Постанова № 53239442, 13.10.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2015 рокум. Ужгород№ 2а-1909/10/0770

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Стенавській А.М.,

за участю сторін:

позивача: Приватне акціонерне товариство "Єврокар" - представник ОСОБА_1,

відповідача: Чопська митниця ДФС - представник ОСОБА_2.,

третьої особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗакарпатЄвроТранс" представник в судове засідання не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Єврокар" до Закарпатської митниці ДФС, третя особа без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗакарпатЄвроТранс" про визнання неправомірних дій та скасування податкових повідомлень , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Єврокар" звернулося у Закарпатський окружний адміністративний суд із позовною заявою до Чопської митниці ДФС (далі - відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗакарпатЄвроТранс", якою просить: визнати неправомірними дії щодо винесення відповідачем податкових повідомлень за №№ 3 та 4 від 29 квітня 2010 року та скасувати їх повністю.

25 травня 2010 року, до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Єврокар" до Чопської митниці Міндоходів, третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗакарпатЄвроТранс" про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень (том І, а.с.4-7).

26 травня 2010 року, Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження по даній адміністративній справі (том І, а.с.2).

18 березня 2011 року, Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Єврокар" було відмовлено (том І, а.с.145-149).

05 червня 2014 року, Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Єврокар" залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.03.2011 року у справі № 2а-1909/10 залишено без змін (том І, а.с.246-251).

Дана ухвала оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

25 лютого 2015 року, Ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Єврокар" - задоволено. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.03.2011 року та Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду (том ІІ, а.с.35-39). В ухвалі вказано, що суди попередніх інстанцій не з'ясували обставини щодо фактично понесених витрат позивача на транспортування автомобілів згідно контракту від 21 вересня 2009 року № 09/0921-F "Про міжнародне перевезення вантажів", не дослідили складені сторонами на виконання цього контракту первинні документи, не врахували доводи позивача та третьої особи шляхом виконання умов контракту, природи здійсненого пробігу автовозів (який за їх поясненнями складався безпосередньо з маршруту, що передбачений умовами контракту та технологічного пробігу, що є складовою виробничих витрат перевізника), не з'ясували чи забезпечив позивач подання митному органу об'єктивних даних щодо вартості транспортних послуг, чи дотримались сторони положень МК України.

01 квітня 2015 року, згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями справу призначено судді доповідачу Скраль Т.В. (том ІІ, а.с.41).

03 квітня 2015 року, Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду головуючою суддею Скраль Т.В. прийнято дану справу до провадження (том ІІ, а.с.42,43).

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з мотивів наведених у позовній заяві у повному обсязі та просив суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог з мотивів наведених у письмових запереченнях та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову повністю, оскільки перевірка проводилась відповідно до графіку, на підставі чинного законодавства України та за результатами проведення якої було виявлено ряд порушень та складено акт. На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення, які вважає законними та обґрунтованими, позов - безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у судове засідання не зявився, не повідомила належним чином суд про причини неявки, хоча судом вжито заходів для належно і вчасного його повідомлення про дату, час та місце судового засідання, доказом про яке слугує наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, яке надійшло на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду 01 жовтня 2015 року (том ІІ, а.с.98).

У відповідності до вимог ч.2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

На підставі наведеного, суд приходить висновку про можливість розгляду даної справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

15 липня 2010 року, на підставі ст.116 КАС України з ініціативи представника відповідача, Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду, було обєднано в одне провадження адміністративну справу № 2а-1909/10/0770 за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврокар" до Чопської митниці, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗакарпатЄвроТранс" про визнання протиправним дій по нарахуванню ввізного мита та штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення Чопської митниці форми "Р" за № 3 від 29.04.2010 року та адміністративної справи № 2а-1944/10/0770 за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврокар" до Чопської митниці про визнання неправомірними дій по нарахуванню податку на додану вартість та штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення Чопської митниці форми "Р" за № 4 від 29.04.2010 року, оскільки їх предметом є однорідні позовні вимоги та беруть участь ці ж самі сторони (том І, а.с.59,60).

Як вбачається із матеріалів даної справи, обєднані позовні вимоги обґрунтовані наступним.

29 квітня 2010 року відповідачем на підставі акту документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Єврокар" за № 2/10/305000000/30913130 від 23.04.2010 року, прийнято податкове повідомлення форми "Р" за № 3 (том І, а.с.9-17).

На підставі вищенаведеного позивачу за порушення вимог статті 267 Митного кодексу України в частині включення транспортних витрат до митної вартості, у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання за платежем - ввізне мито (код платежу 020) на загальну суму 13 519,12 грн., за основним платежем - 9 012,75 грн. та 4 506,37 грн. - штрафних санкцій.

Зокрема, 29 квітня 2010 року Чопською митницею акту перевірки фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Єврокар" № 2/10/305000000/30913130 від 23 квітня 2010 року було прийнято податкове повідомлення форми "Р" за № 4, яким було визначено позивачу суму податкових зобовязань в розмірі 29 742,55 грн., в тому числі 19 828,37 грн. - податку на додану вартість та 9 914,18 грн. - штрафних санкцій.

Позивач вважає дії відповідача по донарахуванню суми податкових зобовязань у розмірі по податку на додану вартість в сумі - 29 742,55 грн. та по ввізному миту в сумі - 13 519,12 грн. - неправомірними, а податкові повідомлення такими, що підлягають скасуванню з таких причин.

Донарахування податкових зобовязань базується на наступному:

1) при перевірці відомостей, які стосуються обставин перевезення вантажів, було зясовано, що при декларуванні транспортних витрат підприємством у всіх випадках надавались заяви на здійснення транспортних послуг до контракту від 21.09.2009 року № 09/0921-Е, укладеного між позивачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Пунктом 3.1 цього договору було передбачено корегування вартості перевезення в залежності від фактичного пробігу автовозів. Так відстань від м. Квасіни до митного кордону України складає 774,59 грн., а витрати на транспортування по одному автовозу склали 16 471,86 грн., хоча пробіг автовозів на відстані м. Квасіни - пункт пропуску Чоп мав би відрізнятися по кожному окремому проїзду, тим більш, що розрахунок транспортних витрат складається на підставі фактичного пробігу автовозу з вантажем виходячи з базової вартості перевезення 21, 265 грн. за 1 км.;

2) перевіркою встановлено недостовірність наданих третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, розрахунків транспортних витрат, яка була викликана суттєвим заниженням відстані, яку проходили автовози від міста завантаження (м. Млада Болеслав) до митного кордону (відділ митного оформлення, м. Чоп), у звязку з чим були занижені окремі елементи витрат калькуляції, що зменшило загальну суму транспортних витрат, які приходяться на один автовоз. На цій підставі та згідно з розрахунком незадекларованих транспортних витрат, який дорівнює 90 129,33 грн. сума недонарахованих митних платежів згідно з додатком складає по вантажним митним деклараціям 28 841,12 грн.

19 січня 2011 року у судовому засіданні було замінено неналежного позивача - Закрите акціонерне товариство "Єврокар" належним, а саме: його правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Єврокар".

У звязку з реорганізацією територіальних органів Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби було припинено діяльність Чопської митниці Міндоходів та утворено новий територіальний орган - Закарпатську митницю ДФС та 12 жовтня 2015 року, на підставі вищенаведеного у судовому засіданні було замінено неналежного відповідача на належно, а саме: Чопську митницю Міндоходів на Закарпатську митницю ДФС (том ІІ, а.с.101,102).

Судом встановлено, що в період з 15 березня 2010 року по 23 квітня 2010 року відповідачем проводилась документальна перевірка зовнішньоекономічної діяльності позивача, встановлено порушення ним вимог митного законодавства та за результатами якої складено акт за № 2/10/305000000/30913130 від 23.04.2010 року (том І, а.с.9-16).

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення форми "Р" № 3, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання по ввізному миту в розмірі 13 519,12 грн. та податкове повідомлення форми "Р" № 4, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 29 742,55 грн. (том І, а.с.17, том І (справа № 2а-1944/10/0770) а.с.18).

Відповідно до вимог статті 264 Митного кодексу України (далі - МК України) заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 267 МК України визначено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

До переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не були включені раніше, згідно ст.267 МК України входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 267 МК України, витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які підлягають обчисленню.

Судом встановлено, що позивач згідно із зовнішньоекономічним контрактом від 14.10.2008 року № SKO-EK-80420-16 SKD USB, укладеним із чеською компанією SKODA AVTO a.s., здійснював ввезення на митну територію України вантажів, а саме: автомобілі легкові, нові, пасажирські марки Шкода, модель Йеті, в кількості 200 шт.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обовязків є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна договору встановлюється за домовленістю сторін.

Договірні відносини між ЗАТ "Єврокар" та ТОВ "ЗакарпатЄвроТранс" з приводу перевезень вантажів автовозами м. Квасіни (Skoda Auto a/s, 51702, Kvasiny, Чехія) - с. Соломоново, Закарпатська область (Україна) чітко врегульовані контрактом.

Транспортування вказаного товару здійснювалось згідно цього контракту від 21 вересня 2009 року №09/0921-Е «Про міжнародне перевезення вантажів» автомобільним транспортом підприємством ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс», на умовах поставки згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (Інкотермс в редакції 2000 pоку) EXW - ОСОБА_3 (Чеська республіка), (том І, а.с.21,22).

Згідно п.1.5 контракту заявка на кожне перевезення вантажу оформляється до здійснення перевезення і є підписаними сторонами додатком до контракту, в якому фіксується маршрут перевезення вантажу, кількість вантажу, строки відправки та доставки вантажу, адреси пунктів відвантаження та доставки вантажів, а також вартість перевезення.

Пунктом 3.1 вищевказаного контракту встановлено, що попередня вартість кожного перевезення визначається до його здійснення та фіксується сторонами у відповідній заявці на перевезення. Після здійснення перевезення його вартість може корегуватись сторонами в залежності від фактичного пробігу автотранспорту перевізника, який здійснює перевезення, та інших факторів, які впливають на розмір вартості послуг перевізника, передбачених даним контрактом. Остаточна вартість послуг перевізника, яка підлягає оплаті замовником, фіксується сторонами в акті про надання послуг та рахунку, наданим перевізником до оплати ( а.с.21, Т.1)

На підтвердження обґрунтованості фактично понесених витрат на транспортування позивач надав суду копії актів виконаних робіт по здійсненим перевезенням згідно вищевказаного контракту, згідно яких вартість кожного перевезення по визначеному сторонами маршруту становила 16 471, 66 грн. та відповідала умовам контракту та заявкам на перевезення, зокрема:

- заявка № 1022/1 від 22.10.2009 року та акт виконаних робіт від 29.10.2009 року (том І а.с.23,24,30);

- заявка № 1030/1 від 30.10.2009 року та акт виконаних робіт від 05.11.2009 року (том І, а.с.25,26,31);

- заявка № 1103/1 від 03.11.2009 року та акт виконаних робіт від 09.11.2009 року (том І, а.с.27,32);

- заявка № 1105/1 від 05.11.2009 року та акт виконаних робіт від 12.11.2009 року (том І, а.с.28,29,33).

Крім того, фактично понесені (сплачені) позивачем витрати на транспортування автомобілів згідно контракту від 21 вересня 2009 року №09/0921-Е свідчить і відсутність додаткових претензій зі сторони Перевізника та відповідність фактичних транспортних витрат, повязаних з перевезенням вантажу ЗАТ "Єврокар" задекларованим (розрахунковим) витратам.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в своїй ухвалі від 25.02.2015 року звернула увагу на те, що обґрунтовуючи свій висновок про заниження позивачем митних платежів, суд першої інстанції послався на контракт № 06/1211-Е від 16 лютого 2007 року «Про міжнародне перевезення вантажів», який в ході розгляду справи не досліджувався і це залишено поза увагою судом апеляційної інстанції (том ІІ, а.с.35-39).

Для дослідження даних обставин справи, судом вжито заходів, а саме: витребовувався вищенаведений контракт від позивача, що надав його у судовому засіданні, однак, даний контракт врегулював зовнішньоекономічні відносини між ЗАТ "Єврокар" та Vakert Logistic Kft (Угорощина), та не має відношення до даного спору. Суд вважає, що даний договір помилково був зазначений в акті перевірки та судом при вирішенні спору 18 березня 2011 року першої інстанції (том ІІ, а.с.86-88), що й не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного суду України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частини 1 статті 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Доводи відповідача про заниження позивачем митних платежів ґрунтуються виключно на даних подорожніх листів перевізника- третьої особи, які суд вважає внутрішніми документами останнього, (том І, а.с.188-216) та на перевірку в сукупності всіх обставин судом встановлено, що згідно листа-відповіді ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс», фактична довжина маршрутів по всіх перевезеннях вантажу ЗАТ «Єврокар», які здійснювались згідно ОСОБА_4 не перевищувала обумовленої відповідною заявкою довжини маршруту перевезення вантажу.

В заявках на перевезення, які є невід'ємними додатками до контракту чітко вказані маршрут та відстань перевезення вантажу Замовника, вартість здійснення одного перевезення по маршруту та загальна кількість перевезень.

Згідно заявок сторонами контракту погоджено наступний маршрут перевезень вантажу Замовника:

- Skoda Auto a.s, м. Квасіни, Чехія - м. Чоп, Україна (пункт митного оформлення), довжина маршруту перевезення вантажу Замовника - 774,59 км.

- м. Чоп, України (пункт митного оформлення) - ЗАТ "Єврокар", с. Соломоново, Закарпатська обл., вул. Перемоги, 46, довжина маршруту перевезення вантажу Замовника - 2,5 км.

Оскільки контрактом і заявками чітко визначені маршрути перевезень вантажів Замовника та їх довжина, які були погоджені сторонами до моменту здійснення перевезень, згідно актів виконаних робіт довжина маршрутів, повязаних з перевезенням вантажів відповідає, вказаним у ОСОБА_4, тому висновки відповідача про те, що пробіг автовозів на відстані м. Квасині - пункт пропуску Чоп мав би відрізнятися по кожному окремому проїзду, тим більш, що розрахунок транспортних витрат складається на підставі фактичного пробігу автовозу з вантажем виходячи з базової вартості перевезення 21,265 грн. за 1 км. - є безпідставним.

Як встановлено судом, фактичний пробіг автовозів, який вказаний в подорожніх листах, на який посилається Чопська митниця в акті перевірки, відрізнявся від передбаченого контрактом та відповідними заявками у зв'язку з тим, що такий пробіг складається з двох частин:

безпосередньо сам маршрут Skoda Auto a.s, м. Квасіни, Чехія - м. Чоп, Україна (пункт митного оформлення) (774,59 км), що передбачений умовами контракту та відповідних заявок до нього та відповідно підтверджується актами виконаних робіт;

технологічний пробіг, пов'язаний з умовами експлуатації транспортних засобів Перевізника та підготовки їх до здійснення перевезення.

Підписанням актів виконаних робіт, ТОВ "ЗакарпатЄвроТранс" підтвердив, що фактично здійснив перевезення вантажу ЗАТ "Єврокар" за маршрутом Skoda Auto a.s, м. Квасіни, Чехія - м. Чоп, Україна (пункт митного оформлення) довжиною 774,59 км. і вартість такого перевезення становить 16 471,66 грн. Матеріальних претензій ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» до ЗАТ «Єврокар» щодо оплати вказаних перевезень немає. Розрахунки проведені в повному обсязі, що стверджується актом звірки розрахунків (том І, (справа № 2а-1944/10/0770) а.с.20, Т.1).

Таким чином, відступаючи від умов контакту перевізник самостійно визначав маршрут перевезень, що призвело до збільшення фактичного пробігу порівняно з погодженим сторонами, однак таких доказів третя особа не надала, тому суд погоджується з доводами позивача, здійснення перевізником зайвого пробігу, здійсненого останні з власної волі не може бути витратами "Єврокар" та включатися до митної вартості товарів та є виключно витратами Перевізниками.

Слід зазначити, що включення технологічного пробігу автовозів з боку Чопської митниці, що стверджується розрахунком донарахувань сум митних платежів (Додаток №6 до Акту), до довжини маршруту перевезень є незаконним оскільки технологічний пробіг не є предметом ОСОБА_4, а тому не має відношення до умов договору та замовник перевезень не може нести відповідальність за неналежне виконання перевезень з боку перевізника або ж оплачувати додаткові витрати перевізника, які не є предметом ОСОБА_4.

Враховуючи наведене, розрахунок додаткових транспортних витрат у розмірі 90 129,33 грн., здійснений Чопською митницею, таким, що не відповідає фактичним обставинам, а його здійснення - втручанням у господарську діяльність ПрАТ "Єврокар" та ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс». Відсутність додаткових витрат стверджується актом звірки розрахунків.

Крім того, правомірність доводів позивача підтверджується і вимогами Постанови КМ № 1766 від 20.12.2006 року ( яка була чинною на момент спірних правовідносин), для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу включаються до ціни товару, декларант зобов"язаний подати договір ( контракт) перевезення, транспортні та страхові документи, абр рахунок -фактуру від виконавця договору про надання тарнспортно-експедиційних послуг, або банківські платіжні документи, або довідку підприємства-перевізника, або калькуляцію транспортних витрат.

На виконання даних вимог для підтвердження понесених витрат ЗАТ "Єврокар" подав

відповідачу ОСОБА_4 та заявки, та під час перевірки додатково надані акти наданих послуг по перевезеннях, рахунки-фактури та платіжні документи про оплату таких послуг.

Таким чином, позивачем в повному обсязі були задекларовані транспортні витрати, які були фактично сплачені згідно умов ОСОБА_4, відсутність додаткових витрат підтверджується актом звірки розрахунків між позивачем та третьою особою та стверджується листом ТОВ "ЗакарпатЄвроТранс" від 31 січня 2011 року № 66.

З аналізу встановлених судом обставин слідує, що фактичні витрати позивача відповідають задекларованим, а фактичні витрати перевізника є нижчими за задекларовані позивачем, про що свідчить розрахунок фактичних транспортних витрат перевізника та долучений відповідачем до матеріалів справи ( а.с. 135, Т.1).

Виходячи з вищенаведеного, донарахування податкових зобов'язань у розмірі 13 519,12 грн., у т.ч. штрафних санкцій та у розмірі 29 742,55 грн., у т.ч. штрафних санкцій, згідно податкових повідомлень форми «Р» № 3 та № 4 від 29 квітня 2010 року є безпідставним.

Враховуючи вищенаведене, висновки щодо порушення позивачем вимог ст.267 Митного кодексу України в частині включення транспортних витрат до митної вартості - необґрунтовані, а отже позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Єврокар" до Закарпатської митниці ДФС, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗакарпатЄвроТранс" про визнання неправомірними дії та скасування податкових повідомлень - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії щодо винесення податкових повідомлень Чопської митниці форми "Р" № 3 та № 4 від 29 квітня 2010 року.

3. Скасувати податкові повідомлення Чопської митниці форми "Р" № 3 та № 4 від 29 квітня 2010 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_5