Рішення № 53256023, 09.11.2015, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7094/15-ц

Провадження №2/442/2456/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Крамара О.В.

при секретарі Малик О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з вищевказаним позовом, в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 11 серпня 1999 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір оренди нежитлового приміщення яке знаходиться по вул. В.Великого, 33 у м.Дрогобич Львівської області загальною площею 92,6 кв. м (п.1.1. Договору) строком на 1 рік (п.6.1. Договору). Сторонами до вказаного договору складений акт приймання-передачі в оренду обумовленого нежитлового приміщення від 11 серпня 1999 року.

Після укладання даного правочину Позивач користується нерухомим майном по сьогоднішній день. Фактичне користування нежитловим приміщенням нею здійснюється вже більше 15 років.

На сьогоднішній день позивач добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном, зробила ремонт у приміщенні, провела водопостачання до нього, доглядає та утримує його в належному стані.

Згідно Технічного паспорту на нежитлове приміщення літ. А-2 по вул.В.Великого, 33 у м.Дрогобич Львівської області, виготовленого Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації станом на 02.09.2015р. та Експлікації внутрішніх площ до плану будівель (форма 6) літ. А-2 по вул. В.Великого, 33 у м.Дрогобич, вказане приміщення складається з цокольного поверху площею 41,3 кв.м., першого поверху площею 39,2 кв.м. та другого поверху площею 12,1 кв.м. Загальна площа приміщення складає 92,6 кв.м.

На підставі вищевикладених фактів та поданих доказів, вважає, що вона правомірно набула у користування на підставі договору оренди обумовлене майно та з 1999 року відкрито, безперервно і добросовісно користується спірним нежитловим приміщенням, підтримує його у належному стані, вкладає власні кошти в ремонт приміщення, оплату комунальних послуг тощо, а тому змушена звернутися з даним позовом в суд.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилася, від неї поступила заява-клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, просить їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з?явився, однак від нього надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає.

Оскільки сторони в судове засідання не з?явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч.2 ст. 197 ЦПК України - не здійснюється.

Беручи до уваги клопотання сторін, перевіривши матеріали справи, суд дійшов переконання, що позов є підставним та підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює судове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Матеріалами справи встановлено, що 11 серпня 1999 року між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення яке знаходиться по вул. В.Великого, 33 у м.Дрогобич Львівської області загальною площею 92,6 кв. м (п.1.1. Договору) строком на 1 рік (п.6.1. Договору). Сторонами до вказаного договору складений акт приймання-передачі в оренду обумовленого нежитлового приміщення від 11 серпня 1999 року.

Після укладання даного правочину Позивач користується нерухомим майном по сьогоднішній день. Фактичне користування нежитловим приміщенням нею здійснюється вже більше 15 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 395 Цивільного кодексу України передбачено, що законом можуть встановлені інші речові права на чуже майно.

Також, ст. 396 Цивільного кодексу України вказано, що особа яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з приписами ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Нормами ст. 317 Цивільного кодексу України регламентовано, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном.

Згідно з ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

На сьогоднішній день позивач добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном, зробила ремонт у приміщенні, провела водопостачання до нього, доглядає та утримує його в належному стані.

У відповідності до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 року, правила ст. 344 ЦК України, про набувальну, давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим ЦК України.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Згідно п. 13 вказаної Постанови, можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник.

Згідно Технічного паспорту на нежитлове приміщення літ. А-2 по вул.В.Великого, 33 у м.Дрогобич Львівської області, виготовленого Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації станом на 02.09.2015р. та Експлікації внутрішніх площ до плану будівель (форма 6) літ. А-2 по вул. В.Великого, 33 у м.Дрогобич, вказане приміщення складається з цокольного поверху площею 41,3 кв.м., першого поверху площею 39,2 кв.м. та другого поверху площею 12,1 кв.м. Загальна площа приміщення складає 92,6 кв.м

На підставі вищевикладених фактів та поданих доказів, вбачається те, що позивач правомірно набула у користування на підставі договору оренди обумовлене майно та з 1999 року відкрито, безперервно і добросовісно користується спірним нежитловим приміщенням, підтримує його у належному стані, вкладає власні кошти в ремонт приміщення, оплату комунальних послуг тощо.

Враховуючи вищенаведені обставини, зокрема те, що відповідач визнає позов в повному обсязі, перепровіривши матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд дійшов до переконання, що позивач своїми доказами довів та переконав суд в достовірності обставин справи та обгрунтованості своїх вимог, а тому позов підставний та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 174, 209, 212215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 317, 328, 344, 392, 395, 396 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) право власності на нежитлове приміщення по вул. В.Великого, 33 у м.Дрогобич, Львівської області загальною площею 92,6 кв.м..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення - з дня отримання такого.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя ___ Крамар О.В.