Рішення № 53249019, 03.11.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/4296/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3313/15Головуючий у 1-й інстанції Січиокно Т.О. Доповідач ап. інст. Омельченко Л. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: судді Омельченко Л.М.

Суддів: Бондаревської С.М., Дорош А.І.

При секретарі: Ачкасовій О.Н.

З участю: адвоката Чернова С.І.

Позивача ОСОБА_3

Відповідача ОСОБА_4

Представника відповідача ОСОБА_5

Третьої особи ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Чернова Сергія Івановича в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 вересня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4, яка одночасно діє в ітересах малолітнього ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_6, Служба у справах дітей виконавчого комітету Октябрської районної в м. Полтаві ради,- про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_4, яка одночасно діє в інтересах малолітнього ОСОБА_9, до ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Октябрської районної в м. Полтаві ради про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення в квартиру.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що його син ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_4 з серпня 2010 року перебували у шлюбі, який рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2014 року розірвано. 02.11.2011 року ОСОБА_4 зареєструвалася у належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_1. В подальшому, 30.05.2013 року у цій квартирі було зареєстровано дитину - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Подружнє життя у його сина - ОСОБА_6 з відповідачкою не склалося, тому остання 31.12.2013 року добровільно з дитиною виїхала з квартири для подальшого проживання у своїх батьків, де мешкає до цього часу.

Посилаючись на викладені вище обставини, позивач просив суд визнати ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_6

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення в квартиру.

Посилалась на те, що з січня 2014 року вона фактично припинила шлюбні відносини з відповідачем ОСОБА_6 Останній вигнав її з дитиною зі спірної квартири, у зв»язку з чим вона переїхала проживати до своїх батьків, де мешкає по теперішній час. Просила суд усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 в м. Полтаві шляхом вселення її та малолітньої дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у дане житло.

Згідно ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 26 червня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_4 об»єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 вересня 2015 року первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка одночасно діє в інтересах малолітнього ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_6, служба у справах дітей виконавчого комітету Октябрської районної в м.Полтаві ради,- про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задоволено частково.

Постановлено визнати ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1

В частині визнання малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1

Зустрічний позов ОСОБА_4, яка одночасно діє в інтересах малолітнього ОСОБА_9, до ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Октябрської районної в м. Полтаві ради,- про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення у квартиру залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 121 грн. 80 коп.

Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржили адвокат Чернов С.І. в інтересах ОСОБА_3 та представник за довіреністю ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4

Чернов С.І. в інтересах ОСОБА_3 просить рішення місцевого суду скасувати частково відносно відмови у визнанні малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 в м. Полтаві та ухвалити нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог і задовольнити зустрічний позов, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 слід відхилити, а скаргу Чернова С.І. в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити.

Згідно ст. 309 ч.1 п.п.3, 4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 04 травня 2001 року є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с.6).

Згідно довідки КП «Житлово - експлуатаційна організація № 2», у квартирі АДРЕСА_2 з 01.06.2001 року зареєстровані ОСОБА_3 - власник квартири, з 25.05.2001 року- син ОСОБА_6 ОСОБА_4, як невістка, зареєстрована за вищевказаною адресою з 02.11.2011 року, а з 30.05.2013 року - онук ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Також судом правильно з»ясовано і це не заперечувалось сторонами, що 31.12.2013 року ОСОБА_4 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, виїхала з квартири АДРЕСА_3, забравши свої речі, та переїхала проживати до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

31.10.2014 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтави шлюб, зареєстрований 07.08.2010 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 861, між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 - розірвано, дитину ОСОБА_9 залишено проживати разом з матір'ю ОСОБА_4 (а.с.5).

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_4 зверталася з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, і Ленінським районним судом м. Полтави 05.08.2014 року постановлено рішення, яке набрало законної сили 22.09.2014 року. Цим рішенням встановлено, що з січня 2014 року ОСОБА_4 і ОСОБА_6 фактично припинили шлюбні відносини, у зв»язку з чим позивач ОСОБА_4 разом з дитиною ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, переїхала проживати до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.45-47).

У подальшому, між цими сторонами у добровільному порядку було розділено спільно нажите майно подружжя.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, ОСОБА_4 не надала ні суду першої інстанції, ні в засідання суду апеляційної інстанції належних і допустимих доказів того, що вона з поважних причин більше року не проживає у АДРЕСА_6 та що позивач ОСОБА_3 чи третя особа - ОСОБА_6 чинять їй перешкоди у користуванні житлом.

Встановивши зазначені вище обставини справи та давши належну оцінку доказам сторін, місцевий суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_4 разом з малолітнім ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, добровільно залишила 31.12.2013 року квартиру АДРЕСА_5 і з цього часу постійно проживає у своїх батьків за адресою: АДРЕСА_4. Тому суд правильно визнав ОСОБА_4 такою, що втратила право користування вищевказаною квартирою.

Рішення в даній частині є законним, обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв»язку з чим колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування спірним житлом.

Так, посилаючись на ст.3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року та ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ, а також на ст.ст.2, 3, 18 Закону України «Про охорону дитинства», які передбачають принципи охорони дитинства, право дитини користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем, суд помилково витлумачив ці норми як такі, що порушені позивачем ОСОБА_3 і що вони є підставами для відмови у задоволенні позову про визнання малолітньої дитини такою, що втратила право користування житлом його діда - ОСОБА_3

Відповідно до Принципу 6 Декларації прав дитини, схваленої Резолюцією 1386 (ХІV) Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1959 року, дитина повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір»ю.

Як вбачається з рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2014 року, яке набрало чинності 10 листопада 2014 року, при розірванні шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 їх сина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, залишено проживати разом з матір»ю.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», вибір місця проживання обмежується щодо осіб, які не досягли 14-річного віку.

Так, місцевим судом правильно з"ясовано, що ОСОБА_4 у зв"язку з фактичним припиненням шлюбних відносин з ОСОБА_6, забравши малолітнього сина, переїхала 31.12.2013 року проживати до своїх батьків та з того часу мешкає з дитиною за адресою : АДРЕСА_4. Отже, вона сама визначилася з місцем свого проживання і дитини.

Однак, місцевий суд не звернув належну увагу на вказані обставини та норми матеріального права, тому дійшов хибного висновку про відсутність підстав для визнання малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування спірним житлом.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_11 про визнання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування квартирою слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 про неврахування судом при ухваленні рішення тих обставин, що причиною зміни місця проживання ОСОБА_4 та її малолітнього сина стала небезпечна поведінка її чоловіка для життя та здоров»я дитини внаслідок постійних сварок в сім»ї не заслуговують на увагу, оскільки з таким позовом про усунення перешкод у користуванні житлом вона не зверталася. Також не було її звернень у правоохоронні органи з цього питання.

Доводи скарги про неможливість ОСОБА_4 потрапити у спірне житло внаслідок заміни замків на вхідних дверях квартири теж не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами. Так, акти про неможливість потрапити у спірне житло складені зацікавленими особами зі сторони ОСОБА_4, а саме: її матір»ю та подругами і не завірені головою ЖБК «Полтава-1». До того ж, судом апеляційної інстанції оглянуто акт від 10.01.2014 року розподілу майна подружжя, підписаний ОСОБА_4 і ОСОБА_6, згідно якого здійснено добровільний поділ їх майна, що знаходилося у квартирі АДРЕСА_3. З цього слідує, що відповідач ОСОБА_4 не мала наміру в подальшому проживати за спірною адресою.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 слід відхилити, а скаргу Чернова С.І. в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.303, 307ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу Чернова Сергія Івановича в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 вересня 2015 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Визнати малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: суддя (підпис)

Судді:(підписи)

Згідно: