Рішення № 53236567, 29.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/8795/14 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/783/5980/15 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Бойко С.М. і Крайник Н.П.,

при секретарі Куцик І.Б.,

з участю позивача ОСОБА_3, представника відповідача Гнатишака О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 14 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання дій неправомірними, зобов"язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 14 травня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано дії Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приват Банк" неправомірними.

Зобов"язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" закрити кредитний договір від 28.02.2008 року за № LVXRFU 11370028 на суму 5000 грн. в зв"язку з його достроковим виконанням.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" в користь ОСОБА_3 5000 грн. моральної шкоди, 1500 грн. витрат на правову допомогу.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Приват Банк". Вважає рішення суду таким, що прийняте без повного, всебічного та об"єктивного дослідження всіх обставини справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності. Стверджує, що позивачем не повністю погашено заборгованість, а саме тіло кредиту в розмірі 201 грн. 25 коп. Зазначає, що позовачу був виданий кредит в сумі 5000 грн. при цьому договором передбачена щомісячна винагорода в розмірі 100 грн. Позивач сплачувала кошти в березні, квітні та вересні 2008 року, в зв"язку з чим було нараховано комісію за користування коштами за 3 міс. в розмірі 300 грн. Окрім цього, за користування коштами передбачено нарахування відсотків в розмірі 0,01 на місяць. Позивач сплатила 5191 грн. 33 коп., що є недостатнім для повного погашення боргу. В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Приват Банк" просить рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 14 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПривтБанк" підлягає до задоволення із наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законим є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 28.02.2008 року підписала з ПАТ КБ "Приват Банк" кредитний договір №LVXRFU11370028. Згідно кредитного договору Банк надає Позичальнику - ОСОБА_3 строковий кредит у сумі 5000 грн. на строк 24 місяці, строк з 28.02.2008 року по 28.02.2010 року включно, з умовами сплати за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,01% на місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 100 грн. та одноразову винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0 грн. вобмін на зобов"язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначенні в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) (далі - "Умов") строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за яким приймається період з 15 по 20 число кожного місяця Позичальник повинен надати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 308,6 грн. для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами. Для виконання зобов"язань Банк відкриває Позичальнику рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та ін. платежам. Позичальник зобов"язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов. Також даним договором визначено, що за умовами кредитної картки "Універсальна", пільговий період становить 30 днів, базова процентна ставка за кредитом 3,0% на місяць на залишок заборгованості, щомісячна комісія 0%.

З згаданими умовами кредитного договору ОСОБА_3 погодилася, оскілки підписала такий договір. Окрім цього, підписуючи згаданий кредитний договір, ОСОБА_3 погодилася, що вона ознайомлена та згідна з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандрат), які були надані їй у письмовій формі. Своїм підписом ОСОБА_3 підтвердила факт надання їй повної інформації про умови кредитування в Приват Банку (а також його місце знаходження), а саме: мету, для якої кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відомостей між ними, в тому числі між зобов"язаннями Позичальника; тип відсоткової ставки; суми, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору (перелік усіх витрат, пов"язаних з одержанням кредиту, його обслуговування та поверненням, зокрема таких як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх часток та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про держані субсидії, на які Позичальник має право, і відомості про те, від кого Позичальник може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

З виписки по погашенню кредитного договору № LVXRFU11370028 від 28.02.2008 року та оригіналів квитанцій про погашення заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_3 здійснила наступні платежі:

12.03.2008р. - 600 грн.;

18.04.2008р. - 600 грн.;

21.05.2008р. - 3901,33 грн.

Загальна сума сплачена ОСОБА_3 склала 5101,33 грн. Згадані помісячні платежі банком зараховувалися на погашення тіла кредиту, процентів та щомісячної комісії в розмірі 100 грн.

З врахуванням вищезгаданих платежів, ОСОБА_3 вважала, що станом на 21.05.2008 року після здійснення платежу на суму 3901,33 грн. вона достроково погасила кредит.

Задовольняючи позов частково, в частині зобов"язання відповідача закрити кредитний договір від 28.02.2008 року за № LVXRFU11370028 на суму 5000 грн., суд першої інстанції виходив з тих підстав, що такий кредит позивачем достроково погашений, в зв"язку з чим банком в подальшому вчинено неправомірні дії стосовно позивача, які були направлені на погашення позивачем заборгованості. Стягуючи з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн., суд виходив з тих підстав, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_3 зазнала цілу низку негативних наслідків морального характеру, порушивши звичний ритм її життя, внаслідок постійних телефонних дзвінків посадових осіб відповідача, зазнала безперервного тиску, постійного шантажу та погроз сплатити кошти, безпідставних образливих звинувачень, в результаті чого перебувала в постійному стресі, який впливав на її самопочуття та здоров"я. Одночасно, стягуючи з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн., суд вважав такі доведеними.

Колегія суддів з такими висновками погодитись не може з наступних підстав.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підписуючи кредитний договір № LVXRFU11370028 від 28.02.2008 року, ОСОБА_3 фактичного погодилася з усіма умовами договору.

Згідно з вимогами ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Здійснивши 21.05.2008 року платіж на суму 3901,33 грн. на погашення кредиту, ОСОБА_3 прийшла до переконання, що отриманий нею кредит перед банком є повністю погашеним, оскільки нею станом на 21.08.2008 року для погашення заборгованості за згаданим кредитним договором, здійснено 3 платежі на загальну суму 5101,33 грн.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов"язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов"язання припиняється виконання, проведеним належним чином

Однак, така заборгованість станом на день проведення останнього платежу - 21.08.2008 року з врахування загальної оплаченої ОСОБА_3 суми в розмірі 5101,33 грн. для погашення заборгованості, колегія суддів вважає недостатньою для визнання кредитного договору погашеним, оскільки як позивачем, так і судом першої інстанції не звернуто увагу на обов"язок боржника сплачувати на користь банку щомісячну винагороду за надання фінансових інструментів у розмірі 100 грн. Тобто, для того щоб можна було вважати кредитний договір погашеним в травні 2008 року, загальна сума оплати ОСОБА_3 з врахуванням нарахованих процентів в розмірі 1,58 грн., щомісячних платежів згідно умов договору в розмірі 100 грн.(100х3), та самого кредиту в розмірі 5000 грн., мала б становити 5301,58 грн., в той час як нею оплачено лише 5101,33 грн.

З врахування вищенаведених розрахунків, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, що ОСОБА_3 погасила борг перед відповідачем у повному обсязі.

Оскільки, у ОСОБА_3 залишився непогашений кредит, зобов"язання по якому збільшувалися, банк вправі вживати дії не заборонені чинним законодавстовм для повернення кредиту, який включає, заборгованість по тілу кредиту, відсотки та інші платежі передбачені договором.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності.

Відповідно до вимог ст.317 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту заподіяння їй банком моральної шкоди у зв"язку з їхніми діями, які були спрямовані на повернення кредиту, оскільки така шкода жодними належними та допустимими доказами не підтверджена, відтак, відсутні будь-які правові підстави для стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" в користь ОСОБА_3 5000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсаційних витрат, пов"язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" установлено, що граничний розмір витрат, пов`язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначене уваги не звернув; стягуючи на користь позивача 1 500 грн. витрат на правову допомогу, не врахував, що позивачем не долучено до матеріалах справи та не представлено додаткової угоди, що визначає розмір та терміни оплати гонорару адвоката за надану правову допомогу, в зв"язку з чим неможливо встановити суму, яка підлягала сплаті позивачем за надані послуги, законодавством установлено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, однак суд першої інстанції не з'ясував, який саме розмір такої компенсації підлягає відшкодуванню, що позивачем не надано детального розрахунку сум, витрачених ним на правову допомогу, виходячи із реальної погодинної участі його захисника у даній цивільній справі.

За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не надав належної оцінки вищевказаним обставинам справи та наведеним вище нормам матеріального права, що свідчить про невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи і дає підстави до скасування рішення суду відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та вимогами чинного законодавства, в зв"язку з чим апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПривтБанк" слід задовольнити, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 14 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" про визнання дій неправомірними, зобов"язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Частиною 2 ст. 88 ЦПК України передбачено наступне, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст. ст.316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПривтБанк" - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 14 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання дій неправомірними, зобов"язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Компенсувати за рахунок держави Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк "Приват Банк" судовий збір сплачений за подачу апеляційної скарги в розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набранням рішення законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: С.М. Бойко

Н.П. Крайник