Рішення № 53261014, 05.11.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9762/15-ц

Провадження № 2/344/3831/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

05 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Бабій О.М.

секретаря Орнат Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Позов мотивовано тим, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті своєї матері ОСОБА_2, яка померла 20.11.2014 року та якій на праві власності належала квартира №1, будинку №101-А на вул. Незалежності в м. Івано-Франківську. У встановлений законом термін він подав заяву в першу державну нотаріальну контору про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовився видати свідоцтво про право на спадщину, мотивуючи це тим що свідоцтво не зареєстровано в реєстраційному органі. Посилаючись на наведене, просив визнати за ним право власності на спадкове майно, тобто на квартиру №1, будинку №101-А на вул. Незалежності в м. Івано-Франківську.

Позивач в судове засідання не зявився, однак подав до суду заяву за змістом якої просить розгляд справи провести без його участі, просив позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Причини неявки суд не повідомив.

З урахуванням положень ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу визнання права власності на спадкове майно.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 померла 20.11.2014 року (а.с.5), після її смерті відкрилася спадщина, що складається із квартири №1, будинку №101-А на вул. Незалежності в м. Івано-Франківську, право власності на який зареєстровано за спадкодавцем, що підтверджується свідоцтвом на право власності (а.с.6).

За життя ОСОБА_2 заповіла все своє майно ОСОБА_1, про що свідчить заповіт. Інших заповітів спадкодавцем ОСОБА_2 не складалося.

Інших спадкоємців, окрім ОСОБА_1 немає, що підтверджується копією спадкової справи.

ОСОБА_1 прийняв спадщину, подавши відповідну заяву у встановлений законом строк до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори де було відкрито спадкову справу. Свідоцтво про праву на спадщину спадкоємцю видано не було.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ст.34 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року (з наступними змінами та доповненнями), нотаріуси, зокрема, вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо); вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину.

Статтею 48, частиною 2 вказаного Закону визначено, що на підтвердження права на спадщину, права власності, посвідчення фактів, що громадянин є живим, про перебування його у певному місці, про прийняття на збереження документів видаються відповідні свідоцтва.

Стаття 49 названого Закону регламентує відмову у вчиненні нотаріальних дій, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених цим Законом.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Суд на підставі ст.ст.10,11,27,60 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Оскільки в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідно до заповіту спадкоємцем померлої ОСОБА_2 є ОСОБА_1, інших спадкоємців окрім нього немає, то право власності на квартиру №1, будинку №101-А в порядку спадкування за заповітом, що знаходиться на вул. Незалежності в м. Івано-Франківську належить ОСОБА_1. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 328, 392, 1217, 1216, 1218, 1225 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителем ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2, яка померла 20.11.2014 року, на квартиру № 1, яка розташована в будинку № 101-А по вул. Незалежності в м. Івано-Франківську.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Бабій О.М.