Рішення № 53238227, 04.11.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/14703/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1994/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,

суддів Власенка О.В., Купельського А.В.,

при секретарі Шевчук Ю.Г.,

з участю позивача ОСОБА_1,

його представника ОСОБА_2,

представниці відповідача Локтіонової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Центру реабілітації та тимчасового перебування інвалідів з розумовою відсталістю «Родинний затишок» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою Центру реабілітації та тимчасового перебування інвалідів з розумовою відсталістю «Родинний затишок» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2015 року,

встановила:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до Центру реабілітації та тимчасового перебування інвалідів з розумовою відсталістю «Родинний затишок» (далі - Центр) про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

ОСОБА_1 зазначив, що 24 березня 2011 року він був прийнятий на роботу у Центр на посаду сторожа. З 18 березня 2014 року до 23 червня 2014 року позивач перебував на військовій службі відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». У цей період за ним зберігалося місце роботи та середній заробіток. Наказом від 23 вересня 2014 року № 100 позивача звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. При звільненні відповідач не провів з ним повного розрахунку та не виплатив йому заробітну плату за період військової служби в сумі 4523 грн. 35 коп.

У зв'язку з цим, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Центру на свою користь 4523 грн. 35 коп. заробітної плати та 16077 грн. 60 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 вересня 2014 року по 7 вересня 2015 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2015 року позов задоволено, рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць звернуто до негайного виконання, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд виходив з того, що в день звільнення позивача з роботи Центр не виплатив йому нараховану заробітну плату, внаслідок чого з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути вказану заборгованість і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

В апеляційній скарзі Центр просить змінити рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнувши з нього на користь ОСОБА_1 вказаний заробіток у розмірі 1706 грн. 88 коп. (сума без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Центр не оскаржує рішення суду в частині стягнення з нього на користь позивача 4523 грн. 35 коп. заробітної плати.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач ОСОБА_1 зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Суд першої інстанції не дотримався положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), який підлягав застосуванню.

У зв'язку з порушенням судом норм матеріального права оскаржуване рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зміні.

В силу ч. 5 ст. 88 ЦПК України має бути змінений розподіл судових витрат.

Встановлено, що 24 березня 2011 року ОСОБА_1 прийнято на роботу у Центр сторожем.

З 18 березня 2014 року до 23 червня 2014 року позивач перебував на військовій службі згідно з Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». За цей період відповідач нарахував ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 4523 грн. 35 коп.

Наказом № 100 від 23 вересня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

У день звільнення позивача з роботи Центр не провів з ним розрахунку.

26 вересня 2014 року Центр виплатив ОСОБА_1 503 грн. 03 коп. частини заробітної плати за вересень 2014 року, а 17 жовтня 2014 року - 681 грн. 87 коп. грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Частиною 1 статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.

В силу ч. 3 ст. 119 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсуються із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форм власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З положень ч. 1 ст. 47 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені йому в день звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні цього обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що чинне законодавство покладає обов'язок з виплати працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, середнього заробітку на підприємства, установи, організації, в яких вони працюють.

Отже, належні до сплати ОСОБА_1 суми, в тому числі 4523 грн. 35 коп. заробітної плати за період з 18 березня 2014 року до 23 червня 2014 року, мали бути виплачені Центром позивачеві при звільненні.

У день звільнення (23 вересня 2014 року) ОСОБА_1 знаходився в Центрі та вирішував питання щодо розірвання трудового договору. У той же день відповідач видав йому належно оформлену трудову книжку. В подальшому Центр частково виплатив ОСОБА_1 розрахункові кошти (заробітну плату за вересень 2014 року та грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку).

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що з вини відповідача мала місце затримка розрахунку при звільненні ОСОБА_1, тому наявні підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

При цьому, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд правильно визначив період затримки розрахунку при звільненні позивача (з 24 вересня 2014 року по 7 вересня 2015 року), за який останньому має бути присуджений середній заробіток.

Доводи апеляційної скарги не спростовують указаних висновків суду.

В цій частині рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом із тим, суд першої інстанції неправильно обчислив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Пунктами 5, 8 Порядку визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до п.п. 5.1.1 п. 5.1, п. 5.2 Колективного договору Центру для працівників, які займають посади сторожів, встановлено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом календарний рік. У будь-якому випадку тривалість робочого часу працівників не може перевищувати встановлену законодавством України: 40 годин у тиждень.

Положення вказаних актів, режим роботи ОСОБА_1 та облік його робочого часу залишився поза увагою суду, що призвело до неправильності обчислення середнього заробітку.

Протягом останніх 2 календарних місяців, що передували звільненню позивача з роботи (липень, серпень 2014 року), він відпрацював 343 години (184+159). Сукупний заробіток ОСОБА_1 склав 2880 грн. 56 коп. (1458,95+1421,61), а його середньогодинний заробіток - 8 грн. 40 коп. (2880,56:343).

Згідно з норами тривалості робочого часу на 2014 рік (лист Міністерства соціальної політики України від 4 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік») при 40-годинному робочому тижні на рік (365 календарних днів) припадає 2002 робочі години, отже на 1 календарний день - 5,48 годин (2002:365).

За період з 24 вересня 2014 року по 7 вересня 2015 року (349 календарних днів) затримка розрахунку при звільненні ОСОБА_1 склала 1912,52 годин (349х5,48).

Таким чином, розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за цей період становить 16065 грн. 17 коп. (1912,52х8,40).

В цій частині рішення суду слід змінити.

При розподілі судових витрат, апеляційний суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 20600 грн. 95 коп. (4523,35+16077,60) і задоволено на суму 20588 грн. 52 коп. (4523,35+16065,17), тобто на 99,94 % (20588,52х100:20600,95).

Таким чином, з Центру на користь держави слід стягнути 243 грн. 45 коп. (243,60х99,94:100) судового збору.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Центру реабілітації та тимчасового перебування інвалідів з розумовою відсталістю «Родинний затишок» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2015 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та судового збору змінити.

Стягнути з Центру реабілітації та тимчасового перебування інвалідів з розумовою відсталістю «Родинний затишок» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 вересня 2014 року до 7 вересня 2015 року в сумі 16065 грн. 17 коп. (зазначені суми заробітної плати визначені без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів).

Стягнути з Центру реабілітації та тимчасового перебування інвалідів з розумовою відсталістю «Родинний затишок» на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 45 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

______________

Головуюча у першій інстанції - Логінова С.М.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 55