Рішення № 53235802, 04.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 332/593/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Мєркулова Л.О.

Провадження № 22-ц/778/5806/15 Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«04» листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Савченко О.В.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка є представником неповнолітньої ОСОБА_5

на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2015 року по справі

за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка є представником неповнолітньої ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка є представником неповнолітньої ОСОБА_5, звернулись до суду з позовом до ПАТ «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 22.06.2014 p. об 11 год. 50 хв. водій ОСОБА_6, керуючи автомобілем «ЗАЗ Форза», державний номер НОМЕР_1, на перехресті вул. Скворцова з автодорогою на с. Богатирьова, в м. Запоріжжі, при виконанні обгону не впевнився в безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-2115, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3

08.09.2014 р. Заводським районним судом м. Запоріжжя ОСОБА_6 було визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Рішення суду набрало законної сили 19.09.2014 року.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_6 застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АІ/0215917, Страховик - ПрАТ «СК «ВУСО».

В результаті ДТП ОСОБА_9, який є власником пошкодженого автомобіля ВАЗ-215, було завдано матеріальні збитки, малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, спричинено тілесні ушкодження.

Згідно довіреності ВТВ № 668993, яка діє до 26.12.2017 р., ОСОБА_3 є представником ОСОБА_9 з питань, пов'язаних зі вчиненням правочинів щодо користування, експлуатації та продажу автомобіля ВАЗ-2115, тому має право на отримання відшкодування за пошкоджений транспортний засіб.

З метою визначення розміру спричиненої шкоди було проведено оцінку розміру матеріального збитку (звіт № 149/10, судовий експерт автотоварознавець ОСОБА_10, вартість дослідження 800,00 грн.). Так, вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ-2115, державний номер НОМЕР_2 з урахуванням зносу складових частин, що підлягають заміні дорівнює 42 136 грн. 06 коп., без урахування ПДВ. Копію Звіту було надано для ознайомлення ПрАТ «СК «ВУСО».

29.07.2014 р. позивачі звернулись до ПрАТ «СК «ВУСО» з заявами про виплату страхового відшкодування. Проте, ПрАТ «СК «ВУСО» порушило строк для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль ВАЗ-2115, державний номер НОМЕР_2 та виплатило страхове відшкодування ОСОБА_3 лише 11.12.2014 р. в розмірі 28 001 грн. 21 коп.

Сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення виплати страхового відшкодування, що підлягає примусовому стягненою з ПрАТ «СК «ВУСО» становить 2 972,17 грн., а 3% річних - дорівнює 251,12 грн.

Згідно інформації Національного банку України, облікова ставка з 17.07.2014 р. до 12.11.2014 р. - 12,5 %, з 13.11.2014 р. до 05.02.2015 р. - 14,0%, з 06.02ю2015 р. - 19,5 %. Вважають, що з 27.10.2014 року (крайній строк для прийняття рішення страховиком) до теперішнього часу розмір пені складає 2 345,81 грн.

Крім того, вважають, що малолітній ОСОБА_5 була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із отримання тілесних ушкоджень, а саме: внаслідок отримання травми (струс головного мозку, забійні рани м'яких тканин лівої тім'яної області, безліч забитих місць, саден м'яких тканей голови, обличчя, спіни, нижніх кінцівок) ОСОБА_5 тривалий час не могла відвідувати школу, ходити на заняття з фізичної культури, відвідувати гурток з гімнастики. Крім цього, у ОСОБА_5 внаслідок цієї ДТП порушився режим сну.

Моральну шкоду оцінюють в розмірі 10000 грн.

Також позивачі були змушені звернутись за правовою допомогою до адвоката ОСОБА_11, з яким укладено договори про надання правових послуг адвоката. За послуги адвоката сплачено суму 1835,20 грн.

На підставі зазначеного просили стягнути з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду в розмірі 19 703 грн. 16 коп., що складається із: 14134,06 грн. несплаченої частини страхового відшкодування, 2345,81 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 2 972,17 грн. витрат інфляції, 251,12 грн. трьох відсотків річних; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 завдані збитки, що складаються із: 800,00 грн. - вартість звіту про оцінку розміру матеріального збитку; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. 00 коп.; стягнути з відповідачів судові витрати, у складі яких витрати на правову допомогу адвоката у сумі 1835,20 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка є представником неповнолітньої ОСОБА_5

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» повістка вручена 29.10.2015р., ОСОБА_7 - 28.10.2015 р., передбачене законом право на участь у судовому засіданні не використали ( а.с. 193-194).

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Установлено, що 22.06.2014 p. у м.Запоріжжя трапилась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля «ЗАЗ Форза», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6, та автомобіля ВАЗ-2115, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3

Водії керували автомобілями з дозволу їх власників ОСОБА_9 та ОСОБА_7

ДТП сталося з вини водія ОСОБА_6 під час дії договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ\0215917 від 02.06.2014 р.(а.с.9,10,12). Відповідно до умов договору встановлено обов'язковий ліміт відповідальності, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування страхування, в розмірі 100 000 грн., франшиза не передбачена ( а.с.9).

ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» визнало вказане ДТП страховим випадком та свій обов'язок відшкодувати завдану шкоду в ДТП за участю застрахованого автомобіля і здійснило виплату страхового відшкодування у сумі 28 001 грн. 21 коп. ОСОБА_3

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

ОСОБА_5, отримуючи страхову суму та звертаючись до суду з указаним позовом, діяв відповідно до обсягу речових прав, наданих йому власником автомобіля ОСОБА_9 згідно довіреності ВТВ № 668993 від 26.12.2012 року, у тому числі щодо відшкодування шкоди внаслідок пошкодження в ДТП автомобіля.

Спір виник щодо розміру шкоди, заподіяної у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» з метою визначення розміру страхового відшкодування та встановлення вартості матеріального збитку, завданого транспортному засобу, було отримано аварійний сертифікат №14/8/724/617883 від 31.08.2014 р., підготовлений аварійним комісаром (а.с.57-62,63,64).

Вирішуючи спір, суд дійшов правильного висновку про те, що розрахунок страхового відшкодування необхідно здійснювати на основі аварійного сертифікату № №14/8/724/617883 від 31.08.2014 р. і доводи апеляційної скарги щодо недоплати страховою компанією 14134,06 грн. з посиланням на висновок автотоваразнавчого дослідження по визначенню матеріальної шкоди №149/10 від 22 жовтня 2014 року є безпідставними, виходячи з наступного.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов'язковим.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

Згідно п. 34.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків ( п.34.2).

Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) (34.3.).

Із матеріалів справи вбачається, що у визначений Законом строк страховик розпочав розслідування, направив свого представника за місцем знаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Аварійний комісар оглянув транспортний засіб 29.06.2014 року, склав відповідний акт. За результатами огляду автомобіля аварійним комісаром визначено розмір збитків, що відображено в аварійному сертифікаті № №14/8/724/617883 від 31.08.2014 р. ОСОБА_3 будь-яких зауважень щодо дій аварійного комісару, сумнівів щодо визначеного аварійним комісаром розміру збитків та їх невідповідності фактичному розміру збитків не висловлював, заперечень проти аварійного сертифікату до страхової компанії не направляв, не повідомляв страхову компанію про проведення на його замовлення автотоварознавчого дослідженням по визначенню вартості матеріальної шкоди. Зазначений доказ позивач не спростував ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді, не порушував питання про проведення у справі відповідних експертиз.

Отже, суд дійшов правильного висновку, що оскільки огляд пошкодженого автомобіля було проведено та розмір збитків визначено страховою компанією відповідно до вимог закону, наступні дії ОСОБА_3- самостійне замовлення автотоворазнавчого дослідженням по визначенню вартості матеріальної шкоди не відповідають вимогам ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Окрім того, згідно з п. 32 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» визначено, що для застрахованого майна, подібного до майна, що продається (купується) на ринку, оцінка розміру ймовірного страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків.

Оцінка розміру відновлювального ремонту автомобіля у акті №149/10 від 22 жовтня 2014 року проведена станом на 22 жовтня 2014 року, тобто майже через 4 місяця після ДТП, а не на момент настання страхового випадку ( а.с.22-29).

З огляду на викладені вимоги закону та встановлені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив наданий позивачем акт №149 від 22 жовтня 2014 року як неналежний доказ і обґрунтовано визнав, що він не може бути покладений в основу визначення розміру страхового відшкодування.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, сплативши на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 28 001 грн. 21 коп., страховик виконав своє зобов'язання в повному обсязі.

Втім, колегія суддів не може погодитись з цим висновком суду з таких підстав.

Підстави зменшення страхового відшкодування до 28001 грн.21 коп. страхова компанія в страховому акті №7788-24 від 11.12.2014 року не обґрунтувала, а під час розгляду справи посилалася на п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.50-52,65,150).

Проте висновок в аварійному сертифікаті від 31 серпня 2014 року про розмір відновлювального ремонту автомобіля не містить даних про те, що вартість матеріального збитку обраховано з урахуванням ПДВ (а.с.57-62).

Згідно ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з абз.2 п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Відповідно до пункту 196.1.3 статті 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Відповідно до пункту 17 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або не включення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або не включення до неї суми податку на додану вартість. Умова щодо визначення ринкової вартості з включенням суми податку на додану вартість зазначається у договорі на проведення оцінки майна.

Отже, при проведенні автотоварознавчого дослідження вартість робіт та деталей зазначається з урахуванням ПДВ або без його урахування.

Таким чином, відшкодуванню підлягає сума витрат, пов'язана з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Як вбачається з аварійного сертифікату від 31серпня 2014 р., складеного аварійним комісаром, визначення вартості матеріального збитку в розмірі 33601 грн.45 коп., заподіяного пошкодженням автомобіля ВАЗ21154, реєстраційний номер НОМЕР_3, в результаті пошкодження при ДТП, обраховано як суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Дані про те, що в цю суму включено ПДВ, який підлягає сплаті при проведенні відновлювального ремонту особою, яка є його платником, відсутні.

З огляду на те, що вказаний податок не був включений у розмір шкоди, яка підлягала відшкодуванню, витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу у розмірі 33601 грн. 45 коп. і є прямими збитками, заподіяними в результаті ДТП.

Наведене не суперечить приписам п.1 ч.3 ст.22 ЦК України, згідно з яким збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, у страховика не було підстав самостійно визначати цей податок та у зв'язку з цим зменшувати суму відшкодування, оскільки згідно з п. 2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зменшення страхового відшкодування можливе лише на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ.

Таким чином, страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування потерпілій особі у розмірі 33601 грн. 45 коп., визначеному висновком аварійного комісара, що не перевищує ліміт відповідальності страховика.

Оскільки страхова компанія виплатила ОСОБА_3 страхову суму лише у розмірі 28001 грн.21 коп., недоплата складає 5600,24 грн.

Зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ст.625 ЦК України.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (страховика) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитору (застрахованої особи) від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (застрахованій особі).

У п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що положення ст.625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Винятком є відповідальність страховика (ст.992 ЦК України).

Відповідно до п.21 зазначеної постанови при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Отже, в даному випадку, суттєвим значенням для вирішення справи є встановлення наявності або відсутності факту прострочення боржником грошового зобов'язання.

Твердження суду про те, що позивач не довів, що виплата страхового відшкодування здійснена з прострочкою і сам факт отримання ним коштів 11.12.2014 р., не відповідає матеріалам справи та вимогам процесуального закону.

Так, страхова компанія визнавала, що строк для виплати страхового відшкодування закінчувався 27.10.2014 р. (90 днів), а виплата страхового відшкодування в сумі 28001 грн. 21 коп. здійснена 11.12.2014 р. (а.с.50, 53). І це підтверджується страховим актом 4788-24, який складений саме 11.12.2014 р., платіжним дорученням №14093 від 11.12.2014 р., випискою з карткового рахунку ОСОБА_3 (а. с. 34, 50, 53, 65).

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Отже, страховик прострочив сплату страхового відшкодування 33601 грн. з 28.10.2014 р. по 11.12.2014 р., а 5600,24 грн. - з 12.12.2014 р. по 04.03.2015 р. (відповідно до заявлених позовних вимог).

За таких обставин, з відповідача підлягає до стягнення заявлені позивачем 3% річних та інфляційні втрати, але із суми 33601 грн. за період з 28.10.2014р. по 11.12.2014 р. та із суми 5600,24 грн. за період з 12.12.2014 р. по 04.03.2015 р.

За період з 28.10.2014 року по 11.12.2014 року (45 дн.) 3% річних від суми невиплаченого страхового відшкодування становить124,28 грн.: 33601,45 * 3 / 100 / 365 * 45 = 124,28 грн.

За період з 12.12.2014 року по 04.03.2015 року (83 дн.) 3% річних від залишку недоплаченої суми становить 38,20 грн.: 5600,24 * 3 / 100 / 365 * 83 = 38,20 грн.

Інфляційні втрати за вказані періоди розраховуються відповідно до індексів інфляції, затверджених Держкомстатом України, і становлять 1652,97 грн.

В листопаді 2014 року (наступний місяць за місяцем виконання зобов'язань) індекс інфляції дорівнював 101,9%, розмір інфляційних втрат за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року становить:

(33601,45 * 101,9 / 100) - 33601,45 = 638,43 грн.

В грудні 2014 року індекс інфляції дорівнював 103%, розмір інфляційних втрат за період з 01.12.2014 року по 11.12.2014 року (11 дн.) становить:

((33601,45 * 103 / 100) - 33601,45) / 31 * 11 = 357,69 грн.

Всього 996,12 грн.

В грудні 2014 року індекс інфляції дорівнював 103%, розмір інфляційних втрат за період з 12.12.2014 року по 31.12.2014 року (20 дн.) становить:

((5600,24 * 103 / 100) - 5600,24) / 31 * 20 = 108,39 грн.

В січні 2015 року індекс інфляції дорівнював 103,1%, розмір інфляційних втрат за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року становить:

(5600,24 * 103,1 / 100) - 5600,24 = 173,61 грн.

В лютому 2015 року індекс інфляції дорівнював 105,3%, розмір інфляційних втрат за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року становить:

(5600,24 * 105,3 / 100) - 5600,24 = 296,81 грн.

В березні 2014 року індекс інфляції дорівнював 110,8%, розмір інфляційних втрат за період з 01.03.2015 року по 04.03.2015 року (4 дн.) становить:

((5600,24 * 110,8 / 100) - 5600,24) / 31 * 4 = 78,04 грн.

Всього 656,85 грн.

Статтею 992 ЦК України передбачено, якщо у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

У полісі №ІА/21591702.06.2014 р. сторони передбачили, що договір діє на умовах, встановлених Законом України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

За прострочку сплати страхового відшкодування з вини страхової компанії підлягає стягненню пеня в сумі 1462 грн.05 коп.

З 28.10.2014 р. по 11.12.2014 р. пеня складає 1066,96 грн.:

з 28.10.2014 року по 12.11.2014 року (15 дн.) облікова ставка НБУ дорівнювала 12,5% : 33601,45 * (12,5 * 2) / 100 / 365 * 15 = 345,22 грн.

з 13.11.2014 року по 11.12.2014 року (28 дн.) облікова ставка НБУ дорівнювала 14%: 33601,45 * (14 * 2) / 100 / 365 * 28 = 721,74 грн.

З 12.12.2014 року по 04.03.2015 року пеня складає 395,09 грн.:

з12.12.2014 року по 05.02.2015 року (55 дн.) облікова ставка НБУ дорівнювала 14 %: 5600,24 * (14 * 2) / 100 / 365 * 55 = 236,28 грн.

з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року (25 дн.) облікова ставка НБУ дорівнювала 19,5%: 5600,24 * (19,5 * 2) / 100 / 365 * 25 = 149,60 грн.

04.03.2015 року облікова ставка НБУ дорівнювала 30%: 5600,24 * (30 * 2) / 100 / 365 * 1 = 9,21 грн.

У відповідності до п.3 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

З огляду на викладене та у відповідності до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду в частині відмови у задоволенні позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню недоплачена сума страхового відшкодування 5600,24 грн., інфляційні втрати за весь час прострочення грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми, пеня.

Доводи скарги про те, що суд безпідставно відмовив у стягненні з відповідачів витрат на правову допомогу є неприйнятними.

В матеріалах справи відсутні докази про сплату ОСОБА_3 та ОСОБА_12 коштів адвокату.

Згідно зі ст. ст. 84, 88 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Оформленими у встановленому законом порядку документами, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, є квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки.

Як визначено в абзаці 11 п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року, касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Відповідно до п. 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні належним документальним підтвердженням факту внесення грошових коштів у касу адвоката та сплати суми гонорару є квитанція до касового прибуткового ордеру.

Згідно з п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Оскільки витрати на правову допомогу документально не підтверджені, суд відповідно до вищевикладених вимог закону обґрунтовано визнав, що відсутні підстави для стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 1835,20 грн.

У відповідності до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Вимоги скарги про стягнення моральної шкоди в заявленій позивачами сумі у 10000 грн. є необґрунтованим, оскільки апеляційна скарга взагалі не містить доводів щодо визначеного судом розміру моральної шкоди.

Згідно з ч.5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України ОСОБА_3 має право на компенсацію за рахунок ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» понесених ним судових витрат за подання апеляційної скарги в сумі 232 грн. 05 коп. пропорційно задоволеним вимогам від заявлених (заявлено 20503,16 грн. - задоволено 8877,74 грн.)

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України судовий збір в сумі 210 грн. 95 коп. пропорційно задоволеним вимогам від заявлених підлягає стягненню з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2015 року суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення несплаченої суми страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та 3% річних скасувати.

Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення несплаченої суми страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_3 5600 (п'ять тисяч шістсот) грн. 24 коп. недоплаченого страхового відшкодування, 1652 (одна тисяча шістсот п'ятдесят дві) грн. 97 коп. інфляційних втрат, 162 (сто шістдесят дві) грн. 48 коп. 3% річних, 1462 (одна тисяча чотириста шістдесят дві) грн. 05 коп. пені.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 232 грн. 05 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» в доход держави судовий збір у сумі 210 грн. 95 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: