Постанова № 53241617, 15.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15 вересня 2015 року 12 год. 30 хв. № 826/8377/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" (далі - позивач) до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 24 грудня 2014 року №0021831502 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем безпідставно, чим порушено права та інтереси позивача.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю, а представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні.

Враховуючи викладене, зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі відповідних норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) 03.12.2014 року відповідачем проведено камеральну перевірку позивача по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік та складено акт від 03.12.2014 року №747/26-54-15-02-08 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 ПК України, а саме порушення терміну сплати податку на прибуток, а також заниження грошового зобов’язання з податку на прибуток.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, 24.12.2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 153480,38 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження вказане рішення залишено без змін.

В контексті викладеного суд зазначає наступне.

Так, згідно з п.п. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, обов'язками платника податків є обов'язок подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 46.5 ст. 46 ПК України визначено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п.п. 49.1, 49.2, пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 54.1 ст. 54 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення став висновок відповідача про несвоєчасну сплату позивачем грошових зобов’язань з податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 592750,00 грн. та у розмірі 942223,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 07.02.2014 року подано декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, про що свідчить квитанція про прийняття цієї декларації.

Як зазначив позивач та не спростував відповідач, у поданій декларації допущено механічну помилку - не враховані суми сплаченого податку на прибуток за 2013 рік у сумі 592750,00 грн.

Нову форму декларації на прибуток затверджено та прийнято наказом Міністерства доходів та зборів України від 30.12.2013 року №872 «Про затвердження типової форми податкової декларації з податку на прибуток підприємства».

Судом також встановлено, що роз’яснення по заповненню нової форми декларації та перевірці правильності заповнення в автоматичному режимі здійснено листом Міністерства доходів і зборів України «Про подання податкової звітності з податку на прибуток за 2013 рік» №3194/7/99-99-19-03-01-17 від 07.02.2014 року, тобто у день подання позивачем декларації.

З матеріалів справи вбачається, що 13.03.2014 року та 27.03.2014 року позивачем подавалися уточнюючі декларації. У зв’язку з помилкою в системі прийому звітності прийняті уточнюючі декларації від 27.03.2014 року. Тому дана сума перестала обліковуватися як борг 27.03.2014 року.

Про факт повної та своєчасної оплати податку на прибуток свідчать платіжні доручення на суму 1534973,48, що містяться у матеріалах справи.

Крім того, судом встановлено, що сума у розмірі 592750,00 грн. сплачена авансовими внесками, а залишок у розмірі 942223,48 сплачений до 11.03.2014 року, так як ця дата була граничним строком сплати податку на прибуток за 2013 рік.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

У відповідності до вимог податкового законодавства позивач 27.03.2014 року у межах строку подав уточнюючу декларацію, про що свідчить квитанція про прийняття декларації, яка міститься у матеріалах справи.

На підтвердження відсутності боргів по сплаті податку на прибуток позивачем надані платіжні доручення від 13.02.2014 року №24315, від 14.02.2014 року №24334, від 17.02.2014 року №24354, від 18.02.2014 року №24370, від 25.12.2013 року №23562, від 27.11.2013 року №23079, від 29.10.2013 року №22621, від 26.09.2013 року №22059, від 29.08.2013 року №21549, від 26.07.2013 року №20960, від 26.06.2013 року №20493, від 27.05.2013 року №20018, від 18.04.2013 року №19498, від 22.03.2013 року №19081, від 18.02.2013 року №18531, від 18.01.2013 року №18152.

Також на підтвердження відсутності заборгованості з податку на прибуток позивачем подано до суду лист від 25.06.2014 року №13217/10/26-51-25-25, яким відповідач зазначив про відсутність заборгованості з податку на прибуток.

Як зазначив позивач та не спростував відповідач, суму податку на прибуток у розмірі 942053,80 грн. вчасно, але помилково сплачено на рахунок по податку на прибуток для авансових внесків на рахунок органу Держказначейства, що відкритий у відповідача.

Позивач звернувся до органу Держказначейства з листом про направлення коштів на рахунок по сплаті податку на прибуток, яку 31.03.2014 року перераховано на рахунок податку на прибуток.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з п. 5 ст. 45 БК України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

З вище викладеного вбачається, що усі сплачені податки та збори незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, у будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок. Тобто, кошти для сплати податку на прибуток та авансових внесків з податку на прибуток зараховуються на єдиний казначейський рахунок.

А отже, суд вважає, що позивачем додержано строки сплати сум з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 24 грудня 2014 року №0021831502.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" (код ЄДРПОУ 22902499) здійснений ним судовий збір у розмірі 306,96 грн. (триста шість гривень дев’яносто шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39468697).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин