Постанова № 53240067, 02.11.2015, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 листопада 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/827/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Ларіній П.Є.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльність, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки та компенсації за затримку розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного суду звернулась ОСОБА_1 (далі Позивач) з даним позовом, в обґрунтування якого зазначено наступне.

Позивач з 22.10.2010 працювала у Відділі державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції на посаді спеціаліста першої категорії. Наказом Головного управління юстиції у Луганській області №1147 від 28.11.2014 її було звільнено з займаної посади за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України.

При звільненні роботодавцем не виплачена заробітна плата за вересень, жовтень, листопад 2014 року на загальну суму 9414,90 грн., яка розрахована позивачем, виходячи з окладу та надбавки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268, яка була встановлена працівникам ВДВС Краснодонського міськрайонного управління юстиції у 2014 році Головним управлінням юстиції у Луганській області та виплачувалась протягом року. Також не виплачено компенсацію за 60 невикористаних днів відпустки (в період з 2011 року по грудень 2014 року) на загальну суму 6458,50 грн.

На момент звернення до суду роботодавцем не погашена заборгованість у повному обсязі, чим порушено ст.116 КЗпП України.

13.03.2015 позивач направила відповідачеві рекомендованим листом заяву від 12.03.2015 з проханням провести з нею розрахунок з зазначенням реквізитів для перерахування коштів, відповіді на яку надано не було в порушення ст.ст.15,20 Закону України Про звернення громадян.

На підставі викладеного позивач просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність Головного управління юстиції у Луганській області щодо невиплати позивачеві заробітної плати;

- визнати незаконною бездіяльність Головного управління юстиції у Луганській області щодо ненадання відповіді на заяву від 12.03.2015;

- стягнути з Головного управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 9414,90 грн. на поточний рахунок № 26251510345531 у АТ Ощадбанк, МФО 304665, код 09304612;

- стягнути з Головного управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на користь позивача компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 6480,50 грн. на вказаний поточний рахунок;

- стягнути з Головного управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на користь позивача компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку (а.с.2-5).

Ухвалами суду від 22.09.2015 допущено заміну відповідача Головного управління юстиції в Луганській області на Головне територіальне управління юстиції у Луганській області (далі ГТУЮ у Луганській області, відповідач №1), до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі ГУ ДКСУ у Луганській області, відповідач №2) (а.с.83,84).

Позивач в судове засідання не прибула, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.19).

Представник відповідача №1 в судове засідання не прибув, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, та письмові заперечення проти позову (а.с.37-41,109), в яких посилається на наступне.

Позивач в органах юстиції працювала з 22.09.2010 по 28.11.2014 на посаді спеціаліста І категорії відділу ДВС Краснодонського міськрайонного управління юстиції та перебувала у трудових відносинах з Головним управлінням юстиції у Луганській області, найменування якого на теперішній час Головне територіальне управління юстиції у Луганській області.

У 2014 році відповідачем №1 до управління Державної казначейської служби України у Луганській області подавалися платіжні доручення та реєстри зобовязань на виплату заробітної плати працівникам, в тому числі ОСОБА_1

Також зазначив, що кошти одержані для виплат, повязаних з оплатою праці та невиплачені в установлений строк окремим фізичним особам є депонованою заробітною платою. На сьогоднішній день сума заборгованості по заробітній платі позивача за період з вересня по листопад 2014 року з урахуванням відрахувань складає 3 672грн.15коп. і перерахована на депозитний рахунок відкритий на імя відповідача №1.

Також зазначив, що у звязку із захопленням 29.04.2014 будівлі Луганської облдержадміністрації за адресою: м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3 та м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а (відомості про подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 341 КК України (захоплення державних або громадських будівель чи споруд), ч.1 ст.294 КК України (масові заворушення) та ч.1 ст.338 КК України (наруга над державними символами) та вимушеним переміщенням працівників Головного управління юстиції у Луганській області до іншої будівлі, а в подальшому до інших міст Луганської області (м. Сватове, м.Сєвєродонецьк) та неможливістю вивозу документації та оргтехніки через проведення антитерористичної операції на території м. Луганська та Луганської області, особова справа позивача залишилася у м. Луганську, без наявності якої немає можливості нарахувати компенсацію за невикористані дні відпустки.

Крім того, пояснив, що ГТУ у Луганській області не мало можливості направити відповідь на звернення позивача, оскільки з 27.11.2014 припинено приймання поштових відправлень до населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження, в тому числі і м.Суходільськ, в якому проживає позивач.

На підставі викладеного, відповідач № 1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача №2 в судове засідання не прибув, просив розглянути справу без його участі (а.с.101), надав суду письмові заперечення проти позову (а.с.94-96), в яких посилається, що Порядком казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.01.2013 за № 130/22662, встановлено, що платіжні доручення надаються до органів Казначейства відповідно до форми, обовязкових реквізитів, строків дії платіжних доручень та вимог до заповнення розрахункових документів на паперових носіях, визначених Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976.

У платіжному дорученні повинні бути заповнені всі реквізити, передбачені його формою. Реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється з урахуванням вимог нормативно правових актів та повинен містити повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

В додатку 2 до Інструкції № 22 встановлено вимоги до платіжного доручення, де, зокрема, визначено, що в платіжному дорученні повинна міститися інформація про його дату та номер.

В платіжному дорученні на виплату заробітної плати розпорядником коштів зазначається загальна сума платежу і його призначення, без зазначення конкретного працівника, якому перераховується заробітна плата. Тому, чи містяться в тому чи іншому платіжному дорученні відповідача зобовязання на виплату заробітної плати ОСОБА_1, відповідачу № 2 невідомо. Така інформація відома лише розпоряднику коштів відповідачу № 1.

Дослідивши письмові докази, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 22.10.2012 ОСОБА_1 призначено на посаду спеціаліста І категорії відділу ДВС Краснолуцького міськрайонного управління юстиції, що підтверджується трудовою книжкою АА №278964 (а.с.15-18).

Наказом Головного управління юстиції у Луганській області від 28.11.2014 № 1147 ОСОБА_1 звільнено за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) (а.с.42).

13.03.2015 позивачем на адресу відповідача № 1 направлено заяву від 12.03.2015 з вимогою виплатити заборгованість по заробітній платі за вересень листопад 2014 року, компенсацію за невикористані дні відпустки, та надати довідку про нарахування заробітної плати, яку надіслати на електронну адресу (а.с.12,13).

Листом від 24.03.2015 № 4626/22/4.3 Головним територіальним управлінням юстиції у Луганській області надано відповідь на вищевказану заяву (а.с.44). Додатком до відповіді є довідка про заробітну плату ОСОБА_1 (а.с.45).

Представник відповідача № 1 пояснив, що направити зазначену відповідь на зазначену в заяві адресу не мав можливості, з посиланням на лист Луганської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта від 05.02.2015 № 72 (а.с.86-87), в якому зазначено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, УДППЗ Укрпошта з 27.11.2014 припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, зокрема, Краснодонського району Луганської області, де мешкає позивач.

Суд не приймає посилання позивача на порушення відповідачем № 1 вимог статей 15,20 Закону України Про звернення громадян при ненаданні відповіді на заяву від 12.03.2015, оскільки відповідно до статті 12 Закону України Про звернення громадян його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений, зокрема, трудовим законодавством.

Обовязок власника або уповноваженого ним органу видати працівникові на його вимогу довідку про роботу та заробітну плату встановлено статтею 49 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач № 1 підготував відповідь на заяву позивача від 12.03.2015 та довідку про заробітну плату, проте з незалежних від нього причин не мав можливості направити її на адресу позивача, зазначену у заяві Луганська область, м.Суходільськ, вул.Леніна, 17/31, тому позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльності Головного управління юстиції у Луганській області щодо ненадання відповіді на заяву від 12.03.2015 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача №1 на користь позивача заборгованості по заробітній платі у розмірі 9414,90грн., суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до статті 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України Про оплату праці для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно наказів Головного управління юстиції у Луганській області від 20.08.2014 № 4-В, від 19.09.2014 № 8-В та від 07.11.2014 № 31-В у роботі Краснодонського міськрайонного управління юстиції та його структурних підрозділів встановлено простій з 01.11.2014, визначено з 01.08.2014 року час простою оплачувати працівникам, які підпадають під дію простою, з розрахунку двох третин окладу з урахуванням виплат за ранг та вислугу років (а.с.112-115, 117,118-125).

Відповідно до частини 1 статті 113 Кодексу законів про працю України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Згідно довідки від 02.11.2015 №261 про заробітну плату за період з січня 2014 року по листопад 2014 року, ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за вересень 2014 року - 1595,77грн., сума без податків 1325,12грн.; за жовтень 2014 року 1662,76 грн., сума без податків 1393,54грн.; за листопад 2014 року 1100,86грн., сума без податків 953,49грн. (а.с.134). Вказані суми не були виплачені позивачу при звільненні і рахуються як заборгованість.

Зазначена сума заборгованості підтверджується також списками перерахувань в Ощадбанк № 7 заробітної плати за вересень 2014 року (а.с.54-63), № 4 за жовтень 2014 року (а.с.64-74), №3 за листопад 2014 року (а.с.75-81), які є додатками до звіту про заборгованість за бюджетними коштами на 1 січня 2015 року (а.с.126-128) і на теперішній час позивачу не сплачена, що не заперечується відповідачем № 1.

Оскільки позивач перебувала в трудових відносинах з Головним управлінням юстиції у Луганській області, що підтверджується записами в трудовій книжці АА №278964 (а.с.15-18), суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі за вересень листопад 2014 року у розмірі 3672,15грн., підтвердженому матеріалами справи, з відповідача № 1, а не з Головного управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, як зазначає позивач.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Головного управління юстиції у Луганській області щодо невиплати позивачеві заробітної плати та стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку, суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що відповідачем № 1 подавалися заявки на видачу готівки та перерахування коштів КЕКВ 2111 (заробітна плата та лікарняні) на вкладні рахунки від 04.11.2014 за вересень 2014 року (а.с.129), від 24.11.2014 за жовтень 2014 року (а.с.130), від 19.12.2014 за листопад 2014 року (а.с.131), які зареєстровано та взято на облік Головним управлінням Державної казначейської служби у Луганській області 07.11.2014, 26.11.2014 та 17.12.2014 відповідно, що підтверджується штампами відповідача № 2 на заявках.

Відомості по загальній сумі заробітної плати, що підлягала виплаті у вересні листопад 2014 року, в повній мірі узгоджуються з відомостями, що містяться у перерахувань в Ощадбанк № 7 заробітної плати за вересень 2014 року, № 4 за жовтень 2014 року, № 3 за листопад 2014 року (а.с.54-81), які є додатками до звіту про заборгованість за бюджетними коштами на 1 січня 2015 року (а.с.126-128).

Поясненнями відповідача № 1 підтверджується, що заявки на виплату заробітної плати за вересень грудень 2014 року подавалися Головним управлінням юстиції у Луганській області, проте кошти на виконання зазначених заявок перераховані на рахунок 37318002000872 Кошти депонованої заробітної плати Головного територіального управління юстиції у Луганській області (а.с.108).

Таким чином, вимоги про визнання незаконною бездіяльності Головного управління юстиції у Луганській області щодо невиплати позивачеві заробітної плати є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем №1 вживалися заходи, спрямовані на виплату заробітної плати ОСОБА_1 за вересень листопад 2014 року.

Оскільки статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні саме з вини роботодавця, наявності якої в даному випадку не встановлено, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.

Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки у сумі 6480,50 грн., суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України Про державну службу Державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Згідно із частиною 1 статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідачем № 1 на виконання вимог ухвали суду від 06.08.2015 надано довідку від 02.11.2015 №21087/3/9, згідно якої у звязку з передислокацією апарату Головного територіального управління юстиції у Луганській області та проведенням АТО на території Луганської області на теперішній час немає доступу до особових справ державних службовців органів юстиції Луганської області, тому немає можливості надати інформацію щодо кількості невикористаних днів щорічної відпустки позивача та нарахувати компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки (а.с.135).

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте в даному випадку відповідач № 1, який є субєктом владних повноважень, не має можливості надати відомості про кількість днів невикористаної відпустки позивача з незалежних від нього причин через відсутність доступу до особової справи позивача.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В наказі Головного управління юстиції у Луганській області від 28.11.2014 № 1147 Про звільнення ОСОБА_1І. відсутня інформація про невикористану щорічну відпустку, сама позивач не надала належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог в цій частині, тому вони задоволенню також не підлягають.

Посилання відповідача № 1 на Закон України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлового комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси, суд не приймає до уваги, оскільки цей Закон не застосовується до спірних правовідносин.

Також суд не приймає посилання відповідача № 1 на лист Міністерства соціальної політики від 19.01.2015 № 16-26/68, яким передбачено, що стосовно працівників, які не перемістилися разом з установою на контрольовану територію і в подальшому були звільнені за період, коли вони не виконували свої функціональні обовязки, підстав для виплати їм заробітної плати немає, та на лист Міністерства соціальної політики від 25.05.2015 № 606/13/84-15, з огляду на те, що даний лист не є нормативно правовим актом і носить рекомендаційний характер.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах стягнення за один місяць.

Згідно з довідкою про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 сума заробітної плати без податків за вересень 2014 року склала 1325,12 грн., за жовтень 2014 року 1393,54 грн., за листопад 2014 року 953,49 грн. Розмір середньої заробітної плати за один місяць складає 1224,05грн. Постанова суду підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення 1224,05грн.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача № 1 на користь позивача заборгованості по заробітній платі за вересень листопад 2014 року у розмірі 3672,15грн. (три тисячі шістсот сімдесят дві гривні 15коп.), та відмову в задоволенні решти позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки, позивач відповідно до статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільнена.

Керуючись ст.ст.69-71,86,94,158-163,186,254,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльність, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки та компенсації за затримку розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Луганській області (93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Єгорова,22) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: 94420, Луганська область, м.Суходільськ, вул.Леніна, 17/31, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі за вересень листопад 2014 року у розмірі 3672,15 грн. (гривні 15 коп.) на поточний рахунок №26251510345531 у АТ Ощадбанк, МФО 304665, ОКПО 09304612.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання постанови в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 1224грн. 05коп. (одна тисяча двісті двадцять чотири гривні 05коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 06 листопада 2015 року.

Суддя ОСОБА_2