Рішення № 53238026, 04.11.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 676/1860/15-ц

Провадження № 22-ц/792/2088/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,

суддів Власенка О.В., Юзюка О.М.,

при секретарі Шевчук Ю.Г.,

з участю представниці позивача Москалюк С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2015 року,

встановила:

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначило, що за умовами кредитного договору від 9 березня 2006 року № HMК0GК00002123 банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 35288 грн. на строк до 7 березня 2016 року під 12% річних. У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 передав банку в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок). ОСОБА_2 не виконує своїх обов'язків зі сплати кредиту, процентів і комісії, внаслідок чого станом на 2 березня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 24920 грн. 56 коп., яка складається з 13513 грн. 86 коп. неповернутого кредиту, 6955 грн. 73 коп. процентів, 1620 грн. комісії, 2830 грн. 97 коп. пені. Банк вправі достроково стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, одержавши задоволення за рахунок предмета іпотеки, що є підставою для виселення відповідачів з житлового будинку.

За таких обставин ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило суд: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 24920 грн. 56 коп. звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 94,5 кв.м., житловою площею 27,0 кв.м. шляхом його продажу з укладенням банком від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням банком витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки; виселити відповідачів з житлового будинку.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2015 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором у розмірі 24920 грн. 56 коп. звернуто стягнення на житловий будинок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 371 грн. 01 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Суд виходив з того, що ОСОБА_2 не виконав грошового зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого банк вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, а у справі відсутні докази одержання відповідачами письмової вимоги банку про добровільне звільнення житлового будинку, тому ОСОБА_2 й ОСОБА_3 не може бути виселено з нього.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить змінити рішення суду в частині відмови в позові про виселення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не оскаржується.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, які в установленому порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з'явилися.

Заслухавши учасницю процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Суд першої інстанції встановив обставини справи повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблені ним неправильно. Також суд неправильно витлумачив положення ст. 40 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-ІV), ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР.

У зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального права оскаржуване рішення в частині виселення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині вимог.

Встановлено, що 9 березня 2006 року закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», яке в подальшому змінило свою назву на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № HMК0GК00002123, за умовами якого банк надав останньому кредит на придбання житлової нерухомості та сплату страхових платежів у сумі 35288 грн. на строк до 7 березня 2016 року під 12 % річних.

Крім того, ОСОБА_2 мав щомісячно сплачувати банку винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,45% від суми виданого кредиту.

ОСОБА_2 зобов'язався щомісячно з 8 до 14 числа здійснювати погашення кредиту, сплачувати нараховані банком проценти та комісію ануїтетними платежами в сумі 568 грн. 31 коп.

Сторони домовилися, що при порушенні позичальником зобов'язань за кредитним договором позивач вправі вимагати від ОСОБА_2 дострокового повернення кредиту, сплати процентів та комісії, а останній зобов'язався сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочення.

9 березня 2006 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_2 уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Рибаком С.Й. В забезпечення виконання своїх обов'язків за кредитним договором ОСОБА_2 передав банку в іпотеку житловий будинок. Відповідачі проживають і зареєстровані у цьому будинку.

ОСОБА_2 не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 2 березня 2015 року заборгованість становить 24920 грн. 56 коп., яка складається з 13513 грн. 86 коп. неповернутого кредиту, 6955 грн. 73 коп. процентів, 1620 грн. комісії, 2830 грн. 97 коп. пені.

27 січня 2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надіслав ОСОБА_2 письмову вимогу від 24 січня 2014 року № 30.1.0.0/2-650 про усунення порушення грошового зобов'язання за кредитним договором. При цьому банк попередив останнього про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання ним порушеного зобов'язання в тридцяти денний строк з дня отримання цієї вимоги та звільнення житлового будинку. Цю вимогу ОСОБА_2 одержав 29 січня 2015 року.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в справі письмовими доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону № 898-IV звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічні положення містяться у ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР.

Зі змісту зазначених норм убачається, що вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору (ст. 36 Закону № 898-IV), і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду.

Отже, задоволення позову про виселення мешканців із переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем ч. 2 ст. 40 Закону № 898-IV.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 9 вересня 2015 року (справа № 6-455цс15), яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримав від банку письмову вимогу про звільнення житлового будинку, натомість, позивач не направляв таку вимогу ОСОБА_3 Разом із тим, дана обставина не має правового значення для вирішення спору, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок здійснено на підставі рішення суду.

Не врахувавши норм чинного законодавства, суд першої інстанції помилково виходив з того, що невручення відповідачам письмової вимоги про добровільне виселення з квартири є підставою для відмови в позові банку про їх виселення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі.

При цьому відсутні підстави для задоволення позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Згідно з ч. 2 ст. 109 Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч. 2 ст. 39 Закону № 898-IV застосовуються як положення ст. 40 цього Закону, так і норми ст. 109 ЖК Української РСР.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 7 жовтня 2015 року (справа № 6-1468цс15).

ОСОБА_2 не придбавав житловий будинок за рахунок кредитних коштів, отриманих ним від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно кредитного договору від 9 березня 2006 року № HMК0GК00002123, тому виселення відповідачів з житлового будинку не можливе без надання їм іншого постійного житла, яке має бути зазначене в рішенні суду.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на вказав на таке житлове приміщення, внаслідок чого його позов є безпідставним і не підлягає задоволенню.

Посилання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на те, що ОСОБА_2 придбав житловий будинок за рахунок кредитних коштів, не відповідають фактичним обставинам справи.

ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_5 житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 1 березня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Шевчик Н.М. (а.с. 104). При цьому він сплатив продавцю 25592 грн. під час підписання договору, а ОСОБА_5 своїм підписом у договорі підтвердила факт повного розрахунку за проданий житловий будинок (пункти 4, 5).

Натомість, згідно заяви на видачу готівки (а.с. 17) банк виплатив ОСОБА_2 кредитні кошти лише 10 березня 2006 року.

Керуючись ст.ст. 88, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Заочне рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2015 року в частині виселення скасувати та ухвалити в цій частині вимог нове рішення.

В позові публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з житлового будинку АДРЕСА_1, відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

_____________

Головуючий у першій інстанції - Вдовичинський А.В.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27