Ухвала суду № 53243010, 27.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 876/2947/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хобор Р.Б.,

суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.

з участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Яремчому ГУ ДФС в Івано - Франківській області на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року по справі № 809/490/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" до державної податкової інспекції у м. Яремчому ГУ ДФС в Івано - Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000622200 та № 0000632200 від 19 грудня 2014 року,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Яремчому Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень № 0000622200 та № 0000632200 від 19 грудня 2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2988250 грн., згідно з податковим повідомленням - рішенням № 0000622200 від 19 грудня 2014 року, так як, на думку позивача, висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам, які мали місце при здійсненні господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ресурсна компанія". Зокрема, висновок податкового органу про неможливість реального здійснення господарських операцій та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року є безпідставним, оскільки віднесення вказаних сум здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують виконання господарських зобов'язань між сторонами.

З цих же підстав, позивач вважає протиправним зменшення відповідачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 597650 грн., згідно з податковим повідомленням - рішенням № 0000632200 від 19 грудня 2014 року.

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" до державної податкової інспекції у м. Яремчому ГУ ДФС в Івано - Франківській області задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Яремчому від 19 грудня 2014 року № 0000632200 та № 0000622200.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив відповідач, державна податкова інспекція у м. Яремчому ГУ ДФС в Івано - Франківській області, який покликаючись на те, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року скасувати, та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що господарські операції між ТзОВ "Скорзонера" та ТзОВ "Ресурсна компанія" не мали реального характеру, не відбувся фактичний рух активів, а тому у ТзОВ "Скорзонера" не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в м. Яремчому проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Скорзонера" з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТОВ "Ресурсна компанія" за період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №1186/22-31067573 від 16.12.2014 року. Під час перевірки встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України - завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в декларації за ІІ-ІV кв. 2011 року на загальну суму 2988250 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 597 650 грн. у звітних періодах листопад 2011 року у сумі 502 928 грн. та у грудні 2011 року у сумі 94 722 грн. в результаті чого підприємству зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту (ряд.19) за листопад 2011 року на 502 928 грн. та збільшено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту (ряд. 18) за грудень 2011 року на суму 94 722 грн. За результатами перевірки залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за грудень 2011 року зменшено на суму 59765 грн.

Так, в ході проведення документальної позапланової перевірки податковим органом встановлено, що ТзОВ "Скорзонера" включено до складу витрат рядок 04 Податкової декларації "Витрати, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування" вартість послуг та ТМЦ всього на загальну суму 2988250 грн. згідно з документами, виписаними ТзОВ "Ресурсна компанія".

ТзОВ "Скорзонера" укладено договір підряду №15/08-ПС від 15 серпня 2011 року з ТзОВ "Ресурсна компанія", яким надано ТОВ "Скорзонера" право проводити загально - будівельні роботи з посіву насіння та підживлення міндобривом схилів на лижних трасах витягів №№: 4, 11, 12, 13, 14, 22 та трасах №№:16А, 16В, 16С, 16В, 16Е, 8А, 8В, 8С, 15Б, 15А, 15С на ТК "Буковель" в с. Поляниця, Яремчанської міської ради, відповідно до затверджених локальних кошторисів та виписаних податкових накладних, актів виконаних робіт.

В той же час, працівниками оперативного управління ДПІ у м. Івано-Франківську надано інформацію про те, що в листопаді 2011 року ТОВ "Скорзонера" документально оформлено придбання послуг з посіву трави та підживлень схилів лижних трас на ТК "Буковель" в с. Поляниця, у ТОВ "Ресурсна компанія" загальною площею 965 370 м.2 на загальну суму 2 569 842 грн. в т.ч. ПДВ 428 307 грн.

В ході дослідження даних операцій, працівниками ОУ ДПІ у м. Івано - Франківську встановлено сумнівність їх проведення, оскільки у листопаді природні умови не дозволяють здійснювати посів та підживлення земляних схилів у зв'язку з несприятливими температурними умовами.

З метою перевірки даної інформації скеровано листа на адресу Івано - Франківського обласного центру гідрометеорології №1242/10/09-19-07-04/416 від 26.11.2013 року та отримано відповідь №610/28.04-18 від 29.11.2013 року, згідно з якою встановлено, що в с. Поляниця в листопаді 2011 року температурні показники коливались від +1 до -3 С, що не дозволяло здійснювати посів трави та підживлювати схили.

В податковому обліку ТзОВ "Скорзонера" за операціями з ТзОВ "Ресурсна компанія" сформувало з листопада 2011 року по грудень 2011 року податковий кредит на суму ПДВ 597650 грн.

Відповідно по декларації з податку на прибуток за 2011 рік ТзОВ "Скорзонера" відображено у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток суму 2 988 250 грн.

Фактично, підставою для формування висновків перевірки, слугувала інформація отримана від ДПІ в Надвірнянському районі, відображена в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Ресурсна компанія" за період серпень, жовтень-листопад 2011 року, згідно з яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій з контрагентами.

Вказаним актом встановлено те, що одним із контрагентів ТзОВ "Ресурсна компанія" було ПП "Львівський портал", відносно якого встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Як наслідок, під час проведення перевірки ДПІ в м. Яремчому, зроблено висновок про те, що усі операції з купівлі - продажу ТзОВ "Ресурсна компанія" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є безтоварними за ланцюгом до вигодо набувача - ТзОВ "Скорзонера". Тому, правочини укладені між ТзОВ "Скорзонера" та ТзОВ "Ресурсна компанія" відповідно до ч. 1,5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи вищенаведені порушення податкового законодавства 19 грудня 2014 року ДПІ в м. Яремчому винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000622200, яким ТзОВ "Скорзонера" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2988250 грн. та № 0000632200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 597650 грн.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що наведені в акті перевірки висновки відповідача, що слугували підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень не обґрунтовуються жодними належними доказами, носять швидше інформаційний характер, а самі по собі результати проведеної невиїзної документальної перевірки не можуть чітко та об'єктивно виявити та підтвердити факт порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим податкові повідомлення - рішення № 0000622200 та № 0000632200 від 19 грудня 2014 року слід визнати протиправними та скасувати.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також, за змістом вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодекс.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI "Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу".

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України "… не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку".

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання товарів, робіт чи послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит і валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість і податку на прибуток підприємств має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Апеляційним судом встановлено те, що висновки відповідача за результатами проведеної перевірки ґрунтуються на підставі проведених перевірок іншими податковими органами за періоди, в яких ТзОВ "Скорзонера" здійснювало господарські операції з ТзОВ "Ресурсна компанія".

На підставі даних фактів відповідач дійшов до висновку про те, що господарські операції згідно з договорами, що укладені ТзОВ "Скорзонера" з ТзОВ "Ресурсна компанія" не спрямовані на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначені договори відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" здійснювало фінансово - господарські операції з ТзОВ "Ресурсна компанія" з серпня по грудень 2011 року.

За вказаний період було виконано роботи з посіву насіння та підживлення міндобривом схилів на лижних трасах витягів №№ 4,11,12,13,14,22 та трасах №№ 16А,16В,16С,16D,16Е,8А,8В,8С,15D,15А,15С на ТК "Буковель" та поставлено товар (трос, болт, гідро двигун, гідроакумулятор тощо). Операції здійснювались на підставі договорів укладених між позивачем та ТОВ "Ресурсна компанія": договір підряду №15/08-ПС від 15.08.2011 року, договір поставки №111101С/РК від 01.11.2011 року (а.с.56,57,100-102).

Реальність вищевказаних операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: актами приймання виконаних будівельних робіт, накладними, внутрішніми накладними, актами списання; проведення розрахунків підтверджується платіжними дорученнями, договором про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги №030512-С/Р від 03.05.2012 року, актом звірки від 03.05.2012 року, відомістю аналітичного обліку. Крім того, в матеріалах справи наявні копії податкових накладних виписаних контрагентом позивача.

Встановлені перевіркою обставини, також спростовуються письмовими доказами, які підтверджують факт використання позивачем придбаної продукції у своїй господарській діяльності. Так, в матеріалах справи наявні внутрішні накладні та акти списання, а сам факт проведення розрахунків податковим органом в акті перевірки не спростовано.

Крім того, статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підставою для недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Як зазначено в акті перевірки, правочини між ТзОВ "Скорзонера" та його контрагентом ТзОВ "Ресурсна компанія" укладені без мети настання реальних наслідків.

В силу ст. 234 ЦК України такі правочини є фіктивними і визнаються недійсними тільки судом.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено факту нікчемності договорів, які укладалися між ТзОВ "Скорзонера" та його контрагентом, оскільки їх недійсність не встановлена законом, як і не доведено фіктивності таких правочинів.

Встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення - рішення № 0000622200 та № 0000632200 від 19 грудня 2014 року є протиправними, а відтак їх слід скасувати.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Яремчому ГУ ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року по справі № 809/490/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

Р.П. Сеник