Ухвала суду № 53244042, 03.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Київ К/800/33885/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Бутенка В.І., Заїки М.М.,

та секретаря - Сперкач Т.В.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року

у справі № 826/6560/15

за позовом ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2015 року № НОМЕР_1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року, позовні вимоги задоволено повністю.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24 лютого 2015 року ОСОБА_4 подала на адресу відповідача податкову декларацію про майновий стан і доходи, в якій задекларовано 40013818,00 грн. загального річного оподатковуваного доходу, в т.ч. 32557423,74 грн. становить вартість успадкованого чи отриманого у дарунок майна.

В подальшому, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку вказаної податкової декларації, за результатами якої складено акт від 25 березня 2015 року № 483/17-01/НОМЕР_2, яким зафіксовано порушення підпункту 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта, прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2015 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб в сумі 2034838,99 грн., в т.ч. за основним платежем - 1627871,19 грн. та за штрафними санкціями - 406967,80 грн.

Зазначене порушення обґрунтовано неутриманням позивачем податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку з отриманням доходу у вигляді спадщини від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення за ознакою 114.

Відповідно до підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Пунктом 174.3 статті 174 Податкового кодексу України передбачено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.

Згідно до підпункту «а» 174.2.1 та підпункту 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України об'єкти спадщини - вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується за нульовою ставкою. Тоді як, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу (5%).

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року у справі №2/756/4574/13 встановлено факт проживання ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 у період з травня 1991 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року та визнано ОСОБА_4 спадкоємцем І черги за законом після смерті ОСОБА_5

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року роз'яснено резолютивну частину вказаного рішення та визнано ОСОБА_4 спадкоємцем 1 черги за законом після смерті ОСОБА_5, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Рокебрюн-Кап-Мартен (Аль-Марітім), 37 (Франція). Рішення набрало законної сили.

Відповідно до свідоцтва від 03 червня 2014 року № 2370, 2374, 2360, 2366, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 посвідчено право на спадщину за законом.

В подальшому, 06 листопада 2014 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка перебувала у власності позивача на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03 червня 2014 року та свідоцтва про право власності від 13 березня 2014 року.

З огляду на викладене та з урахуванням наведених положень законодавства та встановлених обставин на підставі доказів, що містяться у справі, оцінка яким надана з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність тверджень відповідача в частині порушення позивачем вимог пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України, і відповідно, оспорюване податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2015 року № НОМЕР_1, є протиправним.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді В.І. Бутенко

М.М. Заїка