Ухвала суду № 53250898, 04.11.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1845/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Зайончковська І. А. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоФетісової Т. Л.суддівЗахарової А. Ф. , Качана О. В. при секретаріВосколович-Литвин Ж. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із вказаним позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 27.03.2007 в загальній сумі 19654,71 доларів США, мотивуючи про те, що внаслідок неналежного виконання позичальником за кредитним договором своїх зобов'язань у нього перед банком виникла заборгованість про стягнення якої просить позивач.

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23.04.2015 позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 27.03.2007 станом на 21.01.2015 в загальній сумі 19654,71 доларів США, що еквівалентно 310 151,32 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, призначити у справі судову-економічну експертизу . В обґрунтування вказує на те, що суд не повідомив його належним чином про дату та час розгляду справи; він не мав можливості заявити в суді першої інстанції клопотання про призначення експертизи у справі для визначення правильності розрахунку реальної процентної ставки за наданим кредитом; суд, вказуючи на гривневий еквівалент кредитної заборгованості відповідача, не зазначив дату, станом на яку НБУ визначено курс гривні до долара США; суд не обґрунтував чому саме 21.01.2015 є датою визначення еквіваленту суми боргу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Ухвалою апеляційного суду від 04.11.2015 у даній справі відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про призначення судової економічної експертизи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник не виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, що свідчить про необхідність стягнення з позичальника на користь кредитора сум, передбачених цим договором.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що, встановивши дійсні обставини справи, суд дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів не вбачає, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що згідно кредитного договору №CSS0GK00000178 від 27.03.2007 ОСОБА_6, як позичальник, отримав у ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 20800,00 доларів США для купівлі 2-х кімнатної квартири, із кінцевою датою погашення кредитної заборгованості до 26.03.2027, із щомісячною сплатою позичальником 245,37 доларів США для погашення суми боргу, що складається із заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди, комісії (п.7.1 договору); за кожен день прострочення погашення заборгованості позичальник зобов'язався сплачувати банку 0,15% пені від суми простроченого платежу, нарахованої на всю суму боргу незалежно від виду платежу - тіло кредиту, відсотки чи комісія (п.4.1 договору).

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Згідно ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Банк свої зобов'язання перед позичальником виконав належним чином - надав йому кредит на умовах і в строки, визначені договором, що сторонами у справі не оспорюється, однак позичальник свої зобов'язання не виконав - отримані кредитні кошти банку не повернув та не сплатив відсотки та інші платежі, передбачені умовами договору, внаслідок чого у нього перед банком виникла заборгованість у загальній сумі 19654,71 доларів США, а саме 17734,86 долара США заборгованості по кредиту, 1593,99 долара США заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 203,99 долара США заборгованості по комісії за користування кредитом, 121,87 долара США пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору, що в загальній сумі станом на 21.01.2015 (день розрахунку, проведеного банком) за курсом гривні до долара США, встановленого НБУ, складає 310 151,32 грн.

Відповідачем не надано суду доказів належного виконання своїх договірних зобов'язань перед банком. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів відхиляє апеляційні доводи про те, що суд не повідомив відповідача належним чином про дату та час розгляду справи, оскільки судові повістки надсилалися на адресу відповідача, надану суду адресно-довідковим бюро. Відповідач отримав повістку про призначення судового засідання на 06.04.2015, що підтверджується поштовим повідомленням на а.с. 22. Крім того, свої доводи у спростування позовних вимог відповідач надав у суд у своїй заяві про перегляд заочного рішення та апеляційній скарзі на це рішення, отже вони отримали судову оцінку, а право відповідача на доступ до правосуддя було належним чином реалізовано.

Також не можна погодитися з апеляційними доводами про те, що розрахунок боргу, складений банком, є необґрунтованим, оскільки він логічно випливає з положень кредитного договору та враховує здійснені відповідачем сплати, а контррозрахунку апелянтом надано не було.

Далі, згідно ч.ч.2, 3 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 12 постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Відповідно до вимог п.4.1.кредитного договору укладеного сторонами, вбачається ,що пеня, у випадку видачі кредиту в іноземній валюті, нараховується в валюті , але сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день сплати. Отже, позивач нарахував пеню за несвоєчасне виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань перед банком в розмірі 121,87 доларів США, яку просив суд стягнути з відповідача у відповідному гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на день проведення розрахунку заборгованості відповідача, що повністю відповідає умовам вищевказаного кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, враховуючи те, що на день ухвалення судом заочного рішення - 23.04.2015, курс долара США до гривні, встановлений НБУ, складав 22,25 грн. за долар, тобто був вищий ніж курс, встановлений станом на 21.01.2015, який використав позивач при розрахунку своїх позовних вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив про еквівалент суми боргу в гривнях станом на дату, яку вказав позивач, оскільки інакше б суд вийшов за межі позовних вимог та порушив права і законні інтереси відповідача по справі.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для скасування рішення суду, яке є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу - відхилити.

Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :