Ухвала суду № 53242194, 22.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2015 рокусправа № 804/8029/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 року по справі № 804/8029/14 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов та вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів від 22.05.2014 року, винесену державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Березіним М.Ю.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.05.2014 року ВП 43330567, винесену державним виконавцем Індстріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Березіним М.Ю.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу податкового органу №Ф-75-У від 13.01.2014 року про стягнення боргу у розмірі 61830.47 грн.;

В обґрунтування вимог Позивач зазначив, що податковим органом було сформовано оскаржувану вимогу на підставі рішення, яке було скасовано у судовому порядку, у зв'язку з чим, воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 року адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправною та скасувано вимогу Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.01.2014 року № Ф-75 про стягнення боргу в розмірі 61830,47 грн. Визнано протиправною та скасувано постанову про арешт коштів боржника від 22.05.2014 року по ВП 43330567, винесену державним виконавцем Індустріального відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Березіним М.Ю. щодо накладення арешту на кошти, що міститься на рахунках в фінансових установах в АТ «УкрСиббанк» і ПАТ «АКТАБАНК» та належать боржнику ОСОБА_3.

Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкова вимога не визначає розмір грошового зобов'язання, а лише інформує платника податків про наявність податкового боргу, який був обчислений самостійно у відповідності до вимог законодавства.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська була проведена документальна планова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої був складений акт від 31.10.2013 року № 1269/17-3/НОМЕР_1.

За результатом перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення Позивачем приписів зокрема: п.4 ч.1 ст.4, п.2 ст.6, п. 1 ч.2 ст. 7, п. 11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого занижено єдиний соціальний внесок, що нараховується на суму чистого оподаткованого доходу на загальну суму 60 384,00 грн., в т.ч. по періодах: 2011 р. - 20 552,00 грн.; 2012 р.- 39 832,00 грн.

13.11.2013 року Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська було прийнято рішення № 1/17-3 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 64430,47 грн. (60383,68 грн. - основний платіж, 4046,79 - штрафні санкції) (а.с. 9). Вказане рішення було оскаржене позивачем в судовому порядку.

В подальшому, 13.01.2014 року Лівобережною ОДПІ м.Дніпропетровська була сформована та направлена на адресу позивача вимога про сплату боргу з єдиного внеску № Ф-75 на суму 61830,47 грн..

14.05.2014 року податковим органом до Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було направлено звернення (вих. № 4565/9/04-64-17-02 від 14.05.2014 р.) про стягнення боргу за виконавчим документом - вимога від 13.01.2014 р. № Ф-75 на суму 61830,47 грн. з ОСОБА_1 (а.с. 51).

16.05.2014 року державним виконавцем Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Березіним М.Ю. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43330567 про стягнення боргу з ОСОБА_1 в розмірі 61830,47 грн. на підставі виконавчого документу - вимога від 13.01.2014 р. № Ф-75 .

Також, 22.05.2014 року Державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Березіним М.Ю. була винесена постанова про арешт коштів боржника.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вимоги № Ф-75 від 13.01.2014 року, постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.05.2014 року, постанови про арешт коштів від 22.05.2014 року, Позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

У відповідності до ст.. 195 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Оскільки позивачем не оскаржується постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в частині задоволених позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Правомірність прийняття вимоги № Ф-75 від 13.01.2014 року та винесення постанови про арешт коштів боржника від 22.05.2014 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана податкова вимога була сформована та направлена Позивачу за відсутності узгодженого грошового зобов'язання, що свідчить про необхідність задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Приписами ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Органи доходів і зборів мають право проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

Відповідно до положень ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до п.6.3, 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №455, органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті.Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками. Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що за загальним правилом платник єдиного соціального внеску самостійно визначає суми грошових зобов'язань. У випадку, якщо за результатами перевірки або на підставі даних особових рахунків платників, органом доходів та зборів буде встановлено зокрема завищення або заниження платником податків єдиного соціального внеску, він уповноважений самостійно визначити йому суму грошового зобов'язання шляхом винесення податкової вимоги.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що підставою для формування оскаржуваної вимоги №Ф-75-У від 13.01.2014 року були дані картки особового рахунку платника, в якій зазначені заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на підставі рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №1/17-3 від 13.11.2013 року, у розмірі 61830.47 грн., з яких основний платіж складає 57883.68 грн., а штрафні санкцій - 4046.79 грн.

Натомість, Позивач наголошує, що Відповідач протиправно провів в обліково-інформаційній системі зазначене рішення та сформував на його підставі недоїмку, оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року був встановлений факт його відкликання, що в свою чергу свідчить про його неузгодженість та як наслідок, протиправність формування на його підставі визначених ним сум грошового зобов'язання вимоги №Ф-75-У від 13.01.2014 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеними висновками з огляду на настунпі обставини.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом

Відповідно до положень ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що недоїмкою вважається сума податкового (грошового) зобов'язання, яка є узгодженою, зокрема у день закінчення процедури адміністративного оскарження та несплаченою у встановлений законодавством строк.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №1/17-3 від 13.11.2013 року було оскаржено Позивачем у судовому порядку.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року рішенням №1/17-3 від 13.11.2013 року було визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №1/17-3 від 13.11.2013 року.

Отже, в даному випадку, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено протиправність донарахування Позивачу суми єдиного соціального внеску та штрафних санкцій у загальному розмірі 64430.47 грн.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що до сум недоїмки, на підставі якої формується вимога, може бути віднесене узгоджене грошове зобов'язання, яке не було сплачено платником єдиного соціального внеску у встановлені законодавством строки.

В даному випадку, сума грошового зобов'язання, визначеного рішенням №1/17-3 від 13.11.2013 року не була узгоджена, що свідчить про неможливість формування на її підставі недоїмки.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності винесення вимоги №Ф-75-У від 13.01.2014 року.

Щодо правомірності прийняття державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Березіним М.Ю постанову про арешт коштів від 22.05.2014 року, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, постанова про арешт коштів від 22.05.2014 року є необґрунтованою, оскільки арешт майна боржника застосовується державним виконавцем у разі невиконання в строк, встановлений для добровільного виконання, рішення про сплату боргу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст..1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями п.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно із приписами ст. 7 Закону України "Про державну виконавчу службу", працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України

Приписами ч.1-2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу та полягає в примусовому виконані судового рішення. Так, при отриманні виконавчого документу, державний виконавець виносить постанову, якою зобов'язує боржника виконати рішення протягом семиденного строку. При цьому, з метою забезпечення виконання рішення, державний виконавець також може накласти арешт на все майно боржника при відкритті виконавчого провадження за умови подання стягувачем відповідної заяви або після спливу строку, наданого для самостійного виконання боржником вимог виконавчого документу.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 16.05.2014 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Березіним М.Ю. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання вимоги №Ф-75-У від 13.01.2014 року, в якій боржнику було запропоновано добровільно виконати виконавчий документ у строк до 23.05.2014 року.

При цьому, 22.05.2014 року зазначеним державним виконавцем була прийнята постанова про арешт коштів боржника.

Отже, в даному випадку постанова про арешт коштів боржника була прийнята державним виконавцем до спливу строку, наданого на добровільне виконання рішення суду.

Також, як вбачається з матеріалів справи, до спливу строку встановленого для самостійного виконання Позивачем вимог виконавчого документа, податковим органом не подавалась заява про арешт коштів боржника, що унеможливлює винесення постанови про його накладення.

Отже, постанова про арешт коштів від 22.05.2014 року, в даному випадку, була винесена державним виконавцем передчасно, що в свою чергу свідчить про її протиправність.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості часткового задоволення позовних вимог Позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 року є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 року по справі № 804/8029/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко