Рішення № 53249544, 04.11.2015, Млинівський районний суд Рівненської області

№ 569/22486/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року смт.Млинів, Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Бандури А.П.

при секретарі Мельниковій І.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши в ході відкритого судового засідання по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відкрите акціонерне товариство «Квасилівський завод комунального устаткування» про стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року в сумі 616570 грн. 28 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» звернулось в Млинівський районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року в сумі 616570 грн. 28 коп., посилаючись на те, що відповідачі, як поручителі повинні сплатити заборгованість за кредитним договором, так як позичальник систематично не виконував взяті на себе зобовязання, обумовлені кредитним договором, порушуючи графік погашення кредиту за кредитним договором, у звязку з чим виникла протермінована заборгованість по тілу кредиту.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила суд його задоволити в повному обсязі.

(Письмові пояснення з приводу поданих заперечень відповідачів в письмовому вигляді долучені до матеріалів цивільної справи)

(а.с.220)

В судовому засіданні, представник відповідачів адвокат ОСОБА_2 позов Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 Юрійовичапро стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року не визнав та надав суду заперечення в яких просить відмовити в задоволенні позову ПАТ АКБ «Львів» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року.

(Заперечення в письмовому вигляді долучені до матеріалів цивільної справи)

(а.с.162-168)

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи. вважає, що позов Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відкрите акціонерне товариство «Квасилівський завод комунального устаткування» про стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року в сумі 616570 грн. 28 коп. з ОСОБА_3, ОСОБА_4 являється безпідставним та не підлягає до задоволення з наступних підстав: з копії Генерального кредитного договору №17 від 19 червня 2009 року укладеного між Відкритим Акціонерним Товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування», вбачається, що банк відкриває позичальнику відкличну невідновлювану кредитну лінію з лімітом 36000,00 євро для модернізації основних засобів по програмі енергозбереження.

Погашення відкличної невідновлювальної кредитної лінії здійснюється згідно графіку пониження ліміту, який є невідємною частиною договору, але не пізніше 31 жовтня 2012 року.

Відсоткова ставка за користування кредитною лінією становить 9,99% річних.

Позичальник зобовязався, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня, забезпечити сплату нарахованих відсотків за користування траншами на рахунки банку. Забезпечити повне погашення кредиту та нарахованих відсотків не пізніше 31 жовтня 2012 року, на рахунки банку.

Сплатити банку одноразову комісію за оформлення кредитної лінії не пізніше другого робочого дня з дати видачі траншу в розмірі 0,99% (мін.200 грн.) на рахунок вказаний в додатку до генерального кредитного договору.

Сплачувати банку комісію за розрахунково-касове обслуговування при видачі траншів в розмірі 0,2% (мін.50 грн.) від суми видачі траншу не пізніше другого робочого дня з дати видачі на рахунок вказаного в додатках до генерального кредитного договору.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного погашення кредиту з виплатою нарахованих відсотків і виконання позичальником всіх інших умов договору та додатків до нього, включаючи оплату передбачених ними пені та штрафу, у випадках визначених договором і додатками до нього.

(а.с.11-14)

З графіку погашення заборгованості, як додатку №1 від 19 червня 2009 року, який є невідємною частиною Генерального кредитного договору №17 від 19 червня 2009 року вбачається, що сторони домовились, що погашення суми основного боргу (кредиту) відбуватиметься наступним чином: позичальник сплачуватиме щомісячні платежі з 31 серпня 2009 року по 31 жовтня 2012 року.

(а.с. 15)

З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між Відкритим Акціонерним Товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування» та ОСОБА_4, ОСОБА_3, укладено договори поруки № 19/06/2009-175 та № 16/06/2009-14 від 19 червня 2009 року, відповідно до якого поручительством за даним договором забезпечуються вимоги банку, що випливають з умов кредитного договору №17, укладеного 19 червня 2009 року між банком та позичальником, відповідно до якого банк надав позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 36000,00 Євро, який позичальник зобовязується повернути в строк не пізніше 31 жовтня 2012 року, щомісяця сплачувати суму кредиту та відсотків за користування кредитом у розмірі та в терміни згідно умов кредитного договору, а також оплатити штрафні санкції у випадках передбачених кредитним договором №17, укладеного 19 червня 2009 року та доповненнями до нього, які укладені чи будуть укладені в майбутньому.

У випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобовязань перед банком по кредитному договору, поручитель приймає на себе зобовязання у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником зобовязань перед банком в терміни і згідно умов, передбачених кредитним договором, погасити:

а) заборгованість в сумі наданого кредиту по кредитному договору;

б) нараховані по сумі наданому кредиту відсотки, неустойку (штраф, пеню), передбачені умовами кредитного договору, а також інші боргові зобовязання, що випливають з умов кредитного договору та додатків до нього, які укладені чи будуть укладені в майбутньому.

(а.с.17-19)

З розрахунку заборгованості за генеральним кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року вбачається, що ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування» останній платіж по погашенню заборгованості здійснив 23 листопада 2010 року.

Станом на 19 червня 2015 року кредитна заборгованість становить 25348 Євро 47 центів, з яких заборгованість по поверненню кредиту 25348 євро 47 центів, що еквівалентно по курсу НБУ сумі 616570,28 грн. 28 коп.

(а.с.225)

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки повязане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

У відповідності до вимог ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Отже, порука це строкове зобовязання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє субєктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобовязань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Як встановлено судом, боржник ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування», а в відтак і поручитель первинно взяв на себе зобовязання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 31 жовтня 2012 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіку погашення заборгованості.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобовязання згідно зчастиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У звязку з порушенням ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування» графіку погашення заборгованості та виникнення заборгованості за Генеральним кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року банк АКБ «Львів» надіслав ОСОБА_4, ОСОБА_3, 18 жовтня 2013 року, листи-вимоги про погашення простроченої заборгованості по Генеральному кредитному договору №17 від 19 червня 2009 року, яка станом на 18 жовтня 2013 року становила 26073 Євро 15 центів.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що заборгованість, з приводу якої заявлено позов у справі, виникла в боржника за період з 23 листопада 2010 року по 10 грудня 2013 року (часу звернення позивача до суду), у звязку з непогашенням позивачем щомісячних платежів з погашення суми кредиту і процентів за користування ним.

Поскільки умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобовязання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обовязку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобовязань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Так як, відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобовязань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк предявлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як вбачається з графіка погашення кредиту, чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 30-31 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для предявлення вимог до поручителя.

У разі предявлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобовязання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобовязань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобовязання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобовязання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобовязання не встановлений,припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-53цс14 від 17 вересня 2014 року: «Регулюючи правовідносини з припинення поруки у звязку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяціввід дня настання строку виконання основного зобовязання,якщо кредитор не предявить вимоги до поручителя(друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобовязання не встановлено або встановлено моментом предявлення вимоги),якщо кредитор не предявить позову до поручителя(третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування субєктивного права кредитора й субєктивного обовязку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом предявлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобовязань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "предявлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання як умови чинності поруки слід розуміти як предявлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість предявлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобовязання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобовязання не встановлений,припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя».

Крім цього, Додатком №2 від 30 червня 2010 року про внесення змін та доповнень до Генерального кредитного договору №17 від 19 червня 2009 року укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування» підтверджується, що ним внесені зміни в Додаток №1 від 19 червня 2009 року до Генерального кредитного договору № 17 від 19 червня 2009 року і, зокрема, було доповнено Розділ 4 п.п.4.25 та п.п. 4.26 до Генерального кредитного договору №17 від 19 червня 2009 року та викладено в такій редакції: «4.25. Позичальник зобовязується сплатити банку одноразову комісію за внесення змін в умови Генерального кредитного договору №17 від 19 червня 2009 року в день підписання додаткового договору в сумі 500,00 грн. на рахунок у ПАТ АКБ «Львів».

«4.26. Позичальник зобовязується сплачувати банку комісію за управління кредитом у розмірі 75,00 грн. щомісяця в термін до 25 числа поточного місяця на рахунок у ПАТ АКБ «Львів».

(а.с.16)

У відповідності до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Договорами поруки № 19/06/2009-175 та № 16/06/2009-14 від 19 червня 2009 року між Відкритим Акціонерним Товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ВАТ «Квасилівський завод комунального устаткування» та ОСОБА_4, ОСОБА_3, зокрема, п.1.1. передбачено, що поручительством за даним договором забезпечуються вимоги банку, що випливають з умов кредитного договору №17, укладеного 19 червня 2009 року між банком та позичальником, відповідно до якого банк надав позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 36000,00 Євро, який позичальник зобовязується повернути в строк не пізніше 31 жовтня 2012 року, щомісяця сплачувати суму кредиту та відсотків за користування кредитом у розмірі та в терміни згідно умов кредитного договору, а також оплатити штрафні санкції у випадках передбачених кредитним договором №17, укладеного 19 червня 2009 року та доповненнями до нього, які укладені чи будуть укладені в майбутньому.

Разом з тим, п.5.1. цих же договорів поруки передбачено, що: «Зміна та доповнення умов цього договору можливі лише за взаємною згодою сторін, яка оформляється у письмовій формі».

(а.с.17-19)

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що поручителі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були повідомлені про збільшення сплати одноразової комісії з 200 до 500 грн., а також не були повідомлені і не давали своєї згоди на сплату банку комісії за управління кредитом з 25 до 75 грн, щомісячно.

У відповідності до п.22 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства про вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (ОСОБА_2 змінами, внесеними від 07 лютого 2014 року) відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Таким чином, сукупність зібраних у справі доказів дає підстави для відмови Публічному акціонерному товариству Акціонерно-комерційний банк «Львів» у задоволені позовних вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за Генеральним кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року в сумі 616570 грн. 28 коп.

На підставі наведеного,

керуючись ст.ст. 10, 18, 60, 224-228 ЦПК України,

ст.ст.251, 254,526,527, 553,559, 1050, 1054 ЦК України,

суд, -

РІШИВ:

У позові Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за Генеральним кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року в сумі 616570 грн. 28 коп. відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Млинівського райсуду А.П. Бандура