Рішення № 53261045, 05.11.2015, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1204/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2015 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

в складі: головуючого судді Мигович О.М.

секретаря Гладенької Л.Ф.

з участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Калуша цивільну справу за позовом Завійської сільської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватне підприємство «ГеоУкрПроект», Управління Держемагенства у Калуському районі про усунення перешкод у користуванні дорогою, визнання недійсною технічної документації із землеустрою та державного акту на право власності на земельну ділянку, суд -

в с т а н о в и в:

що позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на території села Завій є громадська дорога, яка веде від головної вулиці села (ОСОБА_7) та слугує підїзною дорогою до 8-ми квартирного житлового будинку по вул. Д.Галицького, 5 та земельної ділянки ОСОБА_6Ю, а також будинковолодіння по вул. Д.Галицького, 5а, належного відповідачу ОСОБА_5 Однак, відповідач ОСОБА_5 самовільно захопив чачстину згаданої підїзної дороги встановивши на ній паркан, а відповідачка ОСОБА_6 шляхом обману приватизувала земельну ділянку, в склад якої ввійшла частина громадської дороги. Вважає, що такі протиправні дії по самовільному захопленню дороги загального користування, вчинені відповідачами, обмежують право територіальної громади с. Завій на вільне, безперешкодне користування громадською дорогою, тому сільська рада змушена з даним позовом звернутися до суду.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, та зазначили, що згідно генплану села існує дві дороги, одна шириною 3 метри, яка знаходиться на прибудинковій території 8-ми квартирного житлового будинку по вул. Д.Галицького, 5 та призначена виключно для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, а поряд з нею повинна проходити ще одна дорога шириною 8 метрів, яка межує із прибудинковою тереторією даного багактоквартирного будинку, частину якої самовільно захопили відповідачі та просили з цих підстав задоволити позов.

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав виклавши свої доводи в запереченні на позов, а представник відповідача ОСОБА_3 пояснив, що жодного захоплення громадської дороги ОСОБА_5 не здійснював, ніяких перешкод нікому з приводу користування існуючою громадською дорогою не чинить, а навпаки власне мешканці 8-ми квартирного будинку чинять йому перешкоди по користуванні спірною громадською дорогою, оскільки по краю дороги звели паркан, а на початку дороги встановили ворота, які судовим рішенням зобовязано знести. Окрім цього, викопали на краю дороги та влаштували криницю, тож якщо сільська рада ставить питання про розширення існуючої дороги до 8-ми метрів шляхом зміщення краю дороги в сторону будинковолодіння ОСОБА_5 та земельної ділянки ОСОБА_6, по посередині даної дороги будуть розміщуватись електричні опори, паркан із металічної сітки та криниця. Просить в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_6 подала заяву, в якій зазначила, що позов не визнає, оскільки вважає, що відповідач пропустив строк позовної давності на звернення до суду із позовом про визнання недійсним державного акту, що є підставою для відмови у позові. Представник відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_4 заперечив з приводу позову з аналогічних підстав.

Управління Держгеокадастру у Калуському районі подало заяву про розгляд справи без участі їхнього представника (а.с. 132)

ПП «ГеокрПроект» повторно не зявилось до суду, хоча належним чином повідомлялось про розгляд справи, що стверджується поштовими повідомленнями (а.с. 44,88,98,111,131)

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

За змістом ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з"ясуванню обставин справи, сприяє здійсненню прав сторін.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. А згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свою права власності іншою особою, може звернулися до суду - з вимогою про заборону вчинення певних дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Правовий режим самочинно збудованого майна регулюється ст. 376 ЦК України.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

В судовому засіданні встановлено, що що на території села Завій є громадська дорога, яка веде від головної вулиці села (ОСОБА_7) та слугує підїзною дорогою до 8-ми квартирного житлового будинку по вул. Д.Галицького, 5 та земельної ділянки ОСОБА_6Ю, а також будинковолодіння по вул. Д.Галицького, 5а, належного відповідачу ОСОБА_5 Твердження представників позивача, що існуюча дорога знаходиться на при будинковій території 8-квартирного житлового будинку, і призначена виключно для обслуговування даного багатоквартирного житлового будинку спростовуються листом відділу містобудуван6ня та архітектури (а.с. 76). Окрім цього, дана обставина вже була встановлена рішенням Калуського міськрайонного суду від 24.12.2014р. (а.с. 48-51).

Згідно листа відділу містобудування та архітектури (а.с. 7) розмір громадської дороги, яка проходить від вул. ОСОБА_7 до 8-квартирного житлового будинку № 5 та до житлового будинку № 5а в генеральному плані чітко не зазначена. Згідно викопіювання з генплану с. Завій (а.с. 8), листа відділу містобудування та архітектури (а.с. 71) та листа Калуської РДА (а.с. 72) для обслуговування 8-квартирного житлового будинку № 5 та житлового будинку № 5а передбачено одна дорога.

Статтею 39 ЗК України встановлено, що землі житлової та громадської забудови використовуються відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно - господарського устрою, з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Згідно п.9 ч.4 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території визначає порядок організації транспортного і пішохідного руху. А ст.ст. 27 та 30 цього ж закону зазначено, що таке будівельний паспорт та технічні умови і в них чітко вказано, що план забудови та технічна документація на будинок стосується суто земельної ділянки де ведеться будівництво. У відповідності до загальних положень ДБН 360-92* ДБН «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Ці норми є обов'язковими для органів державного управління, місцевого і регіонального самоврядування підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території сільських поселень. Мережу вулиць і проїздів сільського населеного пункту слід формувати відповідно до його планувальної структури і рельєфу місцевості. Однак такого плану в с. Завій немає.

У відповідності до п.1.4 ДБНБ 2.4-1-94, затверджених наказом містбудархітектури України від 05.01.1994року №6 «Планування і забудова сільських населених пунктів» реконструкція і розвиток сільських населених пунктів повинні здійснюватись у відповідності з затвердженими проектами; схемами генеральних планів території сільської ради, генеральними планами сільських населених пунктів, проектами детального планування, проектами планування сільських населених пунктів, проектами планування і забудови громадського центру або інших фрагментів населених пунктів, що ув'язані з проектами територіального розвитку сільських адміністративних районів.

Згідно п. 6.25 даних ДБН мережу вулиць і проїздів сільського населеного пункту слід формувати відповідно до його планувальної структури і рельєфу місцевості. Однак такої інфраструктури на сьогоднішній момент не має.

У відповідності до загальних положень ДБН 360-92* ДБН «Містобудування. Плануваня і забудова міських і сільських поселень», поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Ці норми є обов'язковими для органів державного управління, місцевого і регіонального самоврядування підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території сільських поселень.

На підставі п. 7.1 при проектуванні сільських та міських поселень слід передбачити єдину дорожньо-транспортну мережу.

Пунктом 7.36 чітко зазначено, що класифікацію і парламенти вулиць і доріг сільських населених місць треба приймати за таблицею 7.39 (а.с.185).

Проте, жодного доказу, з якого б вбачалось який у даний час розмір дороги, яка слугує підїзною дорогою до 8-ми квартирного житлового будинку по вул. Д.Галицького, 5 та земельної ділянки ОСОБА_6Ю, суду не надано. Тому суд відхиляє доводи позивача про те, що проектована громадська дорога повинна становити шириною 8,0 м., так як у матеріалах справи відсутні докази, що відповідно ст.12 Земельного кодексу України Завійською сільською радою не приймалось рішення про встановлення розмірів зазначеної дороги. А згідно листа відділу містобудування та архітектури (а.с. 7) розмір громадської дороги в генеральному плані чітко не зазначений.

Відповідно до вимог ч.7 ст. 376 ЦК України з позовом про знесення самочинного будівництва до суду може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самовряду вання. Однак, згідно п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови. Однак, жодного доказу про те, що відповідачу ОСОБА_5 виносився припис (уповноваженою особою) про усунення порушень норм ДБН, чи про те, що ОСОБА_5 притягався до адміністративної відповідальності за порушення будівельних норм, позивачем не надано.

Також, як і не надано позивачем доказів того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 притягались до адміністративної відповідальності за захоплення земель загального користування.

В позовній заяві позивач зазначив про те, що відповідач самовільно пригородивши частинну спірної дороги, чинять перешкоди у користуванні цією дорогою територіальній громаді с. Завій, яка полягає у неможливості вільного, безперешкодного користування громадською дорогою. Проте доказів того, що відповідно до ст. 391 ЦК України такими діями порушується її право користування та розпоряджання своїм майном позивач не подав.

Що ж стосується позовної вимоги про визнання нечинним державного акту про право власності на земельну ділянку, то згідно оскаржуваного акту (а.с. 25) він був виданий на підставі рішення Завійської сільської ради від 21.06.2011р. (а.с. 20). В судовому засіданні представник позивача зазначаив, що дане рішення сільської ради є чинним і не скасовано сільською радою, так як вона не вправі скасовувати свої рішення, на підставі яких у людини виникли права. Позовної ж вимоги про визнання нечинним рішення сільської ради, на підставі якого видавався державний акт, в судовому засіданні не заявлялось.

Окрім цього, як вбачається із технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (а.с. 17-24), то всі дозвільні документи перевірялись та посвідчувались уповноваженими державними органами, в тому числі і самою Завійською сільською радою. Жодного доказу про те, що будь-який із органів, який погоджував проектну документацію відкликав свій висновок (погодження), або що воно скасоване вищестоящим органом чи судом не надано.

За таких обставин, суд не вбачає жодних підстав для визнання нечинними та скасування технічної документації та державного акту.

Окрім цього, згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Згідно заяви ОСОБА_9 (а.с. 123), відповідачка заявила про застосування судом правових наслідків спливу строку позовної давності, позивач не заявив вимоги про поновлення пропущеного строку позовної давності, як і не навів доказів, того, що строк не пропущено. Як вбачається з державного акту, він був виданий 27.11.2011р., а відповідно трьохрічний строк позовної давності сплив 27.11.2014р., а позивач звернувся до суду із позовом 27.03.2015р., що підтверджується конвертом про відправку (а.с. 27).

У відповідності до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 256, 257, 376, 386 ЦК України, ст. 39, 152 ЗК України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст.213-215 ЦПК України, суд -

р і ш и в:

У задоволенні позову Завійської сільської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватне підприємство «ГеоУкрПроект», Управління Держемагенства у Калуському районі про усунення перешкод у користуванні дорогою, визнання недійсною технічної документації із землеустрою та державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити.

Стягнути з Завійської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області в користь ОСОБА_5 1000,00 грн. за надання правової допомоги.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний строк апеляційної скарги з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: