Вирок № 53262123, 06.11.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/5496/15-к

н.п. 1-кп/415/456/15

ВИРОК

Іменем України

06.11.15 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Зайченко І.А.

прокурора Сухіної О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015130240000893 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця міста Ровеньки, Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 11.12.1996 року Ровеньківським міським судом Луганської області за ст. 140 ч. 3 КК України ( 1960 року) до 3 років позбавлення волі; 20.01.1997 року Ровеньківським міським судом Луганської області за ст. ст. 17,81 ч. 3, ст. 81 ч. 3, ст. 140 ч.2, ст.42,43 ч.3 КК України (1960) року до 4 років позбавлення волі; 27.08.1999 року Ровеньківським міським судом Луганської області за ст.140 ч.2 КК України (1960) року до 6 місяців позбавлення волі; 28.02.2003 року Ровеньківським міським судом Луганської області за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі; 10.10.2008 року Антрацитівським міськрайонним судом Луганської області за ст. 186 ч.2, 187 ч.2, ст.ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі, з конфіскацією 1/2 майна; 25.02.2014 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 125 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 510 гривень, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

В С Т А Н О В И В:

В ніч з 27.05.2015 року на 28.05.2015 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, за попередньою змовою з іншою особою, судове провадження у відношенні якого зупинено відповідно до ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 20 жовтня 2015 року у зв'язку з його розшуком, прийшли до будинку АДРЕСА_2. ОСОБА_1, діючи згідно спільної домовленості, залишився біля огорожі вказаної будівлі спостерігати за обстановкою, а інша особа, судове провадження у відношенні якої зупинено у зв'язку з його розшуком, переліз через паркан до двору вказаного будинку, де таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_2, а саме:алюмінієвий бідон з кришкою, ємкістю 38 літрів, вартістю 250 гривень,алюмінієву каструлю з кришкою, ємкістю 50 літрів, вартістю 400 гривень,алюмінієву каструлю з кришкою ємкістю 20 літрів, вартістю 300 гривень, алюмінієву каструлю з кришкою ємкістю 50 літрів, вартістю 450 гривень, чим спричинили потерпілій ОСОБА_2 відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 242/7 від 25.06.2015 року майнову шкоду на загальну суму 1400 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що дійсно він разом з ОСОБА_3 за пропозицією останнього, на яку він погодився, в ніч з 27 травня 2015 року на 28 травня 2015 року скоїв крадіжку алюмінієвого посуду, що належить потерпілій ОСОБА_2, який надалі було вилучено співробітниками міліції за місцем проживання ОСОБА_3 та повернуто потерпілій. В скоєному щиро кається, просив суд надати йому шанс на виправлення та не позбавляти його свободи.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву в якій просила розглядати кримінальне провадження за її відсутністю, матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 вона не має, покарання просила призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище повністю доведена, та його дії кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.240), у побуті за місцем мешкання характеризується посередньо (а.с.241), раніше судимий, (а.с.236-238 ),та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

Суд не визнає у якості обставини що пом'якшує покарання обвинуваченого відшкодування майнової шкоди потерпілій ОСОБА_2 оскільки повернення останній викраденого майна відбулось не в результаті дій обвинуваченого, спрямованих на добровільне відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди, а в ході проведення слідчих дій.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією 3 ст. 185 КК України, оскільки останній, будучі особою, що має незняті та непогашені в установленому законом порядку судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, знову вчинив умисний злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, а тому й підстав для призначення мінімальної міри покарання передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України суд не вбачає.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що його обтяжують, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, його роль як співучасника у вчиненні даного злочину та відсутність тяжких наслідків від його вчинення, а також те, що за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується посередньо, враховуючи думку потерпілої ОСОБА_2, яка щодо призначення обвинуваченому покарання посилалася на розсуд суду оскільки матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 не має, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 ч.1 п.п. 2,3,4 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1

Враховуючи те, що на момент ухвалення даного вироку ОСОБА_1 сплатив штраф, у розмірі 510 гривень, призначений вироком Лисичанського міського суду від 25.02.2014 року суд при призначенні покарання правила ст. 71 КК України не застосовує.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого Ларіонова суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_2 не пред'явлений, що не позбавляє права останньої відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судово-товарознавчої експертизи (а.с.195-198 ), витрати у сумі 614 гривень 40 копійок (а.с. 202) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази по справі:

- алюмінієвий бідон з кришкою ємкістю 38 літрів, дві алюмінієві каструлі з кришками ємкістю 50 літрів, алюмінієва каструля з кришкою ємкістю 20 літрів, що згідно розписки знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 (а.с.211) - підлягають поверненню власнику - потерпілій ОСОБА_2

Керуючись ч. 3 ст. 349,ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

- періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 614 (шістсот чотирнадцять ) гривень 40 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази: алюмінієвий бідон з кришкою ємкістю 38 літрів, дві алюмінієві каструлі з кришками ємкістю 50 літрів, алюмінієва каструля з кришкою ємкістю 20 літрів, що згідно розписки знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 - повернути власнику - потерпілій ОСОБА_2

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: М.М. Старікова