Постанова № 53241621, 15.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15 вересня 2015 року 13 год. 00 хв. № 826/8579/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» до державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 26 вересня 2014 року №0006381504 (далі - оскаржуване рішення).

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток позивача за звітний період - 1 півріччя 2014 року, за 11 вересня 2014 року результатами якої складено акт камеральної перевірки №4000/26-58-15-04-30-35619519 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено: заниження позивачем грошового зобов’язання з податку на прибуток на 2554946,00 грн.; порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного зобов’язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 26 вересня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання податку на прибуток у розмірі 2554946,00 грн. за основним платежем та у розмірі 638737,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження вказане рішення залишено без змін.

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стало порушення позивачем ст. 48 ПК України та порядку заповнення декларації з податку на прибуток за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2011 року №1213.

Як встановлено судом, 08 серпня 2014 року позивач подав податкову декларацію з податку на прибуток за звітний період - 1 півріччя 2014 року, у якій задекларував значення р. 13.7 додатку ЗП та відповідно р. 13 податкової декларації у сумі 2554946,00 грн.

Відповідно до п. 152.9 ст. 152 ПК України, для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік у разі сплати щомісячних авансових внесків, у порядку, визначеному п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу.

Тобто, декларації з податку на прибуток позивачу слід подавати у періоди, визначені вище викладеною нормою.

Зазначена сума складається із суми сплачених позивачем авансових внесків з податку на прибуток підприємств за січень-квітень 2014 року, що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні у матеріалах справи.

Згідно з абзацом 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Нормами ПК України чітко визначені випадки подання квартальних податкових декларацій у звітному (податковому) році виключно для платників податку, які повинні сплачувати авансові внески з податку на прибуток, а саме:

- якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому ПК України (абз. 7 п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Судом також встановлено та не спростовано відповідачем, що у декларації наявне від’ємне значення, задекларовані податкові збитки на загальну суму 154132345,00 грн., а також згідно з уточнюючою декларацією з податку на прибуток за І квартал 2014 року, рядок 14 дорівнює 1847199,00 грн., податкове зобов’язання, встановлене перевіркою, складає 0 грн.

Відповідно до п. 48.1. ст. 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з п. 46.5 ст. 46 ПК України, форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Форма декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) встановлюється з урахуванням особливостей, визначених п. 179.9 ст. 179 цього Кодексу.

Форма спрощеної податкової декларації, що передбачена п. 49.2 ст. 49 цього Кодексу, та порядок переходу платників податків на подання такої декларації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Форма, порядок та строки подання митної декларації, а також порядок прийняття контролюючим органом митної декларації визначаються з урахуванням вимог митного законодавства України.

Державні органи, які встановлюють відповідно до цього пункту форми податкових декларацій, зобов'язані оприлюднити такі форми для використання їх платниками податків.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 54.1 ст. 51 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошовою зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Штрафні санкції за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачені ст. 126 ПК України.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, штрафна санкція розраховується в процентах від суми податкового борг), який виникає в результаті несплати тієї ж суми узгодженого грошового зобов'язання.

Тобто, фінансова санкція застосовується, лише коли сплачена сума грошового зобов'язання менша за узгоджену суму грошового зобов'язання. У даному випадку сума оплати перевищує задекларовану суму авансового внеску.

Крім того, судом встановлено, що позивач за І півріччя 2014 року задекларував збитки у розмірі 231891869,00 грн.

Тобто, у позивача не виникає податкове зобов'язання з податку на прибуток, відповідно не може й виникнути заниження суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за І півріччя 2013 року.

Аналізуючи вище викладені норми та з’ясовані обставини, а також той факт, що позивачем не порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України, суд вважає, що у даному випадку відсутнє порушення позивачем порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток.

З урахуванням вище викладених норм та з’ясованих обставин, суд прийшов до висновку, що дії позивача щодо відображення суми авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 2554946,00 грн. є обґрунтованими, а оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 26 вересня 2014 року №0006381504.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» (код ЄДРПОУ 35619519) здійснений ним судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39471390).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин