Ухвала суду № 53243800, 15.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/13421/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року

у справі № 2-а-13175/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Євроцемент-Україна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби,

Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Євроцемент-Україна» (далі - ПАТ «Євроцемент-Україна»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС; відповідач-1) та Державної податкової служби України (далі - ДПС України; відповідач-2) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000330845 від 20 червня 2011 року та № 0000370845 від 19 серпня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Євроцемент-Україна» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Євроцемент-Україна» з питань законності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року, за результатами якої складено акт № 1567/45-011/00293060 від 06 червня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000330845 від 20 червня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 391 791,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії скасовано в частині зменшення товариству суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 156 089,00 грн., що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000370845 від 19 серпня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Євроцемент-Україна» пункту 200.3, підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість, який у подальшому прийняв участь у формуванні бюджетного відшкодування, на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтаоптторг» у грудні 2010 року за нікчемним правочином.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган фактично посилався на акт № 1239/22/35352482 від 22 березня 2011 року про результати документальної невиїзної перевірки контрагента позивача з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, в якому викладено думку про те, що вчинений ним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія 2010» правочин порушує публічний порядок, а також суперечить інтересам держави та суспільства, що, на переконання СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС, обумовлює і нікчемність договору № 90-10 від 20 вересня 2010 року, укладеного між ПАТ «Євроцемент-Україна» та ТОВ «Нафтаоптторг».

Задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні суми бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Нафтаоптторг» в охоплений перевіркою період засвідчується належним чином складеними актами приймання-передачі товару, податковими накладними, залізничними накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами.

Податковим органом, крім того, не заперечується, що понесені товариством витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, слід погодитись з доводами судових інстанцій про відсутність у відповідача-1 в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.