Ухвала суду № 53242191, 22.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2015 року

справа № 804/124/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року по справі № 804/124/15 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод трубопровідної арматури» (далі - Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про скасування вимоги про сплату боргу від 04.09.2014 року №Ю-840 у розмірі 251109.62 грн.

В обґрунтування вимог Позивач зазначив, що грошові вимоги зі сплати заборгованості з єдиного внеску на загальнообовякзкове державне соціальне страхування у розмірі 251109.62 грн. є погашеними в силу закону та не можуть бути стягнуті з підприємства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року адміністративний позов було задоволено та скасовано вимогу податкового органу про сплату боргу від 04.09.2014 року №Ю-840.

Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в даному випадку сума заборгованості не може бути погашена в силу закону, оскільки пенсійний орган підлягає віднесенню до шостої черги кредиторів.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з наявністю у позивача заборгованості по сплаті єдиного внеску за період жовтень – листопад 2012 року, посадовими особами Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відносно позивача була сформована вимога про сплату боргу, яка направлена позивачеві.

Вказаною вимогою позивача було повідомлено про те, що станом на 31.08.2014 року за даними Нікопольської ОДПІ Головного управління доходів у Дніпропетровській області обліковується заборгованість у Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури" зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 251109,62грн., у тому числі: недоїмка - 208252,98грн. та штрафна санкція - 42856,64 грн. та зобов’язано позивача у 10-тиденний термін з дня отримання вище зазначеної вимоги вжити заходи щодо погашення заборгованості сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 251109,62грн.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття зазначеної вимоги, Позивач оскаржив її в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.10.2014 року року, яка була залишена без змін рішенням Державної фіскальної служби України від 04.12.2014 року в задоволенні скарги було відмовлено.

Вважаючи вимогу про сплату боргу від 04.09.2014 року №Ю-840 протиправною, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Правомірність прийняття вимоги про сплату боргу від 04.09.2014 року №Ю-840 є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана вимога була сформована протиправно, оскільки конкурсні вимоги ініціюючого кредитора до Позивача в сумі 251109.62 грн., є такими, що погашені в силу приписів вимог чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеною вимогою Позивача з огляду на наступні обставини.

Приписами ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.1.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до положень ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до п.6.3, 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №455, органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками. Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що за загальним правилом платник єдиного соціального внеску самостійно визначає суми грошових зобов’язань. У випадку, якщо за результатами перевірки або на підставі даних особових рахунків платників, органом доходів та зборів буде встановлено зокрема завищення або заниження платником податків єдиного соціального внеску, він уповноважений самостійно визначити йому суму грошового зобов’язання шляхом винесення податкової вимоги.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що підставою для формування оскаржуваної вимоги №Ю-840 у розмірі 251109.62 грн. були дані картки особового рахунку позивача, в якій зазначена заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за період жовтень-листопад 2012 року.

Однак, Позивач наголошує, що сума недоїмки, яка зазначена в оскаржуваній вимозі є погашеною, оскільки Відповідачем протягом 30 деного строку з дня опублікування рішення про порушення провадження у справі про банкрутство підприємства не була подана до господарського суду заява про наявність вимоги з єдиного соціального внеску за період жовтень-листопад 2012 року у розмірі 251109.62 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначену позицію обґрунтованою з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2013 року було порушено провадження у справі про банкрутство Позивача.

Положеннями ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які діяли на момент порушення зазначеного провадження було встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Отже, порушення кредитором 30 денного строку на подання заяви з вимогою до боржника про сплату заборгованості, яка виникла до дня порушення провадження у справі про банкрутство є наслідком її погашення.

Як свідчать матеріали справи, 27.03.2013 року в газеті «Голос України» №58 було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, початок перебігу 30 денного строку розпочався 27.03.2013 року та закінчився відповідно 27.04.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, у зазначений строк пенсійним органом не було подано до господарського суду заяви з вимогами до Позивача про погашення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску за період жовтень-листопад 2012 року.

Зазначений факт також підтверджується ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2013 року та від 18.07.2013 року, в яких відображено, що для УПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі було визначено розмір вимог у сумі 492519.89 грн. по відшкодуванню заборгованості по пільгових пенсіях по сп.1 та сп.2. У тридцяти денний термін з дати публікації оголошення про заяву пенсійного органу про додаткові конкурсні вимоги до боржника не надходили.

Отже, виходячи з встановлених обставин справи та приписів чинного законодавства, вимога про сплату боргу від 04.09.2014 року №Ю-840 є протиправною, оскільки визначена нею сума вважається такою, що була погашена.

Що стосується посилань пенсійного органу на приписи ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які на його думку свідчать про необхідність його віднесення до шостої черги в ліквідаційній процедурі, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка діяла станом на час порушення справи про банкрутствао Позивача, її положення регулювали порядок розгляду мирової угоди в господарському суді.

Але, Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011, № 4212-VI, до зазначеної статті були внесені зміни та викладено в наступній редакції, а саме що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощстрок виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедурприпиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

При цьому, п.1 прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону було визначено, що цей Закон набирає чинності через рік з дня його опублікування, крім:підпункту 14 пункту 7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення", який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування;положень щодо офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, які набирають чинності через два роки з дня опублікування цього Закону. До набрання чинності цими положеннями офіційне оприлюднення відомостей про справу про банкрутство здійснюється в офіційних друкованих органах (газетах "Голос України" або "Урядовий кур'єр").

Виходячи з дати опублікування зазначеного закону та приписів вказаних положень, він набрав чинності 19.01.2013 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що пункт 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який набрав чинності з 19.01.2013 року, не має зворотної дії в часі і може бути застосований лише до тих провадженнь про банкрутство, які виникли після 19.01.2013 року.

Як було встановлено судом, провадження у справі про банкрутство Позивача було відкрито 09.01.2013 року, що в свою чергу свідчить про неможливість застосування зазначених положень до спірних правовідносин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог Позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року по справі № 804/124/15- залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко