Рішення № 53251608, 04.11.2015, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32361/14-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Литвинової І.В.,

при секретарі Іванові Г.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова Марія Сергіївна, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним.

Свої вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки від 26.06.2014 p., зареєстрований в реєстрі за №1248, відповідно до якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору позики передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку та на умовах, визначених цим договором нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 88,3 і вісімдесят вісім цілих три десятих) кв.м., житловою площею 51,7 (п'ятдесят один цілий сім десятих) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва по цивільній справі № 757/25968/13-ц від 03.02.2014, яке набрало законної сили.

Натомість, укладання договору іпотеки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 26.06.2014, зареєстрованого в реєстрі за № 1248 було здійснено сторонами всупереч наявного іпотечного договору від 14.12.2007 №5433, який було укладено між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4

Отже, в зв'язку із відсутністю попередньої письмової згоди AT «Ощадбанк» на передачу квартири АДРЕСА_1 у наступну іпотеку, банк вважає, що договір іпотеки від 26.06.2014, зареєстрований в реєстрі за №1248 є недійсним в силу приписів частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку».

Просить суд визнати недійсним з моменту укладання договору іпотеки від 26.06.2014, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1248.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 та одночасно представник третьої особи ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала та пояснила суду, що спірний договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, позовні вимоги є необґрунтованими, тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, подав письмові заперечення проти позову з проханням розглядати справу у його відсутності.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Третя особа приватний нотаріус Куксова М.С. в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, матеріали цивільної справи № 757/25986/13-ц, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватися предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

Судом встановлено, що поручитель ОСОБА_4 передав в іпотеку AT «Ощадбанк» нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Іпотечний договір від 14.12.2007 №5433 було укладено на виконання п.4.1. договору відновлюваної кредитної лінії від 14.12.2007 №2420 між AT «Ощадбанк» та ОСОБА_6, за умовами якого останньому було надано кредит в сумі 2 200 000 (два мільйони двісті тисяч) гривень 00 копійок строком на 9 (дев'ять) років із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16,5 % (шістнадцять цілих п'ять десятих) відсотків річних, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Холод Т.А. та проведено його державну реєстрацію шляхом внесення реєстраційного запису №6234675 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та знесення реєстраційного запису №6235609 до Державного реєстру іпотек.

Пункт 3.3.1. іпотечного договору від 14.12.2007 №5433 містить зобов'язання іпотекодавця без попередньої письмової згоди іпотекодержателя не відчужувати, не міняти, не передавати предмет іпотеки в найм (оренду), не встановлювати інші обтяження щодо предмета іпотеки. В свою чергу, пункт 5.1.2. вищезазначеного іпотечного договору містить запевнення, що не існує прав, обтяжень та вимог інших осіб на предмет іпотеки, останній нікому не відчужений, не переданий в управління, у спорі та/або під арештом та забороною не перебуває, не є предметом іпотеки по інших договорах (угодах), укладених іпотекодавцем з третіми особами.

Стаття 13 Закону України «Про іпотеку» зазначає, що предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками.

З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2014 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №1248, відповідно до якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору позики передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку та на умовах, визначених цим договором нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 88,3 і вісімдесят вісім цілих три десятих) кв.м., житловою площею 51,7 (п'ятдесят один цілий сім десятих) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва по цивільній справі №757/25968/13-ц від 03.02.2014.

Судом встановлено, що ПАТ «Державний ощадний банк України» не надавав будь-якого будь-кому дозволу на наступну іпотеку, а представник відповідача ОСОБА_1 не довів зворотного належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.

У ст. 12 Закону України «Про іпотеку» визначено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що 03.02.2014 Печерським районним судом міста Києва в справі № 757/25986/13-ц винесено рішення про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 88,3 кв. м., в тому числі жилою площею 51,7 кв. м., укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 від 30.10.2007, посвідченого посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М.. реєстраційний номер 4275у, удаваним із моменту його укладення в частині покупця ОСОБА_4; визнано ОСОБА_1 покупцем за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та визнано право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1, оскільки дане рішення було скасовано Апеляційним судом м. Києва та в задоволенні позову було відмовлено.

В подальшому рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2014 року було залишено без змін.

З витягу з Державного реєстру іпотек від 14.12.2007 вбачається, що іпотека по зазначеному об'єкту належним чином зареєстрована в день укладення між ОСОБА_4 та ПАТ «Державний ощадний банк України» іпотечного договору 14.12.2007. Умовами договору іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Холод Т.А. накладено заборону на відчуження спірної квартири, що зареєстрована в реєстрі за №674 (т. 1, а.с. 21; 32).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо визнання недійсними договору іпотеки від 26.06.2014 слід задовольнити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідачів необхідно стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 6, 9, 10, 12, 13 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова Марія Сергіївна, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту вчинення договір іпотеки від 26 червня 2014 р., укладений між ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою Марією Сергіївною та зареєстрований в реєстрі за № 1248.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ідентифікаційний код 09322277) витрати по сплаті судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ідентифікаційний код 09322277) витрати по сплаті судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. В. Литвинова