Ухвала суду № 53238986, 05.11.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 682/923/15-ц

Провадження № 22-ц/792/2017/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.,

при секретарі : Гриньовій А.М.

з участю : апелянта ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 682/923/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду від 24 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Миньковецької сільської ради про встановлення факту родинних відносин, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок та грошові кошти.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін,перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4, звертаючись до суду з позовом, вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його рідна сестра ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її донька, його племінниця ОСОБА_6. Після них відкрилась спадщина на належні їм грошові вклади та житловий будинок з надвірними будівлями у с. Миньківці Славутського району. Зазначав, що є єдиним спадкоємцем за законом. Однак при зверненні до нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадкування було відмовлено у зв'язку з відсутністю належних документів, підтверджуючих родинні відносини із спадкодавцями та відсутністю правовстановлюючих документів на домоволодіння. Тому позивач просив встановити факт його родинних відносин із рідною сестрою ОСОБА_5 та племінницею ОСОБА_6, поновити пропущений строк звернення до суду, визначити додатковий строк для прийняття спадщини, визнати з ним, ОСОБА_4 право власності на заощадження, що залишились після сестри ОСОБА_5 в Славутському відділенні Ощадбанку на рахунку 6086 в сумі 1500 руб., визнати з ним ОСОБА_4 право власності на спадкове майно (будинок з надвірними будівлями), що залишилось після племінниці ОСОБА_7 : житловий будинок з надвірними будівлями, вартістю 27805 грн.

Рішенням Славутського міськрайонного суду від 24 червня 2015 року вказаний позов задоволено частково. Встановлено, що ОСОБА_4 є рідним братом ОСОБА_5 та рідним дядьком ОСОБА_7 Визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок загальною площею 56,1 кв.м., жилою площею 35,5 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1 і складається з коридора площею 6,1 кв.м., кімнати площею 9,0 кв.м., кімнати площею 13.1, кімнати площею 13,4 кв.м., кухні площею 7,7 кв.м., кладовки площею 6,8 кв.м., а також хлів площею 49,8 кв.м., хлів площею 18,1 кв.м., хлів площею 7,8 кв.м., загальною вартістю 27805 грн. Визначено ОСОБА_4 додатковий строк для прийняття спадщини після ОСОБА_5 та ОСОБА_6 В решті позову відмовлено.

______________Головуючий у першій інстанції - Тончук Р.І. провадження № 22-ц/792/2017/15

Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 39, 60 В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає вказане рішення суду незаконним, просить його скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4, визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Вказує, що при вирішенні спору суд не з'ясував всі дійсні обставини справи. Зокрема, не з'ясував наявність усіх осіб, які мали право на спадкування після спадкодавця.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 56,1 кв.м. в АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_5 її спадкоємцем за заповітом була її дочка ОСОБА_7, яка прийняла спадщину.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_7 набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями , загальною площею 56,1 кв.м. по АДРЕСА_1.

19 листопада 1999 року ОСОБА_7 склала заповіт, яким все своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 56,1 кв.м. по АДРЕСА_1.

Докази того, що син спадкодавця ОСОБА_9 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 в справі відсутні.

За поясненням обох сторін ОСОБА_9 помер в 2002 році.

На час розгляду справи в суді першої інстанції право власності на будинок було зареєстровано за померлою ОСОБА_7

За твердженням апелянта в апеляційній скарзі ОСОБА_7 з 1996 року по день смерті в 1999 році проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_10

У відповідності до п. п. 4, 5 Цивільного кодексу України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

П. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30 травня 2008 року, № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Таким чином, оскільки спадщина після смерті ОСОБА_7 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року, шестимісячний строк прийняття спадщини, передбачений ст. 549 Цивільного кодексу УРСР 1963 року закінчився до 1 січня 2004 року, відносини спадкування після смерті ОСОБА_7 регулюються саме нормами Цивільного кодексу УРСР 1963 року.

Так згідно ст. ст. 524, 529, 530, 548, 549 Цивільного кодексу УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

В апеляційній скарзі апелянт, яка є дочкою ОСОБА_10, зазначає, що ОСОБА_7 з 1996 року по день смерті в 1999 році проживала та ОСОБА_10 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а за таких обставин в силу вищевказаних вимог Цивільного кодексу УРСР 1963 року, які регулюють відносини спадкування, ОСОБА_10 не є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_7

Заповіт на нього ОСОБА_7 не складала.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 склала заповіт, яким все своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_9, який є спадкоємцем померлої за заповітом. Однак, в матеріалах справи відсутні дані про те, чи прийняв ОСОБА_9 спадщину після смерті своєї матері. За поясненнями обох сторін ОСОБА_9 помер в 2002 році

Таким чином ОСОБА_10 не має ніяких майнових прав на спадкове майно після смерті ОСОБА_7, не набув він це майно і на праві власності.

Твердження апелянта, що ОСОБА_10 набув право власності на спірний житловий будинок за набувальною давністю, оскільки після смерті ОСОБА_6 продовжив проживати в будинку до своєї смерті 26 листопада 2012 року, а також сама апелянт набула за набувальною давністю право власності на спірний житловий будинок суперечать нормам чинного законодавства.

Так згідно ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухомі речі, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації, при цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається лише за рішенням суду

За життя ОСОБА_10 своє право власності на спірний житловий будинок за набувальною давністю не зареєстрував, не зареєструвала своє право власності на спірне майно і апелянт, до суду з позовом про визнання права власності на спірний житловий будинок за набувальною давністю ні ОСОБА_10, ні апелянт не звертались і таких рішень судом не ухвалювалось, а отже ні ОСОБА_10, ні апелянт не набули право власності на вказаний житловий будинок.

Також у відповідності до вимог ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1222, 1269 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, оскільки батько апелянтаОСОБА_10 не є спадкоємцем ОСОБА_7, не набув права власності на спірний житловий будинок, до складу спадщини після його смерті не входить спірний житловий будинок, а його дочка, яка є апелянтом, в порядку спадкування теж не має ніяких майнових прав щодо спірного житлового будинку.

Крім того апелянт, не надала суду жодних доказів, що вона взагалі прийняла спадщину після свого батька.

Статтею 13 ЦПК України установлено, що особи, які беруть участь справі, а також особи, які не беруть участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, суддя - доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

З врахуванням викладеного слід прийти до висновку, що відсутні підстави вважати, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції вирішив питання про права ОСОБА_1, оскільки вона не має ніяких майнових прав на спірне нерухоме майно й ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які мають право оскаржити в апеляційному порядку вказане рішення суду.

Що стосується доводів апеляційної скарги, що суд при розгляді не визначив коло спадкоємців, то ці твердження з вищевказаних підстав не можуть бути взяті до уваги. Такі твердження заслуговували б на увагу при оскарженні рішення суду спадкоємцем за заповітом померлої ОСОБА_7 - її сином ОСОБА_9 чи його спадкоємцями.

Також, що стосується вимог апелянта про визнання за нею апеляційним судом права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 56,1 кв.м. в АДРЕСА_1, то, оскільки такі вимоги апелянта не були предметом розгляду та вирішення в суді першої інстанції, апеляційний суд в силу вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, за якою під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, не має процесуальних повноважень та прав для вирішення такої вимоги апелянта.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження, яке відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_1, підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 292, 297, 303, 313, 315, 324 ЦПК України, колегія суддів у х в а л и л а :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду від 24 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Миньковецької сільської ради про встановлення факту родинних відносин, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок та грошові кошти - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : (підпис) Судді : (підписи)

З оригіналом згідно : Суддя А.М. Костенко