостовірними, оскільки вони суперечать фактичним даним, які встановлені судом першої інстанції, спростовуються показаннями потерпілої, свідків, які визнані судом першої інстанції достовірними, і фактичними даними, які містіться в протоколах слідчих дій.

Суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які безпосередньо давали показання в судовому засіданні, про обставини вчинення ОСОБА_1 крадіжки, поєднаної з проникненням у приміщення та сховище.

З показань потерпілої ОСОБА_4 слідує, що їй на праві власності належало майно, що перелічено в обвинувальному акті, та було таємно викрадене ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що обвинувачений ОСОБА_1 керував розбиранням гаражу, що належав потерпілій ОСОБА_4 Обвинувачений отримував гроші від продажу будівельних матеріалів, що були розбиранні з гаражу. За пропозицією обвинуваченого, він на своєму автомобілі "МАЗ" вивозив вказані будівельні матеріали.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він придбав у обвинуваченого ОСОБА_1 майно, що знаходилось у домоволодінні, яке належить потерпілій ОСОБА_4 При цьому обвинувачений повідомляв свідка про те, що нібито розбір гаражу він здійснював з дозволу потерпілої.

З показань свідка ОСОБА_9 слідує, що він один день приймав участь у розбиранні гаражу, що належав потерпілій ОСОБА_4 Окрім того, свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 пояснили, що в розбиранні гаражу, також приймало участь близько 4-6 осіб.

З урахуванням того, що в період часу вчинення інкримінованого злочину, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 неодноразово мали з'єднання мобільного зв'язку з обвинуваченим ОСОБА_1 (т. 1 ар.с. 201-208), суд першої інстанції правильно визнав показання цих свідків недостовірними в тій частині, що вони не були знайомі з обвинуваченим ОСОБА_1

При цьому, колегія суддів визнає, що показання цих свідків, а також свідка ОСОБА_11, який вказав, що не бачив обвинуваченого під час розбирання гаражу, не спростовують вину обвинуваченого.

Доводи захисника про недоведеність розміру шкоди, завданої злочином, є безпідставними, оскільки в судовому засіданні потерпіла підтвердила, що майно, яке перелічене в обвинувальному акті, належало їй, та було таємно викрадене.

В апеляційних скаргах захисника та обвинуваченого ці показання потерпілої не спростовані.

В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б ставили б під сумнів показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, потерпілої ОСОБА_4, і свідчили про те, що вони обумовили ОСОБА_1

Так само, в матеріалах кримінального провадження немає об'єктивних даних про здійснення психологічного чи іншого тиску на свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, потерпілу ОСОБА_4

Пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 про фактичне відсутність гаражу, а відповідно і будівельних матеріалів, що належали потерпілій ОСОБА_4 перевірялись судом першої інстанції та свого підтвердження не знайшли, оскільки спростовуються показаннями потерпілої, свідків, а також матеріалами кримінального провадження (ар.с. 16-17).

Доводи захисника про порушення судом вимог кримінального процесуального закону є безпідставними, оскільки колегією суддів не встановлено таких порушень КПК України, які перешкодили, чи могли перешкодити, суду ухвалити законний та обґрунтований вирок. Також не встановлено порушень, які передбачені ч. 2 ст. 412 КПК України.

Окрім того, колегія суддів вважає, що в ході судового розгляду були досліджені всі обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення.

Судом були задоволенні клопотання сторін кримінального провадження щодо виклику свідків (т. 2 ар.с. 212).

Однак з об'єктивних причин, їх виклик та допит в судовому засіданні не відбувся, оскільки на території, де проживають ці свідки, здійснюється АТО та вона тимчасово не контролюється державними органами України (т. 2 ар.с. 227).

У зв'язку з чим, колегія суддів не визнає порушення права на захист обвинуваченого.

Колегія суддів вбачає, що суд у відповідності до ст. 94 КПК України надав належну оцінку всім доказам, які були дослідженні в судовому засіданні, зокрема показанням свідкам.

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який за місцем проживання задовільно характеризується, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання. Суд першої інстанції правильно призначив обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків, згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. ст. 407, 419, 426 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Попаснянського районного суду Луганської області від 22 червня 2015 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

Люклянчук В.Ф. Рябчун О.В. Чобур О.В.