Ухвала суду № 53242254, 29.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2015 рокусправа № П/811/1062/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року у справі № П/811/1062/15 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового рішення-повідомлення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000051701 від 17.01.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 23 583,35 грн..

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з'явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 19.11.2002 року та є платником податку на додану вартість (а.с.15-16).

Фахівцями податкового органу було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Будремлюкс-С" за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року.

За результатами перевірки складено акт №105/11-23-17-01/НОМЕР_1 від 30.12.2014 року, в якому зафіксовано виявлені порушення:

- ст.203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

- п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит та донараховано податку на додану вартість за вересень 2014 року в сумі 18866,68 грн.

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на відомостях акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 23.12.2014 року №39/11-23-22-04/37097100 по контрагенту ФОП ОСОБА_1 - ТОВ "Будремлюкс-С".

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення №0000051701 від 17.01.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 23583,35 грн. в тому числі за основним платежем - 18866,68 грн., за штрафними санкціями - 4716,67 грн. (а.с.14).

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволено, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що основними видами діяльності позивача визначено: виробництво будівельних виробів із пластмаси; виготовлення виробів із бетону для будівництва; виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; виробництво інших готових металевих виробів; виробництво іншої продукції; установлення столярних виробів; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (а.с.24).

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ "Будремлюкс-С".

Позивач відповідно до договору купівлі продажу від 22.08.2014 року придбав у ФОП ОСОБА_2 товар (євро руберойд ХКП сланець сірий, євро руберойд ХПП,мастика МБК-Г,мастика бітумно-резинова, праймер бітумний концентрат, тощо) (а.с.94-95).

Виконання вищевказаного договору підтверджується видатковими та податковими накладними (а.с.96-106).

Розрахунки за вказаним договором підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень та рахунків-фактур (а.с.107-123).

Відповідно до пп. 4.2 п.4 договору купівлі-продажу від 22.08.2014 року, товар постачається транспортом Постачальника або Покупця, за вибором останнього.

Для здійснення перевезення придбаного товару позивач (Замовник) уклав договір про надання послуг з ТОВ "Будремлюкс-С" (Виконавець) №9/2014 від 01.09.2014 року (а.с.51). За умовами цього договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати останньому авто послуги.

Виконання вищевказаного договору підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів здачі-прийняття наданих послуг від 29.09.2014 року, товарно-транспортних накладних та рахунків-фактур (а.с.53, 55, 128-137).

Оплата за отримані послуги здійснена та підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.56-57).

Позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 18866,68 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Будремлюкс-С" (а.с.52, 54).

Зберігання придбаного у ФОП ОСОБА_2 та перевезеного ТОВ "Будремлюкс-С" товару відбувалось в нежитловому приміщенні, що знаходиться в оренді у ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди нежитлового приміщення (а.с.88-89).

Виконання вищевказаного договору підтверджується копіями акту прийому передачі приміщень, акту виконаних робіт, рахунку-фактури та платіжного доручення (а.с.90-93, 187).

В подальшому придбаний товар використаний позивачем в межах його господарської діяльності, тобто проданий іншим підприємствам.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ "Будремлюкс-С" є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Позивачем дотримано всіх вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання.

Слід зазначити, що будь-яка неправомірна діяльність контрагента не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач, приймаючи оскаржене податкове повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо нереальності здійснення господарських відносин позивача з вказаним вище контрагентом, його позиція щодо таких висновків не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання угод недійсними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому заявлені позивачем вимоги про його скасування підлягали задоволенню.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року у справі № П/811/1062/15 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак