Вирок № 53262454, 09.11.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/6520/15-к

н.п. 1-кп/415/509/15

ВИРОК

Іменем України

09.11.15 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Зайченко І.А.

прокурора Тищенко А.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лисичанську кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12015130240001867 від 23.08.2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська, Луганської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого, інваліда 3 групи, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

23 серпня 2015 року приблизно о 19 годині ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по автодорозі вулиці Генерала Потапенка м. Лисичанська Луганської області у напрямку селища Березове зі сторони вулиці Першотравневої. В процесі свого руху по вищевказаній автодорозі, в районі будинку № 301 вулиці Генерала Потапенка м. Лисичанська Луганської області, ОСОБА_1 проявив неуважність і злочинну недбалість, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати можливість постійно контролювати рух автомобілем і безпечно керувати ним, порушив технічні вимоги пунктів 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху України, згідно яких «мусив залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу», не обрав безпечну дистанцію, внаслідок чого здійснив виїзд на праве узбіччя та скоїв зіткнення з велосипедом «Україна» під керуванням ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 В результаті дорожньо-транспортної події ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми з крововиливами під тверду та м'які мозкові оболонки, ускладнені набряком головного мозку, мозковою комою тяжкого ступеня, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 374 від 03.09.2015 року: «відносяться до тяжких тілесних ушкоджень» від яких 24.08.2015 року помер у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Лисичанської міської лікарні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що дійсно, 23 серпня 2015 року приблизно о 19 годині він керував належним йому автомобілем НОМЕР_2 по автодорозі вулиці Генерала Потапенка м. Лисичанська у напрямку селища Березове зі сторони вулиці Першотравневої. В салоні автомобіля в якості пасажиру знаходився ОСОБА_7 Він рухався зі швидкістю приблизно 60 км. на годину. Попереду нього, в попутному напрямку рухався на велосипеді чоловік зі швидкістю приблизно 20 км. на годину, на відстані приблизно 0,9 метрів від бордюрного каменю правого краю проїзної частини. В момент руху він не впорався з керуванням та виїхав правими колесами на обочину переїхавши при цьому бордюрний камінь та продовжив рухатися в такому положенні, лівими колесами по проїзній частині, правими - по обочині. Він вирішив обігнати велосипедиста, що рухався попереду, однак не встиг та скоїв наїзд на останнього. Після чого зупинив автомобіль та залишався на місці до приїзду співробітників ДАІ та швидкої допомоги. В скоєному щиро кається, просив пробачення у потерпілих, яким добровільно у повному обсязі відшкодував заподіяні ним майнові збитки та моральну шкоду, а також зобов'язався і в подальшому допомагати сім'ї померлого ОСОБА_6

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила в судовому засіданні, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_5 23 серпня 2015 року приблизно о 19 годині, її чоловік поїхав на велосипеді до свого брата в селище Березово. Коли останній повернув вона знаходилася біля хвіртки двору і почула глухі хлопки. Прибігши на місце, зрозуміла, що на проїзній частини вулиці ОСОБА_8, автомобіль під керуванням раніше їй незнаймого водія скоїв наїзд на її чоловіка і він отримав тілесні ушкодження.24 серпня 2015 року ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень помер в лікарні м. Лисичанська, куди був доставлений. Відповідаючи на питання суду зазначила, що після ДТП обвинувачений приходив у лікарню, цікавився здоровьям її чоловіка та пропонував матеріальну допомогу. На даний час заподіяна їй майнова та моральна шкода відшкодована обвинуваченим в повному обсязі, претензій до ОСОБА_9 вона не має, на призначенні суворого покарання не наполягала.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 23 серпня 2015 року від сестри свого чоловіка, ОСОБА_10, їй стало відоме, що її син ОСОБА_5 був збитий автомобілем та отримав тілесні ушкодження. Вона в цей час знаходилася в Російської Федерації. Вранці 24 серпня 2015 року вона приїхала додому, однак у вечорі її син помер в лікарні від отриманих тілесних ушкоджень. Обвинувачений приходив до лікарні, інтересувався здоров'ям її сина та пропонував їй матеріальну допомогу. На даний час заподіяна їй майнова та моральна шкода відшкодована обвинуваченим в повному обсязі, претензій до ОСОБА_9 вона не має, на призначенні суворого покарання не наполягала.

Згідно висновку судово - автотехнічної експертизи № 123/6 від 15.09.2015 року, з технічної точки зору, дії водія ОСОБА_1 невідповідні технічним вимогам пунктів 13.1.,13.3. Правил дорожнього руху України знаходилися в причинному зв'язку із дорожньо-транспортною подією, в результаті якої велосипедист ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 374 від 03.09.2015 року: «відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті потерпілого» ( а.с. 70-72).

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачений та потерпілі правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, дослідивши висновок судово - автотехнічної експертизи та матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого доведена у повному обсязі, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.106-107), є інвалідом ІІІ групи (а.с.98,103) у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с.108), раніше не судимий, (а.с. 99-100),та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та визнання вини, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ст. 286 ч.2 КК України, оскільки останній вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, що спричинило тяжкі наслідки, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, разом з тим враховуючи обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини та щире каяття винного, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відомості про особу та репутацію обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, задовільно характеризується за місцем проживання, одружений, в судовому засіданні вибачався за вчинене, а також враховуючи стан здоров'я ОСОБА_1 який являється інвалідом ІІІ групи з дитинства, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК( а.с.103), та його поведінку до та після вчинення злочину, думку потерпілих, які претензій до обвинуваченого у зв'язку з повним відшкодуванням заподіяної їм майнової та моральної шкоди не мали та на призначенні суворого виду покарання, пов'язаного з реальним позбавленням волі не наполягали, одночасно, враховуючи, що вчинений злочин є необережним злочином, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 ч.1 п. 2, п.3, п.4 КК України.

Крім того суд вважає за необхідне відповідно до ст. 77 КК України призначити обвинуваченому ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами оскільки від його дій під час керування автомобілем настали тяжкі наслідки.

Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Підстав для обрання запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судово-автотехнічної експертизи (а.с.70-72 ), витрати у сумі 736,56 гривень (а.с.69) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України:

-автомобіль НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області (а.с. 28) підлягає поверненню власнику - ОСОБА_1

-велосипед «Україна», що знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області (а.с.28) підлягає поверненню ОСОБА_2.

Керуючись ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

-періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-автотехнічної експертизи у сумі 736 гривень (сімсот тридцять шість гривень) 56 копійок (№ рахунку 31117115700051, одержувач УДКСУ у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, ідентифікаційний код одержувача 37800278, банк одержувача ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013).

Речові докази:

- автомобіль НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області повернути власнику - ОСОБА_1.

-велосипед «Україна», який знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області - повернути ОСОБА_2.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: М.М. Старікова