Рішення № 53260674, 04.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7583/15 Справа № 180/1179/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Тананайська Ю. А. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Фінансова ініціатива» про захист прав споживачів та стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Фінансова ініціатива» (далі - ПАТ КБ «Фінансова ініціатива») про захист прав споживачів та стягнення коштів, мотивуючи тим, що 13 грудня 2013 року між ним та відповідачем було укладено договір банківського вкладу №254894 на суму 105.000 грн., за умовами якого останнім було відкрито депозитний рахунок НОМЕР_1 із строком зберігання по 18 березня 2015 року.

Зазначав, що після закінчення дії зазначеного договору, а саме 18 березня 2015 року, він звернувся до банку з заявою про повернення вкладу та відсотків по ньому.

Вказував, що 27 березня 2015 року та 30 березня 2015 року також звертався із заявами до відділення ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» м.Дніпропетровська про повернення грошових коштів, втім на його вимоги відповідач не надав відповіді, не повернув кошти вкладу і не сплатив відсотки.

Посилаючись на те, що внаслідок протиправної поведінки відповідача щодо безпідставного утримування коштів і позбавлення його можливості розпоряджатися ними для задоволення життєвих потреб, йому, крім іншого, завдано й душевних страждань, а тому просить суд стягнути з відповідача кошти, з яких 105.000 грн. сума вкладу; 223 грн.55 коп. - проценти за вкладом; 2.453 грн.55 коп. - упущена вигода за прострочений строк; 353 грн.83 коп. нарахованих 3% річних, а також кошти інфляційного відшкодування у сумі 11.340 грн.; 129.150 грн. - пені та 5.000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Заочним рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_2 кошти за договором банківського вкладу №254894 від 13 грудня 2013 року в сумі 105.000 грн., проценти у сумі 223 грн.55 коп., 3% річних у сумі 253 грн.83 коп. за прострочення грошового зобов'язання та кошти інфляційного відшкодування у сумі 11.340 грн. Вирішено питання відносно судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить заочне рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити ці вимоги.

Заочне рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (ст.303 ЦПК України).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або інший дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст.633 цього Кодексу).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті договору банківського вкладу.

З огляду на закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах визначення договору банківського вкладу, - банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 13 грудня 2013 року між позивачем та ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» було укладено договір банківського вкладу №254894.

За умовами цього договору відповідачем було відкрито для позивача депозитний рахунок НОМЕР_1 із строком зберігання 460 календарних днів зі сплатою щомісяця процентів з 13 грудня 2013 року за ставкою 25% річних, з 18 грудня 2014 року - за ставкою 3% річних.

Термін поверненням коштів вкладу не пізніше 18 березня 2015 року.

Позивачем було сплачено та відповідачем зараховано на зазначений рахунок кошти у сумі 105.000 грн. згідно квитанції №3854 від 13 грудня 2013 року.

18 березня 2015 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до відділення №11 ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» м.Дніпропетровська про повернення з власного поточного рахунку як суми вкладу так і процентів за ним.

Також 27 березня 2015 року та 30 березня 2015 року ОСОБА_2 звертався із заявами до банку про повернення грошових коштів.

Однак на зазначені вимоги відповідач не надав відповіді, не повернув кошти вкладу і не сплатив відсотки.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення несплачених відсотків за договором банківського вкладу за прострочений строк з 18 березня 2013 року по день повернення вкладу у розмірі 2.453 грн.55 коп., суд першої інстанції не взяв до уваги, що якщо внесені позивачем грошові кошти на його вимогу, у визначені договором строки, не повернуті, то це дає право на отримання процентів за користування депозитними кошами після спливу строку депозитного договору.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із ч.1 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч.5 ст.1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Таким чином проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк по день фактичного їх повернення вкладникові.

Аналогічна правова позиція 6-247цс14 викладена у постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року, яка в силу ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на час розгляду справи апеляційним судом ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» постановою правління Національного банку України від 23 червня 2015 року за №408 було віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №121 від 23 червня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» розпочата з 24 червня 2015 року процедура виведення ПАТ КБ «Фінансова Ініціатива» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року, згідно якої з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Протягом одного дня після призначення уповноваженої особи Фонду керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно ч.5, вказаної статті Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Зважаючи на викладене вище колегія суддів приходить до висновку, що районний суд безпідставно відмовив позивачу в задоволенні вимог щодо несплачених відсотків, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Беручи до уваги ч.1 ст.26 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», під час тимчасової адміністрації виплата коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, здійснюється в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути три відсотки річних (відсотки передбачені договором з 18 грудня 2014 року) саме за період з 18 березня 2015 року по 23 червня 2015 року, тобто на день початку процедури виведення Фондом ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» з ринку, у розмірі 837 грн., які розраховуються наступним чином 105.000 грн. х 3% х 97 днів : 365 : 100.

Щодо вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» про стягнення пені та моральної шкоди, то вони безпідставні, а тому рішення районного суду в цій частині законне і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Пунктом 5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту продукції), відповідно до закону.

При цьому під недоліком слід розуміти будь-яку невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем) (п.15 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Аналіз ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» дає змогу зробити висновок, що зазначена норма є відсилочною.

Разом з тим ні положеннями ЦК, якими врегульовані питання договору банківського вкладу, ні іншими законами та нормативно-правовими актами у цій сфері не передбачено покладення на банк обов'язку з відшкодування моральної шкоди у випадку невиконання його зобов'язань за договором банківського вкладу.

Пунктом 4 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, якщо сторони при укладенні договору банківського вкладу передбачили відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді моральної шкоди, відповідна вимога вкладника підлягає задоволенню з урахуванням положень ст.23 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ КБ «Фінансова ініціатива», не передбачено відшкодування банком моральної шкоди у разі порушення ним зобов'язань.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив ОСОБА_2 у задоволенні позову про відшкодування банком моральної шкоди за договором банківського вкладу.

Положенням ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачається відповідальність виконавця робіт (послуг) за невиконання (прострочення виконання) робіт (послуг).

Послугою за змістом п.17 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до п.5 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» фінансова послуга це операція з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

З огляду на наведені норми, залучення коштів у вклад як послуга представляє собою комплекс операцій банку з коштами вкладника: відкриття та ведення депозитного рахунку, облік на ньому коштів, здійснення переказу процентів (на рахунок вкладника чи шляхом видачі готівкою), в результаті якої вкладник отримує матеріальне благо у вигляді прибутку - процентів.

Разом з тим повернення суми вкладу банком не підпадає під поняття послуги банку з залучення вкладу, а є результатом припинення надання банком зазначеної послуги, що має наслідком виконання банком грошового зобов'язання з повернення належної вкладнику суми коштів.

Таким чином, відносини з повернення вкладу не підпадають під регулювання ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому районний суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у задоволенні позову про стягнення пені.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню в оскаржуваній частині, у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про часткове задоволенні позову в частині стягнення несплачених відсотків.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення несплачених відсотків в розмірі 2.453 грн.55 коп. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Фінансова ініціатива» про стягнення несплачених відсотків в розмірі 2.453 грн.55 коп. задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_2 несплачені відсотки за договором банківського вкладу №254894 від 13 грудня 2013 року за період з 18 березня 2015 року по 23 червня 2015 року в розмірі 837 грн.

Заочне рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року в частині стягнення судового збору змінити, збільшивши розмір з 1.168 грн.17 коп. до 1.176 грн.54 коп.

В іншій частині заочне рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Волошин М.П.

Куценко Т.Р.