Постанова № 53241602, 18.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 серпня 2015 року № 826/4229/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Даймонд Трейд" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0010672207 від 28.10.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даймонд Трейд" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними.

02.04.2015 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, яка була прийнята судом.

Відтак, на розгляд суду були заявлені наступні позовні вимоги:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по складанню акта від 10.10.2014 № 478/1-22-07-34568233;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.10.2014 №0010672207.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не мав законних підстав проводити перевірку товариства, оскільки ТОВ "Даймонд Трейд" на запит податкового органу надало у встановленні законом терміни пояснення та документальні підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "Елсі А". Також, позивач не погоджується з висновками податкового органу, які полягають у тому, що договір, укладений між позивачем та ТОВ "Елсі А" не спричиняє реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з контрагентом ТОВ "Елсі А", які за твердженням позивача мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 25.06.2015 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, 05.05.2015 надав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки від 10.10.2014 № 478/1-22-07-34568233, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки, відповідачем наведено не було.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 29.09.2014 по 03.10.2014 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу №2477 від 29.09.2014 проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Даймонд Трейд" з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість і податку на прибуток підприємства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Елсі А" за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.

За результатами перевірки складено акт від 10.10.2014 № 478/1-22-07-34568233, яким встановлені порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 №1333/20071, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями), підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями), завищено податковий кредит на загальну суму 3 741 200 грн., в т.ч. за березень 2014 на суму 3 741 200 грн.

На підставі акта перевірки від 10.10.2014 № 478/1-22-07-34568233 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.10.2014 № 0010672207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4 676 500,00 грн., у тому числі за основним платежем - 3 741 200,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 935 300,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даймонд Трейд", не погоджуючись з діями відповідача щодо складання акта перевірки від 10.10.2014 № 478/1-22-07-34568233 та податковим повідомленням - рішенням від 28.10.2014 № 0010672207, вважаючи їх протиправними, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по складанню акта від 10.10.2014 № 478/1-22-07-34568233 суд зазначає наступне.

Згідно із підпунктом 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підстави для проведення документальної позапланової визначені у пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (підпункт 78.1.1).

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 78.8 статті 78 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (пункт 86.10 статті 86 Податкового кодексу України).

Таким чином, податковий орган має право проводити документальні позапланові виїзні перевірки та оформляти результати перевірки у формі акта.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яка полягає в тому, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

У зв'язку з чим, враховуючи, що позивач допустив відповідача до проведення перевірки товариства та враховуючи, що висновки, викладені в акті є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів щодо встановлених в ході перевірки порушень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по складанню акта від 10.10.2014 № 478/1-22-07-34568233.

Крім того, належним способом захисту порушеного права є позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2014 № 0010672207.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентом ТОВ "Елсі А" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Елсі А" за договором поставки № 11/01-02 від 01.11.2008.

На підтвердження факту отримання товарів за зазначеним договором позивачем надано суду копії наступних документів:

- скріншоти процедури замовлення товару засобами програмного забезпечення QIP;

- замовлення на постачання товарів;

- прайс-листи товарів, які постачало ТОВ "Елсі А";

- видаткових накладних від 28.03.2014 № 14032801, від 26.03.2014 № 14032602, №14032603, від 27.03.2014 № 14032701, від 25.03.2014 № 14032503, від 24.03.2014 №14032406, від 17.03.2014 № 14031709, від 18.03.2014 № 14031802, від 17.03.2014 №14031711, № 14031710, від 11.03.2014 № 14031106, від 12.03.2014 № 14031203, №14031204, від 13.03.2014 № 14031302, відповідно до яких товар отримував ОСОБА_1 за довіреністю № 3 від 01.11.2012;

- генерального доручення № 3 від 01.11.2012, відповідно до якого директора (ОСОБА_1), комплектувальника товарів (ОСОБА_2) та водія автотранспортного засобу (ОСОБА_3.) уповноважено отримувати товар від ТОВ "Елсі А";

- сертифікатів відповідності з додатками;

- декларацію про відповідність;

- рахунків-фактур від 11.03.2014 № 14031106, від 12.03.2014 № 14031203, № 14031204, від 13.03.2014 № 14031302, від 17.03.2014 № 14031709, № 14031710, № 14031711, від 18.03.2014 № 14031802, від 24.03.2014 № 14032406, від 25.03.2014 № 14032502, № 14032503, від 26.03.2014 № 14032602, № 14032603, від 27.03.2014 № 14032701, від 28.03.2014 №14032801.

Відповідно до умов даного договору, поставка товару здійснювалась зі складу постачальника, тобто покупець повинен сам приїхати за товаром та забрати його зі складу постачальника.

На підтвердження факту здійснення транспортування придбаного товару позивач надав суду копії товарно - транспортних накладних від 12.03.2014 № 140303, від 11.03.2014 № 140301, від 28.03.2014 № 140315, від 27.03.2014 № 140314, від 26.03.2014 № 140312, від 26.03.2014 № 140313, від 25.03.2014 № 140310, від 25.03.2014 № 140311, від 24.03.2014 №140309, від 18.03.2014 № 140308, від 17.03.2014 № 140306, від 13.03.2014 № 140304, від 17.03.2014 № 140305, № 140307, від 12.03.2014 № 140302, відповідно до яких транспортування товару здійснювалось ТОВ "Даймонд Трейд", автомобіль ISUZU NQR 71P НОМЕР_1, водій ОСОБА_4, посвідчення водія НОМЕР_2.

Факт наявності у ТОВ "Даймонд Трейд" автомобіля ISUZU NQR 71P НОМЕР_1 підтверджується актом приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.04.2011 № ВЭ-0000003 та свідоцтвом про реєстрацію даного транспортного засобу.

В свою чергу, ТОВ "Елсі А" виписало позивачу податкові накладні від 28.03.2014 №60, від 27.03.2014 № 25, від 26.03.2014 № 56, № 57, від 25.03.2014 № 54, № 53, від 24.03.2014 №49, від 18.03.2014 № 34, від 17.03.2014 № 30, № 31, № 32, від 12.03.2014 № 14, № 15, від 13.03.2014 № 17, від 11.03.2014 № 10.

Факт здійснення позивачем оплати на користь контрагента ТОВ "Елсі А" за отриманий товар підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, які проведенні банком та банківськими виписками з особового рахунку.

Як вбачається з акта перевірки, відповідач дійшов висновку, що ТОВ "Даймонд Трейд" порушило вимоги наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 № 1333/20071, оскільки податкові накладні, виписані ТОВ "Елсі А" з порушенням даного порядку.

Проте, суд не може погодитись з такою позицією податкового органу, оскільки Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, діяв з 16.12.2011 по 01.03.2014, в той час податкові накладні, виписані ТОВ "Елсі А" в період з 11.03.2014 по 28.03.2014.

У зв'язку з чим, суд звертає увагу, що в період з 01.03.2014 по 01.12.2014 діяв Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України 14 січня 2014 року N 10, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 р. за N 185/24962, а тому саме даний порядок підлягав застосуванню в даних правовідносинах.

Суд, проаналізувавши норми Порядку заповнення податкової накладної від 14.01.2014 № 10 та дослідивши наявні в матеріалах справи податкові накладні, виписані ТОВ "Елсі А", дійшов висновку, що дані податкові накладні містять всі необхідні реквізити.

Основними видами діяльності за КВЕД позивача, зокрема, є: "46.66 Оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням", "46.90 Неспеціалізована оптова торгівля ", "47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах".

У зв'язку з чим, отримані від ТОВ "Елсі А" товари були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» та ТОВ «Комфі Трейд», що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, первинними документами та письмовими поясненнями, поданими через канцелярію суду директором ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» (22.05.2015) та представником ТОВ «Комфі Трейд» (22.05.2015).

Відповідачем доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, до суду не надано.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача на висновки акта 18.08.2014 №393/26-57-22-04-10/25269803, складеного за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Елсі А», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Більше того, суд звертає увагу на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 у справі № 826/12770/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елсі-А» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та утриматися від вчинення певних дій, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з інформаційних баз даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», «Податковий блок», «Аудит» інформацію, внесену на підставі акту від 18.08.2014 р. № 393/2б-57-22-04-10/25269803 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Елсі-А», код за ЄДРПОУ 25269803 з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року».

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з контрагентом ТОВ «Елсі А» суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Елсі А» мали реальний товарний характер.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В ході судового розгляду справи, судом було встановлено реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Елсі А», у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з зазначеним контрагентом.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.10.2014 № 0010672207.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов