Ухвала суду № 53246015, 05.11.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/5036/13-ц Головуючий у 1-й інст. Баренко С. Г.

Категорія 5 Доповідач Зарицька Г. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області до комунального підприємства «Агроводсервіс» Житомирської районної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, з участю прокурора Житомирського району, про визнання недійсним розпорядження та свідоцтва про право власності на квартиру, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за апеляційною скаргою Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2015 року

встановила:

У жовтні 2013 року Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області звернулася з позовом до комунального підприємства «Агроводсервіс» (далі - КП «Агроводсервіс») Житомирської районної ради, ОСОБА_1 та просила визнати недійсним розпорядження та свідоцтво про право власності на житло № 4798 від 21.09.2010 р. про безоплатну передачу у власність квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування вимог зазначала, що вищевказане нерухоме майно житлового фонду Новогуйвинської селищної ради вибуло з її володіння з порушенням чинного законодавства. Передача вказаної квартири у власність ОСОБА_4 відбулась без відповідної заяви останнього та в порушення вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян. А тому, просила задовольнити позов на підставі ст. 215 ЦК України..

12.11.2013 р. та 22.09.2014 р. позивач подав до суду заяви про уточнення позовних вимог та просив залучити до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3 та в якості відповідача ОСОБА_2 та просив визнати недійсним і скасувати розпорядження та свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_1 від 21.09.2010 р. про безоплатну передачу у власність квартири АДРЕСА_1, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 9882601 від 13.01.2014 р. та право власності на вказане нерухоме майно, яке зареєстроване за ОСОБА_2 Зазначав, що ОСОБА_4 не мав бажання на приватизацію спірної квартири. Заяву до органу приватизації не подавав, жодних документів не підписував. Наявна в матеріалах справи заява від його імені підписана та подана ОСОБА_3

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п.5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України (ст.1 Закону).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.8 вказаного Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Як видно з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 15 вересня 2010 року ОСОБА_4 звернувся з письмовою заявою до керівника органу приватизації та просив оформити передачу в приватну власність згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири АДРЕСА_1 (а.с.9).

На підставі розпорядження органу приватизації від 21 вересня 2010 р. №4798 комунальним підприємством «Агроводсервіс» в цей же день (21.09.2010 р.) йому було видано свідоцтво про право власності на житло, що знаходиться за вищевказаною адресою (а.с.8).

На час приватизації ОСОБА_4 був єдиним користувачем спірної квартири, про що свідчить копія довідки Новогуйвинського ВЖРЕП від 15 вересня 2010 року за №15 (а.с.10).

Згідно з висновком експерта №1/427 від 31.07.2015 р. підпис, який розміщений у заяві про приватизацію квартири від 15.09.2010, від імені ОСОБА_4 виконаний не ОСОБА_3. У дослідницькій частині експертного висновку зазначається, що підпис, який розміщений у заяві про приватизацію квартири від 15.09.2010, від імені ОСОБА_4 виконаний ОСОБА_4 (а.с.13-19).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушень вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» при приватизації спірної квартири не було та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відхилив клопотання про призначення психіатричної експертизи, колегія суддів до уваги не бере, оскільки вимоги з підстав, передбачених ч.1 ст.225 ЦК України (вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними) позивач до суду не заявляв.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: