Ухвала суду № 53257064, 30.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 452/3224/14 Головуючий у 1 інстанції: Пташинський І.А.

Провадження № 22-ц/783/5330/15 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія:45

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Бороди В.Ф.

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області 09 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зустрічною позовною заявою ОСОБА_5, ОСОБА_3 до Луківської сільської ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_6, 3- особа на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору Управління Держземагенства у Самбірському районі Львівської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

встановила:

Оскарженим рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області 09 червня 2015 року первісний позов ОСОБА_6 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які проживають в АДРЕСА_1, не чинити перешкоди ОСОБА_6, який проживає в АДРЕСА_2, у встановленні огорожі (паркану) на межі між їхніми земельними ділянками між точками 4 (чотири) та 5 (пять), що відображені в Абрисі, наявному в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянина ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (АДРЕСА_2), виготовленій приватним підприємством «Інформаційний кадастровий центр» на підставі договору №3725-ВЛ від 14.01.2014 р.

Вирішено питання судових витрат.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_5, ОСОБА_3 - відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що порушується її право користувача земельною ділянкою, яка надана під її індивідуальний житловий будинок. Вважає, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_6 єдиний заїзд з вул. Шевченка на її присадибну ділянку звузився настільки, що заїхати на подвір'я вантажною машиною не можливо. В той час для позивача облаштувалося не один заїзд, а три. Вказує, що на місце неодноразово викликалися комісії з Луківської сільської ради Самбірського району, однак питання вони не вирішили, були не об'єктивні та упередженні, в результаті створили неприязну ситуацію, порушили діюче законодавство та дозволили провести приватизацію земельної ділянки позивача не вирішивши питання конфлікту меж. Крім того вказує, що приватизація відбулася без їх відома та згоди. Згідно кадастрового плану межова лінія між їхніми земельними ділянками не була визначеною, як передбачено планом і свідоцтвом на забудову прямою лінією, а зміщена клином в сторону земельної ділянки апелянта. Тобто вважає, що кадастровий план земельної ділянки був складений невірно, з порушенням її прав суміжного землекористувача. Також зазначає, що про незаконність приватизації свідчить і той факт, що в технічній документації є акт прийняття-передачі знаків на збереження гр. ОСОБА_6, у якому вказано, що суміжними землевласниками ніяких претензій до існуючих меж землекористування не заявлено. Однак вона, як єдиний суміжний землекористувач, даний акт не підписувала і у такому її прізвище не вказано. Вказує, що в даному акті є підписи голови сільської ради та землевпорядника, які добре знали про конфлікт, що існує між сторонами, однак свідомо замовчали про незавершений межовий спір, чим старалися прискорити приватизацію. Покликається на порушення норм Земельного кодексу України, на що не звернув уваги суд першої інстанції.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та адвоката Бороди В.Ф. на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_6 - ОСОБА_2 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В жовтні 2014 року ОСОБА_6 звернувся із вказаним позовом, мотивуючи тим, що він є власником будинку АДРЕСА_1, який розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0803 га. Суміжна земельна ділянка належить на праві користування ОСОБА_5, яка проживає в буд.158. Цей будинок вона отримала в спадок від родички ОСОБА_7 і з того часу постійно висловлює своє невдоволення межею між двома домоволодіннями. З попереднім власником у нього ніколи не виникало суперечностей з приводу межі між ділянками. Тому просив задовольнити позов.

В грудні 2010 року 12.12.2014 р. ОСОБА_5, ОСОБА_3 подали до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку від 27.08.2014р., зареєстрованого за №26041684 реєстраційною службою Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, виданого на власника ОСОБА_6, зобовязання його не чинити їм перешкоди в користуванні земельною ділянкою по будинку АДРЕСА_2, та зобов'язати не встановлювати паркан на межі їхніх земельних ділянок до часу відновлення меж між їхніми земельними ділянками. В обґрунтування своїх вимог покликалися на те, що між ними та ОСОБА_6 існує спір щодо визначення спільної межі між їхніми земельними ділянками. З цього приводу вони звертались до Луківської сільської ради, але спір не було врегульовано.Тому просили задовольнити позов.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд врахував що конфлікт за межу виник у 2013 р., а межа між вказаними будинковолодіннями йде по старій лінії, як йшов старий паркан, поставлений ОСОБА_7, з якою у ОСОБА_6 не було жодних конфліктів.

Суд також врахував, що рішення сесії Луківської сільської ради Самбірського району Львівської області від 06.06.2013 р. №8 «Про встановлення меж в натурі» та від 28.04.2014 р. №13 «Про погодження меж в натурі» ніким не оскаржені і не скасовані.

Суд також вказав, що не приймає до уваги посилання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на ширину земельної ділянки 15 м, яка, на їх переконання, вказана у плані забудови земельної ділянки ОСОБА_7 будинку АДРЕСА_2 (розмір 15,0м х 52,0м), оскільки в копіях даного документу, представлених суду, вказуються розміри 13,0м х 52,0м, а з оглянутого судом оригіналу вказаного Плану забудови не можливо встановити дійсну ширину земельної ділянки через наявні в ньому підтертості та виправлення.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

На підставі ч.1 та ч.2 ст.107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пунктом 22-1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що відповідно до статей 1225 ЦК і 131 ЗК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Із плану забудови в АДРЕСА_3 ОСОБА_6, який 10.03.1988 р. був затверджений архітектором Самбірського району, відомо конфігурація та розміри земельної ділянки, яка підлягала забудові, і що загальні розміри її становлять 15,8м х 50,63м.

Встановлено, що рішенням Луківської сільської ради Самбірського району Львівської області від 08.09.1995 р. «Про передачу у приватну власність присадибні земельні ділянки для обслуговування житлового будинку і ведення підсобного господарства», ОСОБА_6 (№241) передано у приватну власність присадибну земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,16 га, для ведення особистого підсобного господарства площею 0,29 га.

Отже ширина вказаної земельної ділянки повинна становити 15,8м.

Свідоцтвом на забудову садиби від 01 листопада 1973 р., наявним в інвентарній справі Самбірського МБТІ №121, яка була оглянута в судовому засіданні, підтверджено що ОСОБА_7 в АДРЕСА_3 була виділена під забудову земельна ділянка площею 0,08 га з існуючої садиби на підставі рішення виконавчого комітету Луківської сільської ради від 20 липня 1973 р. Із копії плану забудови в АДРЕСА_3 відомо, що розміри земельної ділянки, яка підлягала забудові становили 13,0м х 52,0м.

Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Луківською сільською радою Самбірського району Львівської області від 08.11.2011 р., підтверджується, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 (підстава рішення виконкому №91 від 13.10.2011р.).

Таким чином встановлено, що ширина земельної ділянки будинковолодіння ОСОБА_7 становила 13,0м., а не 15.0 м. як вважають ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Відповідно ширина земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1, який отримала у спадщину ОСОБА_5, теж становить 13,0м.

Тому суд правильно не прийняв до уваги посилання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на ширину земельної ділянки 15 м.

Із протоколу засідання поземельної комісії Луківської сільської ради Самбірського району Львівської області від 06.06.2013 р. встановлено, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_5 про встановлення меж між сусідами було встановлено, що ОСОБА_6 вибито бордюр не порушуючи меж сусіда, підходячи до перпендикулярної огорожі сусіда на віддалі 10 см. При замірі присадибних ділянок згідно планів забудови виявлено, що ні одна земельна ділянка в натурі не відповідає дійсності. Огорожа збудована більше 15 років тому ОСОБА_7

Рішенням сесії Луківської сільської ради Самбірського району Львівської області від 06.06.2013 р.№8 «Про встановлення меж в натурі», за результатами розгляду заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджено, що межа проходить по старій наявній огорожі.

Із витягу з акту обстеження комісії Луківської сільської ради Самбірського району Львівської області від 02.08.2013 р. встановлено, що на час обстеження земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виявлено, що чоловік ОСОБА_5 зняв огорожу тиждень тому і почав брати бордюр, заходячи на 50 см на територію присадиби ОСОБА_6 Робити згідно рішення поземельної комісії і рішення сесії по старій огорожі не згодився і лишив подвір'я без огорожі. При комісії було натягнуто шнур по крайніх стовпчиках і забиті стовпчики на огорожу, на що ОСОБА_5 почала розривати шнур, і коли голова запропонувала рулеткою виміряти всі параметри ОСОБА_5 вирвала у голови з рук рулетку. ОСОБА_5 не вислухала пропозицій комісії щодо вирішення питань спору і не йде на примирення.

З акту обстеження земельної ділянки від 14.08.2013 року вбачається, що ОСОБА_5 заявляла, що стара огорожа була встановлена неправильно (а.с.71).

Однак жодних доказів про те, що стара огорожа була неправильно встановлена суду не представлено.

Рішенням сесії Луківської сільської ради Самбірського району Львівської області від 06 грудня 2013 р. №15 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для обслуговування житлового будинку гр. ОСОБА_6» надано дозвіл ОСОБА_6 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для обслуговування житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на площу 0,25 га.

Із акту обстеження земельних ділянок від 14.08.2013 р. відомо, що комісією проведено обстеження меж земельних ділянок та рекомендовано побудувати огорожу в старих межах або, у випадку незгоди, вирішити дане питання в судовому порядку. Акт підписаний ОСОБА_6 та зроблений запис, що ОСОБА_5 від підпису відмовилась.

Рішенням Луківської сільської ради Самбірського району Львівської області від 28.04.2014 р.№13 «Про погодження меж в натурі», за результатами розгляду заяви ОСОБА_6 «Про затвердження акту погодження меж земельної ділянки призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою АДРЕСА_2», протоколу поземельної комісії від 06.06.2013 р., 02.08.2013 р. та акту обстеження земельних ділянок від 14.08.2013 р., погоджено межу між сусідами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно протоколів поземельної комісії від 06.06.2013 р., 02.08.2013 р. та акту обстеження земельних ділянок від 14.08.2013 р.,Свідоцтва про забудову, виданого ОСОБА_7 та проекту забудови, виданого ОСОБА_6, по старій лінії огорожі.

Вищевказані рішення сільської ради ОСОБА_5 не оскаржувала, а тому вони обґрунтовано прийняті судом при вирішенні спору.

Таким чином встановлено, що межа між спірними будинковолодіннями проходить по старій огорожі, яка існувала ще перед тим, як ОСОБА_5 прийняла спадщину, а тому відповідно до ст. 1218 ЦК України прийнята за основу при вирішенні спору.

Тому задовольняючи первісний позов, районний суд з врахуванням цих обставин обгрунтовано виходив з того, що відповідачами чиняться перешкоди позивачу у володінні його земельною ділянкою шляхом перешкоджання встановленню огорожі (паркану) на межі між їхніми ділянками між точками 4 та 5, що відображені в Абрисі і свідоцтво про право власності на земельну ділянку видано відповідно на законних підставах.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції підставно виходив з того, що такий є безпідставним та не підтверджений жодними доказами.

Посилання апелянта на те, що ширина земельної ділянки її будинковолодіння становить 15.0 м. і згідно кадастрового плану межова лінія між їхніми земельними ділянками не була визначеною, як передбачено планом і свідоцтвом на забудову, судова колегія не приймає до уваги з врахуванням вищенаведених обставин.

Отже оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів, оцінених судом належним чином, кожного окремо на їх достовірність, допустимість та достатність, взаємний звязок у їх сукупності, встановлених судом обставин справи. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних у справі доказів.

Судом правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1ч.1ст. 314, ст.315, ст.317 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області 09 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

Савуляк Р.В.