Постанова № 53240355, 22.10.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4248/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Колодяжного Д. В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання індивідуальної податкової консультації недійсною, -

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2015 року Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання індивідуальної податкової консультації Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників № 7510/10/28-10-45-2-13 від 26 березня 2015 року недійсною.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.02.2015 звернувся з листом до відповідача про надання податкової консультації з питання порядку віднесення до витрат платників податку на прибуток на оплату товарів на користь нерезидентів Великобританії. У відповідь листом № 7510/10/28-10-45-2-13 від 26.03.2015 відповідачем було надано індивідуальну податкову консультацію. Позивач вважає, що відповідач довільно тлумачить норму п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу України, чим самим обмежує платників податку на прибуток права відносити на витрати платників податку на оплату вартості товарів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, у письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Листом від 25.02.2015 вих. № 4618/2410 ВАТ "Полтавський ГЗК" звернулось до Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників із заявою про надання податкової консультації /а. с. 9-10/ з таких питань. Позивач зазначив, що купує продукцію у підприємств - нерезидентів, що:

- не зареєстровані в офшорних зонах, а є юридичними особами Великобританії, яка не відносить до офшорних зон визначених розпорядженням КМУ від 23.02.2011 № 3143;

- є власниками продукції, що продавалась за умовами контрактів;

- ВАТ "Полтавський ГЗК" за отриману продукцію розраховувався виключно з Продавцями, а не перераховував кошти через третіх осіб.

Тому позивач вважав, що положення статті 161 ПК України на вищезазначені господарські операції між ВАТ "Полтавський ГЗК" та Tefida Business LLP, Великобританія, Лондон i Eastmond Sales LLP, Великобританія, Хартфордшир не застосовуються.

Позивач у запиті на податкову консультацію також зазначив, що в українвської законодавстві відсутній нормативно-правовий акт, який би зобов'язував підприємств - покупців вивчати статус засновників підприємств - продавців, а головне відсутнє законодавче обмеження стосовно включення витрат платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) до складу їх витрат, в зв'язку з тим, що фірми засновники підприємства - продавця зареєстровані в офшорній зоні.

На підставі вище викладеного, позивач просив податковий орган уважно та досконало розглянути це питання в рамках діючого законодавства України, та порядку ст. 52 ПК України, надати ВАТ "Полтавський ГЗК" податкову консультацію з викладеного питання.

За результатами розгляду даного листа відповідач, у листі від 26.03.2015 вих. № 7510/10/28-10-45-2-13, щодо надання консультації розяснив ВАТ "Полтавський ГЗК", що якщо партнерами (засновниками) партнерств виступають юридичні (фізичні) особи, які зареєстровані в офшорних зонах та, з огляду на особливості оподаткування партнерів (засновників) таких партнерств, підприємства імпортери при здійсненні операцій з вищезазначеними компаніями повинні застосовувати обмеження, визначені п. 161.2 ст. 161 ПК України /а. с. 12/.

Не погодившись із зазначеною податковою консультацією, позивач оскаржив її до суду.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог частини третьої вказаної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Так, відповідач у письмових запереченнях зазначив, що податкові консультації не мають сили нормативно-правового акту чи акту індивідуального характеру обов'язкового до виконання, а тому не можуть вступати в конкуренцію з рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх. Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, на думку відповідача, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також не є обов'язковими для виконання. Тому, відповідач вважає, що оскаржена податкова консультація не носить обов'язкового характеру, не породжує для позивача жодних правових наслідків та не порушує його прав, свобод і інтересів.

При цьому суд виходить з такого.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

За змістом пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами податкові консультації.

Згідно ст. 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію. Отже, з набранням чинності Податковим кодексом України законодавством чітко врегульовано правовий статус податкової консультації як акту індивідуальної дії, який, в силу вищенаведених норм процесуального закону, безпосередньо може бути предметом судового оскарження в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищезазначене, дії платника податку щодо оскарження наданої контролюючим органом податкової консультації є реалізацією його права, наданого чинним законодавством, яке виникає у сфері здійснення правовідносин щодо справляння податків і зборів. Крім того, в разі отримання податкової консультації, яка на думку платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, такий платник податків має право оскаржити до суду податку консультацію контролюючого органу як правовий акт індивідуальної дії.

Суд вважає помилковими висновки податкового органу про те, що надана контролюючим органом податкова консультація не створює і не припиняє прав чи обов'язків позивача, оскільки отримання позивачем індивідуальної податкової консультації, зміст якої відповідає нормам діючого законодавства є юридичним фактом, що є підставою для звільнення від відповідальності платника податку, який діяв у відповідності до наданих такою консультацією роз'яснень з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. До того ж, відповідачем не враховано, що спеціальним законодавством визначено порядок оскарження податкової консультації, яким чітко визначено, що у випадку суперечностей нормам або змісту відповідного податку вона скасовується.

Заявлений спір виник з приводу того, чи має позивач застосовувати обмеження, визначені п. 161.2 ст. 161 ПК України, якщо партнерами (засновниками) партнерств - імпортерів виступають юридичні (фізичні) особи, які зареєстровані в офшорних зонах.

Податковим органом у листі від 26.03.2015 вих. № 7510/10/28-10-45-2-13, надано індивідуальну податкову консультацію, в якій відповідач розяснив ВАТ "Полтавський ГЗК", що якщо партнерами (засновниками) партнерств виступають юридичні (фізичні) особи, які зареєстровані в офшорних зонах та, з огляду на особливості оподаткування партнерів (засновників) таких партнерств, підприємства імпортери при здійсненні операцій з вищезазначеними компаніями повинні застосовувати обмеження, визначені п. 161.2 ст. 161 ПК України. Так, відповідач зазначив, що у відповідності до законодавства Великобританії оподаткуванню підлягають партнери (учасники) відповідно до їх частки в прибутку партнерства /а. с. 12/.

Судом досліджено спірну податкову консультацію на предмет відповідності її змісту нормам чинного податкового законодавства та на предмет її належності суті питань, постановлених платником податку.

Позивач у позовній заяві зазначив, що протягом 2014 року ВАТ "Полтавський ГЗК" здійснив імпорт дизельного пального на загальну суму 89,85 млн. грн. за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними

між ВАТ "Полтавський ГЗК" та Tefida Business LLP, Королівство Великобританії, Лондон (контракти № 27/03 від 27.03.2014, № 16/05 від 16.05.2014, № 4/06 від 04.06.2014, № 11/07 від 11.07.2014;

між ВАТ "Полтавський ГЗК" та Eastmond Sales LLP, Королівство Великобританії, Хартфордшир (контракти № 13-07/14 від 04.07.2014, № 015-07/14 від 29.07.2014).

Позивач зазначив також, що ним було віднесено до складу витрат 100% вартості придбаного у вказаних нерезидентів дизельного пального відповідно до положень пункту 161.2 статті 161 ПК України.

Так, відповідно до положень пункту 161.2 статті 161 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення господарських операцій позивача з нерезидентами) у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Отже, як слідує зі змісту норми п. 161.2 ст. 162 ПК України, для віднесення до складу витрат платників податків витрати з придбання товарів у підприємств - нерезидентів у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг), необхідна наявність таких умов:

1. укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус;

2. розрахунки за товари (роботи, послуги) здійснюються через нерезидентів, що мають офшорний статус (як через посередників у розрaхункaх);

3. оплaтa зa товaри (роботи, послуги) здійснюється через бaнківські рaхунки нерезидентів, що мають офшорний статус.

При цьому, законодавець визначив, що ці умови виконуються незалежно від того чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг).

Нерезиденти, згідно підпункту 14.1.122 пункту 14.1 стаття 14 ПК України, це, серед іншого, іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

У відповідності до п. 6 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" нерезидентом юридичною особою вважається: "юридична особа, суб'єкт підприємницької діяльності, що не має статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, яка створена й діє відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридична особа та інший суб'єкт підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України ".

У відповідності до 161.3 ст. 161 Податкового Кодексу України, під терміном "нерезиденти, що мають офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених абзацом першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації.

Отже, з наведених норм можна зробити висновок, що в розумінні національного законодавства, що регулює відносини у сфері оподаткування, нерезиденти, що мають офшорний статус, - це іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав та розташовані на території офшорних зон. Стаття 161 Податкового кодексу України пов'язує особливості оподаткування витрат платника податків виключно у зв'язку з проведенням операцій з нерезидентами, розташованими на території офшорних зон, або проведення розрахунків через вказаних нерезидентів.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що нерезидент Eastmond Sales LLP компанія, створена 25 жовтня 2011 року у якості партнерства з обмеженою відповідальністю за реєстраційним номером OС 369176, адреса місцезнаходження компанії: 175 ОСОБА_2, офіс Б, 2-й поверх, ОСОБА_3, Гертфордшир, EN6 1BW (175 Darkes Lane, Suite B, 2nd Floor, Pitters Bar, Hertfordshire En6 1BW). Відповідно до інформації Реєстраційної палати (не зазначено № та дату запиту, офіційне джерело отримання) від 16.11.2012, а також реєстру податкової звітності компаній (www.сompanychek.co.uk.), засновниками Eastmond Sales LLP є Asrocom AG (адреса реєстрації: 1st Floor, Dekk House, Zippora Street, Providence Industrial Estate, Mahe, Seychelles) та Exponet GMBH (адреса реєстрації: 1st Floor, Dekk House, Zippora Street, Providence Industrial Estate, Mahe, Seychelles).

Нерезидент Tefida Business LLP - компанія, створена 09 травня 2011 року у якості партнерства з обмеженою відповідальністю за реєстраційним номером OС 364441, адреса місцезнаходження компанії: офіс 404, Реджент Стріт 324-326, Лондон, W1B 3HH (Suite 404, 324-326 Regent Street, London, W1B 3HH). Відповідно до Договору про Партнерство з обмеженою відповідальністю № ОС364441 від 09.05.2011, засновниками Tefida Business LLP є Fenly Investments LTD (адреса реєстрації: Nancy Whiticker House, 7 Old Street, Roseau, Dominica) та Seyton Enterprises LTD (адреса реєстрації: Nancy Whiticker House, 7 Old Street, Roseau, Dominica).

Діяльність партнерств з обмеженою відповідальністю регулюється Законом Великобританії про Партнерства з обмеженою відповідальністю, 2000 року (Limited Liability Partnerships Act 2000). Відповідно до вказаного закону партнерством з обмеженою відповідальністю визнається юридична особа (яка має окрему від її учасників правосуб'єктність), створена у відповідності до вимог даного закону (пункт 1 (1) Закону) (переклад Limited Liability Partnerships Act 2000 здійснила ОСОБА_4, перекладач ІІ категорії ВАТ "Полтавський ГЗК", диплом спеціаліста за спеціальністю "Перекладач" НР № 31528189, виданий ЗАТ "Дніпропетровський університет економіки та права" 30.06.2007 р.).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 143 р затверджено "Перелік офшорних зон".

Судом встановлено, що в даному переліку Сполучене Королівство Великобританії відсутнє. Тому юридичні особи - нерезиденти України Eastmond Sales LLP, що зареєстрована у Великобританії (юридичне та фактичне місцезнаходження: 175 ОСОБА_2, офіс Б, 2-й поверх, ОСОБА_3, Гертфордшир, EN6 1BW (175 Darkes Lane, Suite B, 2nd Floor, Pitters Bar, Hertfordshire En6 1BW)) та Tefida Business LLP, що зареєстрована у Великобританії (юридичне та фактичне місцезнаходження: офіс 404, Реджент Стріт 324-326, Лондон, W1B 3HH (Suite 404, 324-326 Regent Street, London, W1B 3HH)) на підставах визначених законодавством України не є офшорними компаніями і, відповідно, до них не може застосовуватись податкове законодавство України як до компаній, що мають статус офшору.

До того ж, як вже зазначалось, відповідно до вимог п. 161.2 ст. 161 ПК України, для віднесення до складу витрат платників податків витрати з придбання товарів у підприємств - нерезидентів у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг), необхідно, серед іншого, щоб розрахунки за товари (роботи, послуги) здійснювались через нерезидентів, розташованих в офшорній зоні (як через посередників у розрaхункaх); та/або оплaтa зa товaри (роботи, послуги) здійснювалась через бaнківські рaхунки нерезидентів, розтaшовaних в офшорній зоні.

З цього приводу суд зазначає, що розрахунки за придбане дизельне пальне здійснювались безпосередньо з Eastmond Sales LLP та Tefida Business LLP, що також не заперечувалось відповідачем. Тобто розрахунок за товари здійснювався з нерезидентами, які не розташовані на території офшорних зон, визначених Кабінетом Міністрів України.

В той же час, податковий орган в оскарженій консультації пов'язує застосування обмежень п. 161.2 ст. 161 ПК України з огляду на особливості оподаткування партнерів (засновників) підприємств імпортерів при здійсненні операцій платника податків з вищезазначеними компаніями, партнерами (засновниками) партнерств яких виступають юридичні (фізичні) особи, які зареєстровані в офшорних зонах.

Отже, фактично відповідач допустив вільне тлумачення пункту 161.2 статті 161 ПК України (в редакції, що діяла до 01.01.2015) стосовно того, що обмеження, визначені п. 161.2 ст. 161 ПК України застосовуються до платника податків при здійснення господарських операцій з нерезидентами, засновники (партнери) яких зареєстровані в офшорних зонах, та стосовно яких застосовуються певні особливості в оподаткуванні в країні реєстрації.

За таких обставин, надана відповідачем податкова консультація є необґрунтованою та не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень ч. 3 ст. 2 КАС України, а відтак є протиправною. Оскільки, відповідно до положень п. 53.3 ПК України, індивідуальна податкова консультація скасовується судом, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та визнавши протиправною, скасувати оскаржену консультацію в силу вимог п. 53.3 ПК України.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь у сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею у документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання індивідуальної податкової консультації недійсною задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників № 7510/10/28-10-45-2-13 від 26 березня 2015 року.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників (ідентифікаційний код 39440996) на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00191282) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 27 жовтня 2015 року.

СуддяР.І. Молодецький