Рішення № 53258647, 27.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 445/1155/14 Головуючий у 1 інстанції: Постигач Б.А.

Провадження № 22-ц/783/5191/15 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія:50

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого - судді Берези В.І., суддів: Бойко С.М., Штефаніци Ю.Г., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 26 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зменшення розміру стягуваних аліментів,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням позов задоволено. Звільнено ОСОБА_4 від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, які були присуджені йому рішенням Золочівського районного суду від 19.11.2010 року.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_3 . Просить рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити. Вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі покликається на те, що суд невірно застосував норми матеріального права, а саме ст. 180 та ч.2 ст.188 СК України, ці норми врегульовують інші правовідносини. Суд не взяв до уваги наявний спір щодо визначення місця проживання дитини, не зупинив розгляд цієї справи. Вона добровільно повертала визначені судом аліменти через необхідність дитини за станом здоров`я проживати у м.Львові разом з батьком, дитина лікувалась, а вона працювала за контрактом у іншій області, з червня 2014 року між сторонами існує спір щодо проживання дитини, одного з синів - ОСОБА_5. Суд узяв до уваги застарілу інформацію щодо потреби лікування сина.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_4, його представника - адвоката ОСОБА_6, які скаргу заперечили, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, у відсутності апелянта, яка належним чином повідомлена про розгляд справи, однак до суду не з`явилась без поважних причин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав до часткового задоволення апеляційної скарги.

Так судом першої інстанції встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 За рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 19.11 2010 р. позивач ОСОБА_7 сплачує аліменти на утримання синів ОСОБА_8 і ОСОБА_10 в розмірі 33% від його заробітку щомісячно в користь ОСОБА_9, син ОСОБА_8 проживає з батьком у АДРЕСА_1, що підтверджує відповідна довідка, окрім того наявна і виписка з медичної картки стаціонарного хворого № 306 про те, що ОСОБА_5 в період з 09.04 2013 р. по 29.04 2013 р. знаходився на лікуванні в КЗ «Львівський психоневролігчний диспансер». Після виписки йому рекомендоване лікування та спостереження в дільничого психіатра, повторна госпіталізація.

Взявши до уваги зазначені вище обставини, суд першої інстанції, посилаючись на норми ст.ст. 180, 188 ч.2 СК України зробив висновок про те, що оскільки син ОСОБА_8 проживає разом з батьком, знаходиться на його утриманні, батько, позивач не повинен сплачувати аліменти на цю дитину, а тому звільнив такого від сплати аліментів на сина ОСОБА_8.

Однак з таким рішенням суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального права.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 188 СК України врегульовано питання звільнення батьків від обов»язку утримувати дитину.

Так, зазначена вище норма пов»язує звільнення від обов»язку утримувати дитину з доходами самої дитини. Відповідно до ч.2 ст.188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов»язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів.

Разом з тим, як видно з вимог за позовною заявою позивача з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог /а.с.23/, позивач просив зменшити розмір стягуваних аліментів на користь колишньої дружини на утримання двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1., та сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, до 10% від щомісячного заробітку, тому до даних правовідносин слід було застосовувати норми ст. 192 СК України, які врегульовують питання зміни розміру аліментів з врахуванням наявних обставин, що є підставою таких змін.

Так, згідно ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров»я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти, визначається судом.

Відповідно до ч.2 ст.183 СК України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватись до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до п.17Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК - а саме не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. З ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 p. N 606- XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Як видно з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 перебуває на військовій службі у військовій частині та його середнім заробітком є - 6500 грн./міс. (довідка а.с.8).

З матеріалів справи підтверджується, що син ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з батьком, що видно і з останньої за часом довідки з місця проживання від 27.10.2015 року та на його утриманні, з пояснень сторони позивача, встановлено, що як на час ухвалення оскаржуваного рішення, так і на даний час спір між сторонами щодо визначення місця проживання дитини не вирішений .

Наявні обставини справи, а саме проживання на даний час одного з дітей з батьком , навчанням такого за місцем проживання, вказують на зміну матеріального стану батька, оскільки на час присудження аліментів двоє дітей проживали разом з матір»ю, та з врахуванням цієї обставини суд і визначав розмір стягуваних аліментів -33% від заробітку .

Разом з тим, враховуючи відсутність підстав для звільнення батька, позивача, від обов»язку утримувати дітей, визначеного ст.180 СК України, рішення суду першої інстанції про повне звільнення від такого обов»язку щодо утримання одного з синів не відповідає нормам матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

При визначенні розміру стягуваних аліментів та з врахуванням наявних підстав для їх зменшення, колегія суддів виходить з наявних доказів про стан здоров»я дітей, матеріального становища платника аліментів, обставини, яка існує на даний час щодо проживання однієї з дітей з платником аліментів, тому вважає доцільним зменшити розмір стягуваних аліментів та визначити такий в єдиній частці на двох дітей - 1/5 від доходу батька.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 307 , ч.4 ст.309, ст.ст. 314, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 26 червня 2015 року скасувати , ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити частково, зменшити розмір стягуваних аліментів на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає АДРЕСА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, та сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, що встановлені рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 19.11.2010 року та стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/5 частин від його доходу (заробітку).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскарженим в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

Штефаніца Ю.Г.