Рішення № 53238600, 21.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/7043/14 Головуючий у 1 інстанції: Дзендзюра С.М.

Провадження № 22-ц/783/3303/15 Доповідач в 2-й інстанції: Мусіна Т. Г.

Категорія:44

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Мусіної Т.Г.

суддів - Берези В.І., Бойко С.М

за участі секретаря - Фейір К.О.

з участю: представника позивача - Курило С.В.,

відповідача ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2015 року у справі за позовом Головного управління Міндоходів у Львівській області до ОСОБА_3 про виселення зі службового житлового приміщення без надання іншого житла, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року Головне управління Міндоходів у Львівській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення зі службового житлового приміщення без надання іншого житла, в якому просило виселити ОСОБА_3 із службової квартири АДРЕСА_1.

Свій позов позивач обґрунтовував тим, що відповідач проживає в АДРЕСА_1, котрій надано статус службового житла Державної податкової адміністрації у Львівській області. Наказом ДПА у Львівській області № 222 від 05.12.2003р. службову квартиру № 106, однокімнатну, житловою площею 18,4 кв.м, загальною площею 41,5 кв.м. на 6 поверсі закріплено за ОСОБА_3, заступником Голови ДПА у Львівській області - начальником слідчого відділу податкової міліції. Наказом ДПА у Львівській області № 233-о від 12.06.2009р. полковника податкової міліції ОСОБА_3 відряджено для подальшого проходження служби у розпорядження Міністерства внутрішніх справ України, звільнивши його з посади старшого оперуповноваженого відділу оперативних заходів із скорочення податкового боргу головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Львові. З врахуванням того, що відповідач припинив трудові відносини з ДПА у Львівській області та відряджений для подальшого проходження служби в Міністерство внутрішніх справ України, позивач просив задовольнити його позов.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2015 року позов задоволено та виселено ОСОБА_3 із службової квартири АДРЕСА_1.

Рішення суду оскаржив відповідач.

В апеляційній скарзі зазначає, що 17.04.2014р. його було звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за віком, вислуга років на день звільнення становить 26 років 8 місяців 22 дні, для виплати вихідної допомоги 10 років 8 місяців та 28 днів, в тому числі і час роботи у позивача. З врахуванням вказаного та положень наказу МВС України від 10.09.2004р. № 1039 «Про надання службових житлових приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України» його не може бути виселено з квартири без надання іншого жилого приміщення, оскільки він прослужив в органах внутрішніх справ більше 10 років. Також вказує, що позивачем було пропущено строк позовної давності. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст.. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню: рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.п. 2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що відповідач звільнений зі служби у ДПА У Львівській області в червні 2009 року, тому підлягає виселенню із службової квартири без надання іншого житла.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, не доведені, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є однокімнатна квартира АДРЕСА_1, житловою площею 18,4 кв.м., загальною площею 41,5 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 548 від 20 червня 2003 року «Про надання статусу службового житла квартирам Державної податкової адміністрації у Львівській області у АДРЕСА_1 у вказаному будинку надано статус службової (а.с. 4).

Відповідно до п. 35 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988р. № 37 (чинна на підставі Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР») до службових осіб органів державної податкової служби, яким може бути надано службові жилі приміщення належать заступник голови державної податкової інспекції в областях.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 1356-о від 19 листопада 2003р. ОСОБА_3 призначено на посаду заступника Голови - начальника слідчого відділу податкової міліції ДПА у Львівській області.

Наказом Державної податкової адміністрації у Львівській області № 222 від 05 грудня 2003р. службова однокімнатна квартира АДРЕСА_1 закріплена за ОСОБА_3, заступником голови ДПА У Львівській області - начальником слідчого відділу податкової міліції (одноособово) - а.с. 5.

Розпорядженням Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 1167 від 30 грудня 2013р. закріплено вищезазначену квартиру за заступником голови - начальником слідчого відділу податкової міліції ДПА у Львівській області ОСОБА_3 та оформлено ордер.

Таким чином відповідачу ОСОБА_3 відповідно до його посади правомірно була надана вказана службова квартира.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом ДПА у Львівській області № 208-о від 18 травня 2006 року полковника ОСОБА_3 було звільнено з органів податкової міліції в Запас Збройних Сил України, проте постановою Франківського районного суду м. Львова від 10 липня 2008 року адміністративний позов ОСОБА_3 було задоволено, визнано нечинним наказ Державної податкової адміністрації Львівської області № 202-о від 18 травня 2006 року та поновлено ОСОБА_3 в розпорядження ДПА У Львівській області з моменту звільнення.

Постанова Франківського районного суду м. Львова від 18 травня 2006р. набрала законної сили, апеляційна скарга ДПА у Львівській області була відхилена (а.с. 30-33).

Записами в трудовій книжці ОСОБА_3, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні апеляційної інстанції, підтверджується поновлення ОСОБА_3 на службі в органах податкової міліції з 18 травня 2006р. (а.с. 50).

Таким чином стаж проходження служби в податковій міліції ОСОБА_3 був відновлений.

Статтею 353 Податкового кодексу України передбачено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998р. № 1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» установлено що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991р. N 114.

Відповідно до п. 75 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішній справ особи начальницького складу органів внутрішніх справ можуть бути прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій для виконання спеціальних робіт чи обов'язків із залишенням у кадрах Міністерства внутрішніх справ.

До прикомандированих прирівнюються особи, зараховані в кадри Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціальних знань начальницького складу у зв'язку з призначенням їх до інших міністерств і відомств або напідвідомчі їм підприємства, в установи і організації на посади, що згідно з рішенням Кабінету Міністрів підлягають заміщенню особами начальницького складу органів внутрішніх справ.

З матеріалів справи вбачається, що наказом ДПА у Львівській області від 12 червня 2009р. полковника податкової міліції ОСОБА_3 відрядили для проходження служби у розпорядження Міністерства внутрішніх справ України, звільнивши його з посади старшого оперуповноваженого відділу оперативних заходів із скорочення податкового боргу головного відділу податкової міліції (а.с. 7).

Ураховуючи вищенаведене положення п. 75 вищевказаного Положення застосовуються до прикомандированого полковника податкової міліції ОСОБА_3, який після його відрядження для проводження служби в МВС залишився в кадрах податкової адміністрації у Львівській області.

Наведене підтверджується змістом наказу № 233-о від 12 червня 2009р., яким ОСОБА_3 був звільнений з посади в ДПА У Львівській області без звільнення з органів податкової служби.

Колегією суддів встановлено, що полковник ОСОБА_3 на підставі наказу від 12.06.2009р. проходив службу на посаді першого заступника начальника Головного управління МВС України у Львівській області - начальника слідчого управління ГУ МВСУ у Львівській області і по посаді мав право на користування службовим житлом.

Відповідно до п. 83 зазначеного Положення особи начальницького складу, прикомандировані до інших міністерств, відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій, при звільненні зі служби, а також члени їх сімей користуються правами і пільгами нарівні із особами начальницького складу, звільненими безпосередньо з органів внутрішніх справ, та членами їх сімей.

Статтею 26 Закону України «Про державну податкову службу» встановлено, що держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію».

Пунктами 4.1., 4.2. наказу МВС України від 10.09.2004р. № 1039 «Про надання службових житлових приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України» передбачено, що без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено працівників, які прослужили в органах внутрішніх справ України не менше 10 років.

Відповідно до ст.. 125 Житлового кодексу УРСР без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років , пенсіонерів.

Пунктом 35 Постанови Ради Міністрів УРСР «Про службові жилі приміщення» від 24.02.1988р. передбачено, що без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Відповідно до наказу Головного управління МВС України у Львівській області № 140 а/с від 17.04.2014р. ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішні справі у відставку за віком, тобто на пенсію. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 26 років 8 місяців 22 дні, для виплати вихідної допомоги 10 років 4 місяці та 28 днів (а.с. 92).

У вислугу понад 10 років увійшла служба в податкових органах.

З врахуванням вищенаведеного доводи позивача про те, що ОСОБА_3 з 12.06.2009р. втратив право на користування спірною службовою квартирою та підлягає виселенню без надання іншого житла не відповідають обставинам справи та суперечать вимогам закону.

Ураховуючи, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального і матеріального права призвели до ухвалення незаконного рішення, таке залишатись в силі не може.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п. 2,4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Головного управління Міндоходів у Львівській області до ОСОБА_3 про виселення зі службового житлового приміщення, а саме із службової квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла - відмовити.

Стягнути з Головного управління Міндоходів у Львівській області на користь ОСОБА_3 121 (сто двадцять одну) грн. 80 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий Т.Г. Мусіна

Судді: В.І. Береза

С.М. Бойко