Постанова № 53243142, 20.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 876/4599/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

представників позивача Крих Т.Я., Сергієнко Н.О.,

представника відповідача Олексюка Р.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торгова компанія ,,Мегаполіс-Україна" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торгова компанія ,,Мегаполіс-Україна" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

23 лютого 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю ,,Торгова компанія ,,Мегаполіс-Україна" (далі - ТзОВ ТК ,,Мегаполіс-Україна") звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ) за № 0004232202 від 23 вересня 2014 року.

Постановою від 30 березня 2015 року Тернопільський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ТК ,,Мегаполіс-Україна" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що єдиним доказом допущеного позивачем порушення відповідач зазначає письмові пояснення контрагентів, які суд першої інстанції прийняв як належний та допустимий доказ.

При цьому суд першої інстанції не врахував тих обставин, що ні в акті фактичної перевірки, ні в порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення відповіді контрагентів на запити податкового органу не фігурували як докази порушення позивачем порядку ведення розрахункових операцій.

Приймаючи як належні та допустимі докази відповіді від покупців на запити податкового органу, суд не врахував той факт, що відповідач не довів використання саме цих відповідей при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення.

В пункті 4.5. Акту перевірки ,,додатки до акту перевірки", в рішенні Головного управління ДФС у Тернопільській області від 28.11.2014 р. №1507/10/19-00-10-01-06/361 про результати розгляду скарг зазначено, що до акту додаються пояснення покупців. При цьому жодних ідентифікуючих ознак (дата, номер, або предмет пояснень) не зазначено. Окрім цього, в ході судового розгляду до матеріалів справи відповідач долучив відповіді на запити, а не пояснення. Це дає підстави ставити під сумнів використання доданих відповідачем відповідей на запити при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Крім того, здійснюючи оптову торгівлю на умовах відтермінування оплати, позивач під час передачі товарів розрахунків з покупцями не проводив, а тому не повинен використовувати реєстратор розрахункових операцій, що повністю узгоджується з частиною 12 статті 9 Закону №265 та умовами укладених договорів поставки.

Суд першої інстанції, на думку позивача, безпідставно відхилив доводи позивача про те, що розрахункові операції з покупцями здійснювались через реєстратор розрахункових операцій , а покупцям видавались розрахункові документи встановленої форми на повну суму проведеної операції.

З огляду на викладене позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримали вимогами апеляційної скарги та просять їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що посадовими особами Головного управління Міндоходів у Київській області у період з 26 серпня 2014 року по 04 вересня 2014 року здійснена фактична перевірка господарської одиниці - складу-магазину, який належить ТзОВ ТК ,,Мегаполіс-Україна" та розташований за адресою: вул. Піщана, 1-А, м. Біла Церква Київської області.

За наслідками перевірки складений Акт фактичної перевірки за № 000932 від 04 вересня 2014 року, в якому зазначено, що перевіркою встановлено факти незастосування 26 серпня 2014 року складом-магазином ТзОВ ,,Торгова компанія Мегаполіс-Україна" реєстратора розрахункових операцій та не видачі відповідних розрахункових документів під час проведення розрахункових операцій за готівкові кошти на місці проведення розрахунків із покупцями (споживчі товариства ,,Віка", ,,Надія", ,,Софія", СПД ОСОБА_6, СПД ОСОБА_7, СПД ОСОБА_8, СПД ОСОБА_9) за продані товари ( тютюнові вироби) .

На підставі зазначеного Акту Тернопільська ОДПІ прийняла податкове повідомлення - рішення за № 0004232202 від 23 вересня 2014 року, яким застосувала до товариства штрафні (фінансові санкції) у сумі 399210 грн. 47 коп., у тому числі 1 грн. за вчинене вперше порушення протягом календарного року; 4457,72 грн. за вчинене вдруге порушення протягом календарного року; 394751,75 грн. за кожне наступне вчинене порушення протягом календарного року.

Висновки податного органу базуються на тому, що 26 серпня 2014 року позивач допустив порушення пунктів 1, 2 ч.1 ст. З Закону України ,,Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: складом-магазином не застосовано реєстратор розрахункових операцій та не видано відповідних розрахункових документів покупцям по наступних господарських операціях купівлі-продажу тютюнових виробів, які здійснювались готівковими коштами за придбаний товар: - вперше - здійснено розрахункову операцію на суму 2843,44грн. (розрахунки із СТ „Віка" по видатковій накладній №БЦ14-000053381 від 26.08.2014р. за адресою :Таращанський р-н. с. Мала Березянка, вул. Леніна, 1);

- вдруге - здійснено розрахункову операцію на суму 4457,72грн.(розрахунки із СТ „Віка" по видатковій накладній №БЦ14-000053383 від 26.08.2014р. за адресою: Таращанський р. с. Чапаєвка, вул. Таращанська, 27);

- втретє і в подальшому - здійснено розрахункові операції на суму 78928,35грн. в тому числі : по видаткових накладних № БЦ14-000053469 від 26.08.2014р на суму 4406,98 грн. (СТ ,,Віка"); №БЦ14-000053382 від 26.08.2014 р. на суму 3373,80 грн. (СТ ,,Віка"); №БЦ14-000053458 від 26.08.2014р. на суму 2959,64 грн. (ФОП ОСОБА_6); №БЦ 14-000053330 від 26.08.2014 р. на суму 9539,16 грн. (СТ ,,Надія"); №БЦ14-000053468 від 26.08.2014р. на суму 29466,54 грн. (ФОП ОСОБА_7); БЦІ4-000053459 від 26.08.2014 р. на суму 11452,69 грн. (СТ ,,Софія");№БЦ14-000053434 від 26.08.2014 р. на суму 8065,80 грн. (ФОП ОСОБА_8); МБЦ14-000053402 від 26.08.2014р. на суму 9685.74 грн. (ФОП ОСОБА_9).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем вказаного порушення, крім вищезазначених видаткових накладних, підтверджується поясненнями покупців - голів правління споживчих товариств ,,Віка", ,,Надія",,, Софія" відповідно Крупки В.М. , Горбенко Н. О., Романко С.В., а також поясненнями СПД ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, наданих 28 серпня 2014 року під час здійснення фактичної перевірки. Згідно вказаних пояснень при здійсненні продажу тютюнових виробів оплата здійснювалась готівковими коштами за придбаний товар, однак при цьому будь-які розрахункові документи (як то касовий прибутковий ордер, розписка, фіскальні чеки) продавцями не видавались. Розрахункові операції здійснювались протягом робочого дня 26.08.2014 року в період з 10 год. 00 хв. до 17 год.00 хв..

При цьому суд відхилив письмові пояснення - листи СПД ОСОБА_9, ОСОБА_8, голови СТ ,,Надія" від 20.03.2015 року, оскільки дані письмові пояснення-листи складені та надані поза межами фактичної перевірки, яка проведена контролюючим органом у 2014 році, дані докази не подавались контролюючому органу під час проведення перевірки та процедури адміністративного оскарження. Крім того, вказані особи не були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а тому суд першої інстанції вважає, що ці пояснення не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 70 КАС України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і є помилковими.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами частини 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР ,,Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Суд першої інстанції визнав доведеним факт порушення позивачем пунктів 1, 2 частини 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР та правомірним застосування відповідачем санкцій, передбачених п.1 ч.1 ст. 17 цього ж Закону.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими чисноками суду першої інстанції з огляду на такі обставини.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що під час перевірки 26 серпня 2014 року посадові особи податкового органу встановили факт відвантаження товарів зі складу-магазину ТзОВ ,,Торгова компанія Мегаполіс-Україна", який знаходиться в м. Біла Церква Київської області. Факт відвантаження товарів покупцям підтверджується перерахованими вище видатковими накладними та не заперечується сторонами.

Однак, податковий орган не встановив та не надав жодного доказу на підтвердження факту проведення розрахункових операцій в момент реалізації товарів зі складу-магазину.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно відмітки у Z-звіті № 1269 від 26.08.2014 року робочий день складу-магазину у цей день закінчився о 20.год.00 хв..

У вказаному Z-звіті відсутні дані про розрахункові операції по видаткових накладних від 26.08.2014 року №БЦ14-000053381 на суму 2843,44грн., №БЦ14-000053383 на суму 4457,72 грн., № БЦ14-000053469 на суму 4406,98 грн., №БЦ14-000053382 на суму 3373,80 грн., №БЦ14-000053458 на суму 2959,64 грн., №БЦ 14-000053330 на суму 9539,16 грн., №БЦ14-000053468 на суму 29466,54 грн.; БЦІ4-000053459 на суму 11452,69 грн. №БЦ14-000053434 на суму 8065,80 грн., МБЦ14-000053402 на суму 9685.74 грн..

Позивач надав контролюючому органу та суду копії розрахункових документів (фіскальних чеків) за 26.08.2014 року з контрагентами по кожній з наведеній вище видатковій накладній. Фіскальні чеки роздруковані РРО в межах 23 год. 00 хв.. Згідно книги ОРО 26.08.2014 року Z-звіти друкувались двічі: перший роздруковано о 19:55, а другий - о 23:44 (через 45 хв. після здійснення покупцями готівкових розрахунків через реєстратор розрахункових операцій).

Суд першої інстанції не взяв до уваги зазначені фіскальні чеки, оскільки вони були роздруковані після початку фактичної перевірки та не відповідають вимогам до змісту розрахункових документів, передбачених п. 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджених наказом ДПА України №614 від 01 грудня 2000 року, а саме: не містять вартість одиниці виміру товару (послуги), найменування товару (послуги), літерного позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги) та суму ПДВ, позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати.

Абзацом четвертим статті 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно абзацу шостого пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення) готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Відповідно до пункту 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, апеляційний суд дійшов висновку, що для настання відповідальності за порушення вимог пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР обовязковими умовами є: а) приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), б) порушення вимог ст. 3 вказаного Закону, зокрема, не застосування реєстратора розрахункових операцій та не видання відповідних розрахункових документів покупцям.

Контролюючий орган, на якого в силу ч. 2 ст. 72 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, під час перевірки не встановив та не надав суду жодного доказу надходження в касу складу-магазину готівкових коштів під час відвантаження товарів покупцям.

Готівкові кошти за реалізований товар надійшли в касу складу-магазину 26.08.2014 року біля 23-00 год. та були проведені через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних фіскальних чеків та Z-звіту.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

У справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт оплати покупцями отриманих товарів готівковими коштами за місцем здійснення ними господарської діяльності, а не за місцем розташування складу-магазину.

Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції обґрунтовано, з посиланням на приписи ст. 70 КАС України, відхилив надані позивачем письмові пояснення від покупців, оскільки вказані особи не були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Виходячи з тих же підстав апеляційний суд вважає, що письмові відповіді-пояснення покупців, на які посилається відповідач як на доказ наявності в діях позивача порушення вимог ст.3 Закону № 265/95-ВР, також не є належними та допустими доказами.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що котнолюючий оргна не довів факту порушення позивачем приписів пунктів 1, 2 ч.1 ст.3 Закону № 265/95-ВР, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та належить до скасування.

Крім того, колегія суддів визнає також помилковими висновки суду першої інстнанції про те, що оскільки продаж товару без застосування РРО не є триваючим порушенням і невидача касового чеку під час кожного продажу товару визнається окремим порушенням, то наступне незастосування РРО при продажу товарів (наданні послуг) є окремим порушенням, тобто наступне незастосування РРО чи невидача чеку при продажу товару буде вважатись повторною.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодо проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій та видачі розрахункових документів, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, за що п.1 ч.1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР передбачена фінансова санкція у виді штрафу в розмірі 1 грн..

Вказана обставина є окремою підставою для визнання протиправним та скасування оскарженого поджаткового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції належної правової оцінки наведеним обставинам не дав, а тому дійшов помилкового висновку щодо правомірності оскарженого повідомлення-рішення.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції допустився помилки в частині застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В силу ч. 1 ст. 94 КАС України ( в редакції, чинній на час звернення позивач до суду) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому, колегія суддів вважає правильним стягнути з Державного бюджету України в користь позивача підтверджені судові витрати в розмірі 7308,00 грн..

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. ст.195, 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202 , ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торгова компанія Мегаполіс-Україна" задовольнити, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі № 819/375/15-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області за № 0004232202 від 23 вересня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України в користь товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торгова компанія Мегаполіс-Україна" сплачений судовий збір в сумі 7308,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Постанова в повному обсязі складена 02 листопада 2015 року.