Рішення № 53235315, 19.10.2015, Приазовський районний суд Запорізької області

Справа №325/1092/15-ц

Провадження №2/325/521/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року Приазовський районний суд Запорізької області

у складі:

головуючого судді: Шеїної Л.Д.

при секретарях: Цукановій Л.В., Олексюк І.В., Красновій Ю.С.

за участю позивачки ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Приазовське Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання угоди частково недійсною, перевід прав покупця та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

26.05.2015 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання угоди частково недійсною, перевід прав покупця та визнання права власності, посилаючись на наступні обставини:

так, 19 серпня 2006 року її дочка ОСОБА_5 уклала законний шлюб зі ОСОБА_6. Після реєстрації шлюбу вони втрьох, разом з онукою ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживали в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1, яка належить позивачці на праві приватної власності.

Відповідачка ОСОБА_3 доводиться матірю ОСОБА_6, і , відповідно, свекрухою її дочці.

На початку 2008 року, з метою поліпшення житлових умов, насамперед своєї дочки та онучки, вирішила придбати для них житло в смт. Приазовське. Квартира, яку вона згодом знайшла, є нині спірна квартира за № 14 у будинку 21 по вулиці Пушкіна у смт. Приазовське Запорізької області. З колишнім власником зазначеної квартири ОСОБА_8 , вони оговорили умови продажу квартири і домовилися про її ціну у сумі 80545 гривень. Однак таких грошей у зазначеній сумі у неї не було , тому мала намір отримати кредитні кошти для придбання житла.

Вирішуючи питання щодо отримання кредитних коштів для придбання вказаної квартири, з*ясувалося ,що вона не може укласти кредитний договір, так як має непогашенні кредитні зобов*язання. Також не вбачалося можливим оформити кредитний договір на дочку або ж зятя ОСОБА_6, оскільки, згідно довідок про доходи, у них було недостатньо коштів, які б підтверджували їх платіжеспроможність.

За зазначених обставин, ОСОБА_3, нині відповідачка, запропонувала виступити позичальником за кредитним договором, оскільки вона має достатній дохід для підтвердження банківській установі своєї платежеспроможності вносити своєчасно та в повному обсязі щомісячні платежі за кредитом, з чим вона і погодилися, так як інших варіантів та пропозицій не мала.

До того ж , по причині що кредитний договір, а разом і з ним, договір іпотеки мав бути укладеним лише з покупцем квартири, то вони погодили, що відповідачка формально виступить покупцем квартири АДРЕСА_2 , і що надасть змогу в подальшому отримати в банківській установі кредитні кошти для придбання цієї нерухомості. Відповідачка запевнила, що після погашення кредитної заборгованості вона переоформить квартиру на неї.

Наслідком таких домовленостей стало укладання 27 лютого 2008 року договору купівлі-продажу спірної нерухомості між її власником ОСОБА_8 та відповідачкою ОСОБА_3

В подальшому, починаючи з першого щомісячного платежу за кредитним договором , погашення кредиту здійснювалося за її особисті кошти, але у зв*язку з тим, що кредит було оформлено на нині відповідачку ОСОБА_3, то вона вимушено вносила вказані грошові суми в касу банка від імені ОСОБА_3 Грошові кошти вносила у Приазовському відділенні ЗОД ВАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_10».

Для погашення кредитних зобов*язань, страхових платежів , здійснення ремонтних робіт у спірній квартирі, використовувала любу можливість отримання грошових коштів: займалася підприємницькою діяльністю, здійснила продаж належної їй однокімнатної квартири АДРЕСА_3 і т.і.

04 квітня 2008 року спірна квартира, як об*єкт нерухомості, була зареєстрована у відповідності до діючого на той час законодавства, у комунальному підприємстві «Нерухомість П» Приазовської районної ради Запорізької області та складено технічний паспорт, де в якості власника квартири зазначена відповідачка ОСОБА_3

Згодом стосунки між молодятами погіршилися, шлюб між ними було розірвано за рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 21.09.2010 року. Після розірвання шлюбу , дочка з онукою залишилися проживати у спірній квартирі, а зять син відповідачки, добровільно виселився із зазначеної квартири та забрав всі свої речі.

Після розірвання шлюбних відносин між молодим подружжям, погашення кредитної заборгованості, вона неодноразово зверталася до відповідачки з питанням щодо переоформлення спірного житла на своє ім.*я, однак остання від відповіді ухилялася .

А 22.04.2015 року її дочка ОСОБА_5 отримала рекомендованою поштовою кореспонденцією лист від відповідачки, за яким остання вимагала від її дочки виплатити на її користь грошові кошти в сумі 65000,00 гривень, посилаючись на те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя. Згодом її дочка отримала ще два аналогічні листи, а в останньому із них вимагала від дочки виселитися із квартири разом із онукою.

Позивачка вважає, що у зв*язку з тим, що грошові кошти для погашення в повному обсязі кредитної заборгованості були її особистою власністю, то вона є і покупець і фактичний власник квартири АДРЕСА_4.

В обгрунтування позовних вимог посилається на норми матеріального закону, а саме ст.ст. 203,215,217,244 та ч.4 ст.362 ЦК України.

Тому позивачка просить суд визнати недійсним правочин купівлі-продажу в частині покупця квартири, що , на думку позивачки, не тягне недійсності інших частин правочину і не вимагає застосування передбачених ст..216 ЦК України наслідків та, застосувавши аналогію закону , а саме ч.4 ст.362 ЦК України, перевести на неї права та обов*язки покупця спірної квартири та визнати саме її, ОСОБА_1 власником квартири АДРЕСА_5.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, та її представник адвокат ОСОБА_2 свій позов підтримали, в його обґрунтування послалися на ті ж підстави, які були викладеними ними у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 проти позову заперечували, відповідачка надала письмові пояснення ( а.с. 164-165). Заперечуючи проти позову, відповідачка посилається на те, що спірна квартира була набута для проживання молодої сім*ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 З цією метою на її ім.*я був оформлений кредитний договір при умові, що кошти в рахунок погашення кредиту, буде вносити молоде подружжя ОСОБА_6, а вона та її чоловік будуть підтримувати їх, надавати харчі, гроші, іншу допомогу, щоб надати їм можливість розрахуватися з банківською установою. ЇЇ син ОСОБА_6 є інвалідом, отримує пенсію за інвалідністю, не має постійного місця роботи, однак це не заважає йому займатися підробітками. Він їздив до Москви на заробітки, а також за місцем проживання здійснював будівельні та ремонтні роботи у приватному порядку. Тим самим також вносив свою частку у придбання спірної квартири так як гроші йшли до спільного сімейного бюджету. З жовтня місяця 2010 року всі належні платежі здійснювала ОСОБА_5, так як її син ОСОБА_6 зі ОСОБА_5 розлучився. Квартиру АДРЕСА_4 вона ніколи не вважала соєю власністю, але вирішити всі спірні питання з ОСОБА_1 у добровільному порядку не вдалося.

В судовому засіданні суд допитав свідків як сторони позивача, так і сторони відповідача

Свідок на стороні позивача ОСОБА_11 показала суду, що знає і позивачку ОСОБА_1, і відповідачку ОСОБА_3 як мешканців смт.Приазовське, будь-яких стосунків з ними не підтримує. Вона є співробітницею дочки позивачки ОСОБА_5, працюють в одній і тій самій лікарні. Вона санітаркою, а ОСОБА_5 старшою сестрою відділення, але не зважаючи на службову підлеглість, ОСОБА_5 жодного разу тиск на неї не чинила. Зі слів ОСОБА_5 їй добре відомо, що її мати, нині позивачка по справі, ОСОБА_1 сплачувала кредит за спірну квартиру. З цією метою передавала гроші через водія маршрутного автобусу із міста Мелітополя до смт.Приазовське. А ОСОБА_5, отримавши зазначені гроші, сплачувала кредит. У випадку зайнятості на роботі, ОСОБА_5 просила її внести гроші до каси банківської установи, давала гроші та жовту пластикову картку з зазначенням реквізитів для сплати кредитних платежів, саме ту, яка міститься у матеріалах цивільної справи. Такі обставини відбувалися у період 2008 року до 2012 року.

Свідок на стороні позивача ОСОБА_12 показала суду, що знайома як з позивачкою ОСОБА_1, так і відповідачкою ОСОБА_3, ОСОБА_1 є керівником установи, в якій вона працює, а ОСОБА_3 знає як сваху ОСОБА_1 Зі слів ОСОБА_1 їй добре відомо, що вона придбала квартиру у смт. Приазовське, в якій згодом стало проживати молоде подружжя ОСОБА_3 ( ОСОБА_5, її чоловік ОСОБА_13 та ОСОБА_7С.). Знає про те, що через інші боргові зобов*язання, ОСОБА_1 не взмозі була укласти договір кредиту від власного імені для придбання спірної квартири. Тому такий кредит на своє ім.*я оформила ОСОБА_3Г, а його оплату фактично здійснювала ОСОБА_1 Протягом 2008 2012 років, зазвичай наприкінці місяця , ОСОБА_1 брала із каси установи, в якій вони працюють і керівником якої є саме ОСОБА_1, приблизно 2000грн. для внесення щомісячного платежу до банківської установи за вказаний кредит. Гроші зазвичай передавала із м. Мелитополя у смт. Приазовське через водія маршрутного автобуса. Зі слів ОСОБА_1 знає, що спірна квартира , на момент її придбання, потребувала капітального ремонту.

Свідок ОСОБА_14Н, яка свідчила на стороні позивача, показала суду, що ОСОБА_1 є керівником установи, в якій вона працює, а зі ОСОБА_3Г взагалі незнайома. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо про те, що кредитний договір на придбання спірної квартири оформлено на ОСОБА_3, так як ОСОБА_4 не мала можливості оформити на своє ім.*я по причині інших боргових зобов*язань та мала намір придбати у кредит ще й автомобіль. ОСОБА_1 завжди турбувалася про молоде подружжя ОСОБА_3, хотіла покращити їх квартирні умови. ОСОБА_1 навіть продала належну їй однокімнатну квартиру, гроші , які вона виручила від продажу однокімнатної квартири вона витратила і на погашення кредиту на спірну квартиру , і на ремонт зазначеної квартири. Протягом 2008 2012 років, зазвичай наприкінці місяця , ОСОБА_1 брала із каси установи, в якій вони працюють і керівником якої є саме ОСОБА_1, приблизно 2000грн. для внесення щомісячного платежу до банківської установи за вказаний кредит. Гроші зазвичай передавала із м. Мелитополя у смт. Приазовське через водія маршрутного автобуса.

Свідок на стороні позивача ОСОБА_8 показав суду, що знає як позивача по справі так і відповідача, але жодних стосунків з ними не підтримує. Він є колишнім власником спірної квартири АДРЕСА_6.. Домовленості щодо умов продажу квартири та її ціни він ні з однією із сторін не вів, цими питаннями займалася його колишня дружина, яка є співробітницею ОСОБА_5 Квартиру оглядала ОСОБА_5, при цьому він не пам*ятає, щоб відповідачка ОСОБА_3 відвідувала квартиру, дивилися квартиру, цікавилася даною квартирою. Покупцем квартири виступав ОСОБА_6. Він розумів, що квартира, яка хоча і потребувала ремонту, купується для молодої сім*ї ОСОБА_6.

Свідок на стороні позивача ОСОБА_15 показала суду, що перебуває у дружніх та службових стосунках з ОСОБА_1, а ОСОБА_3 хоча і знала , але стосунків з нею не підтримувала і не підтримує. Зі слів ОСОБА_1 їй добре відомо, що спірну квартиру мала намір придбати саме ОСОБА_1, але не могла цього зробити по причині інших фінансових зобов*язань ( сплачувала кредит за придбаний автомобіль). Знає, що квартира була придбана узимку 2008 року. Документи на квартиру були оформлені на ОСОБА_3, а фактично сплачувала цей кредит ОСОБА_1, беручи гроші із каси установи, де вони працюють, а ОСОБА_1 є керівником даної установи.

Свідок ОСОБА_16, яка свідчить на стороні позивача, показала суду , що є співробітницею ОСОБА_5, а ОСОБА_1 знає як матір ОСОБА_5, з відповідачкою стосунків не підтримувала і не підтримує. Інколи виконувала доручення ОСОБА_5, ходила до банківської установи і вносила гроші за кредит. Іноді, за тим же дорученням ОСОБА_5, вона приймала гроші, які передавала ОСОБА_1, через від водія маршрутного автобуса із Мелітополя у смт. Приазовське.

Свідок на стороні позивача ОСОБА_17 показав суду, що працював водієм на автобусі за маршрутом Мелітополь Приазовське. ОСОБА_1 була частим пасажиром на цьому маршруті, а ОСОБА_3 взагалі не знає. ОСОБА_1 передавала через нього гроші на погашення кредиту за квартиру. Зазвичай ОСОБА_1 передавала гроші у сумі 1900 гривень, які потім отримувала ОСОБА_5 або її колеги за місцем роботи.Пам*ятає, що ОСОБА_4 передавала гроші 3-4 роки потому, при цьому точно пам*ятає, що гроші постійно перевозив протягом року.

Свідок на стороні позивача ОСОБА_10 показав суду, що з позивачкою не має жодних стосунків, а з відповідачкою сугубо службові. Він особисто він кредитну справу ОСОБА_3 Добре пам*ятає, що кредит був гривневий, тому платежі за даним кредитним договором могла вносити як особисто позичальник ОСОБА_3, так і будь яка інша особа. Зміни до квитанції, стосовно особи платника кредиту, могла вносити і касир, який безпосередньо приймав гроші. Пам*ятає, що перші два платежу за зазначеним кредитом, були внесені на значну суму, внаслідок чого змінився і графік погашення кредиту щодо розміру щомісячного платежу .

Свідок ОСОБА_5, показала суду, що є донькою позивачки ОСОБА_1 Відповідачка ОСОБА_3 доводиться матірю ОСОБА_6 її колишнього чоловіка, а по відношені до неї - свекрухою.

У 2006 року вона уклала законний шлюб зі ОСОБА_6 Після реєстрації шлюбу вони втрьох, разом з її донькою ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживали в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1, яка належала її матері ОСОБА_1

На початку 2008 року вона, разом із матір*ю ОСОБА_1, вирішили покращити житлові умови саме її сім*ї, оскільки проживати у трьох з підростаючою дочкою в однокімнатній квартирі було важко. На роботі від ОСОБА_18 вона дізналася , що та хоче продати квартиру за № 14 у будинку 21 по вулиці Пушкіна у смт. Приазовське Запорізької області, яка є нині спірною. Саме вона оглядала зазначену квартиру, квартира потребувала значного ремонту, але її влаштовувала ціна 14тис. доларів США. На початку вона мала намір особисто укласти кредитний договір, але не змогла цього зробити по причини неплатежеспроможності, потім на чоловіка ОСОБА_6, але і його майновий стан також не дозволяв оформити кредитний договір. ЇЇ мати ОСОБА_1 мала кредитні зобов*язання, ще в цей час мала намір придбати автомобіль, тому їй у наданні кредиту на отримання коштів на придбання спірної квартири , було відмовлено. В такій ситуації,яка склалася, ОСОБА_3 погодилася виступити позичальником банку , її майновий стан це допускав. Тому, досягнувши згоди між собою, вирішили , що кредит на отримання грошових коштів, іпотечний кредит буде оформлений саме на ОСОБА_3, а кошти на погашення кредиту буде вносити ОСОБА_1, з чим усі і погодилися. Тому вся документація щодо кредитного договору, іпотечного договору, договору купівлі продажу квартири, була оформлена на ОСОБА_3 Однак вона особисті гроші на погашення кредиту до каси банку не вносила, напроти, кожного разу підкреслювала, що , мовляв, квартира ваша ви і платіть. Особисто , а ні у неї, а ні у її колишнього чоловіка ОСОБА_6, не було можливості сплачувати гроші в рахунок погашення кредиту, так як вона, працюючі у бюджетній медичній установі отримувала незначну платню і при цьому здійснювала погашення інших кредитних зобов*язань, які мала як вона особисто так і її колишній чоловік який є інвалідом, отримувачем пенсії по інвалідності у розмірі приблизно 800,00 гривень, постійної роботи, як постійного стабільного заробітку не мав. Інколи він займався підробітками, але отримані від цього доходи йшли на придбання продуктів харчування, сплату комунальних послуг. А з 2009 року ОСОБА_3 перестав приносити гроші у сім*ю. Грошові кошти на оплату кредиту , з моменту його укладення і до повного розрахунку за ним, ОСОБА_1 здійснювала особисто , за рахунок власних коштів, які передавала через водія маршрутного автобуса . За грошима до водія приходила або особисто, або просила про це своїх колег по роботі, так само і вносила гроші до каси банківської установи або особисто, або через свої колег від імені ОСОБА_3

Після розірвання шлюбних відносин, вона запропонувала ОСОБА_6 15тис. грн.. у якості компенсації за ремонтні роботи, які він здійснив у спірній квартирі, але а ні він, а ні його мати, нині відповідачка ОСОБА_3, не погодилися і зажадали 60 тис. грн..

Наприкінці квітня 2015 року вона отримала рекомендованою поштовою кореспонденцією декілька листів від відповідачки ОСОБА_3 за якими остання вимагала від неї виплатити на її користь грошові кошти в сумі 65000,00 гривень, посилаючись на те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя тобто її ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Згодом вона отримала ще два аналогічні листи, а в останньому із них ОСОБА_3 вимагала від неї виселитися із квартири разом із онукою.

Зазначені обставини підтверджуються письмовими документами ( а.с.29, 31-35).

Свідок ОСОБА_19, яка свідчила на стороні позивача, показала суду, що і позивачку і відповідачку добре знає як мешканців смт. Приазовське. У 2008 році вона купила у ОСОБА_1 квартиру №2, що розташована у будинку №19 по вул. Пушкіна в смт. Приазовське. Особисто вона дала ОСОБА_1 завдаток у сумі 2500,00 грн. Про це її попросила сама ОСОБА_1, мотивуючи тим, що їй слід сплачувати кредит за квартиру АДРЕСА_7 та здійснювати в ній ремонтні роботи. Згодом , тижня через два, вона сплатила ОСОБА_1 всю суму за угодою про купівлю - продаж квартири квартиру №2, що розташована у будинку №19 по вул. Пушкіна в смт. Приазовське, передавши їй 40 тис. грн… ОСОБА_2 чином та на які цілі ОСОБА_1 розпорядилася цими грошима їй невідомо.

Свідок ОСОБА_20, який свідчив на стороні відповідача, показав суду, що ОСОБА_1 знає як мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, а зі ОСОБА_3 знайома за сумісною роботою. До грудня 2010 року вона працювала у Банківській установі «Аваль», в силу службових обов*язів вона контролювала погашення кредитів. Їй відомо, що документи на отримання кредиту збирала ОСОБА_3, а що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були неплатежеспроможними. Декілька разів ( 3 -4 рази) було так, що гроші на погашення кредиту не надходили у строк,встановлений графіком платежів. Тоді вона дзвонила ОСОБА_3, нагадувала про необхідність здійснення платежу, і та приходила і сплачувала.

Свідок ОСОБА_6, який свідчив на стороні відповідача, показав суду, що є сином відповідачки, а позивачка є його колишньою тещею. З 2006 року по вересень 2010 року перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_5 У 2008 році разом із колишньою дружиною вирішили покращити житлові умови та придбали нині спірну квартиру за 14 тис. дол.. США. Власних грошей не мали, не мали можливості отримати і кредит у банківській установі по причині неплатоспроможності, тому звернулися за допомогою до свої батьків. ОСОБА_1 не могла отримати кредит у банку, так як також була неплатеспроможньою внаслідок інших грошових зобов*язань. Кредит на отримання грошей , з метою придбання зазначеної квартири, був наданий його матері, нині відповідачці ОСОБА_3 На погашення кредиту і він виділяв кошти, і його матір ОСОБА_3 Він отримував пенсію по інвалідності близько 600 грн., розмір якої поступово збільшувався, підробляв у приватних осіб, здійснюючи ремонтні роботи. Він також докладав зусилля і на ремонт придбаної нині спірної квартири АДРЕСА_8. Після розірвання шлюбу вересні 2010 року і він , і його мати перестали вносити гроші до банківської установи. Здійснювала платежі за кредит його колишня дружина, приблизно по 1920 гривень на місяць, один раз на рік вона оплачувала страховку. Ні він, ні відповідачка не вимагали виселення із спірної квартири ОСОБА_5 та її доньки, але хотіли отримати 60.000 гривень від неї, так як , як вважають, що ця грошова сума буде достатньою компенсацією їх вклад у квартиру.

Свідок на стороні відповідача ОСОБА_21 показала суду, що знає і позивачку , і відповідачку як мешканців смт.Приазовське, будь - яких стосунків з ними не підтримує. Розповіла суду, що виховує дітей одна, без чоловіка. Тому, в разі потреби, змушена була звертатися за допомогою у домогосподарстві до ОСОБА_6 Протягом 2007 2010 років він ремонтував їй бойлер, холодильник, чинив каналізацію, клеїв шпалери. Роботу виконував не безоплатно, оплату здійснювала грошима, у розмірі за домовленістю: від 50 до 100 грн..Були такі періоди, коли запрошувала ОСОБА_6 1-2 рази на місяць. ЇЙ відомо, що ОСОБА_6 у вказаний період працював, але офіційно чи ні, їй не відомо, як і не відомо у якому розмірі отримував платню і чи приносив гроші у дім.

Свідок на стороні відповідача ОСОБА_22 показала суду, що знайома зі сторонами по справі: ОСОБА_3 по колишній сумісній роботі, а ОСОБА_1 як мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3. Стосунків з будь з ким із них не підтримує. ОСОБА_22 показала суду, що ОСОБА_6 протягом 2008 -2009 років , за домовленістю між ними , виконував у неї вдома роботу щодо заміни електропроводки, міняв розетки, ремонтував обігрівач, підшивав стелю, обшивав балкон. За роботу щодо обшивки балкону вона заплатила йому 1500,00 грн, за підшивку стелі 500-600,00 грн., за заміну електропроводки близько 400-500,00 грн. Знає, що протягом 2008-2010 років ОСОБА_6 завжди був в роботі, а працював він офіційно чи ні, їй не відомо, як і не відомо, а чи приносив він зроблені гроші додому.

Свідок на стороні відповідача ОСОБА_23 показав суду, що не знайомий а ні з ОСОБА_1, а ні зі ОСОБА_3 Знає ОСОБА_6, який разом з напарником за усною домовленістю між ними, здійснював ремонтні роботи у нього вдома. Зокрема, наприкінці 2009 року ОСОБА_6 разом з напарником зробив ванну кімнату: поклав кафель,, встановлював гіпсокартон,, підшивав стелю, також зробив санвузол. За здійснення встановленого обсягу роботи він заплатив ОСОБА_6 14000,00 грн., а як ОСОБА_6 розподілив ці гроші з напарником, йому не відомо, як і невідомо на які цілі він використав ці грошові кошти.

Вислухавши пояснення сторін, свідків як на стороні позивача так і відповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступні фактичні обставини:

так, 27 лютого 2008 року між ОСОБА_8 та відповідачкою ОСОБА_3 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_9( а.с.22-23,236 ), який був посвідчений приватним нотаріусом Приазовського районного нотаріального округу ОСОБА_24 та зареєстрований у реєстрі за №475, а згодом , 31 березня 2008 року зареєстрований у комунальному підприємстві «Нерухомість П» Приазовської районної ради Запорізької області та складено технічний паспорт, де в якості власника квартири зазначена відповідачка ОСОБА_3Г.( а.с. 9-13 ). За даними домової книги ( а.с.25-27 ) у зазначеній спірній квартирі значаться зареєстрованими ОСОБА_5, її донька ОСОБА_25 та ОСОБА_6

Судом також встановлено, що 27лютого 2008 року укладено кредитний договір № 014/17-31/4361-81, за яким ВАТ «ОСОБА_26 ОСОБА_10» надав позичальнику ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 80545,00 грн. за програмою кредитування житла (а.с. 169 -173 ). На забезпечення виконання кредитного договору укладено договір іпотеки між представником Банку та ОСОБА_3 за яким предметом іпотеки є нерухоме майно : квартира №14, розташована у селищі Приазовське Приазовського району Запорізької області, вулиця Пушкіна в буд.21, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу від 27.02.2008 року , посвідченого приватним нотаріусом Приазовського РНО ОСОБА_24 за реєстраційним №475 і ОСОБА_23 з Державного реєстру правочинів № 2721130 від 27.02.2008 року ( а.с.14-18 ).

Позивачка стверджує, що саме за її особисті кошти відповідачка придбала спірну квартиру, так як, починаючи з першого щомісячного платежу за кредитним договором у березні 2008 року , погашення кредиту здійснювалося за її особисті кошти, які вона вносила до Приазовського відділення ЗОД ВАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_10». На підтвердження зазначених обставин надала платіжні квитанції, довідки про доходи, документи щодо продажу квартири АДРЕСА_3 ( а.с. 22-24, 93-137 ). Платежі здійснювалися від імені ОСОБА_3 лише через те, щоб не виникало плутанини у документах. Зазначені обставини знайшли своє підтвердження свідоцькими поясненнями. Зокрема свідкок ОСОБА_11 зазначила, що сама не раз вносила гроші до банківської установи за дорученням ОСОБА_5 за банківською карткою, де були зазначені реквізити банку та прізвище платника. Аналогічні пояснення надав і свідок ОСОБА_16

Свідок ОСОБА_12 показала суду, що зі слів ОСОБА_1 їй добре відомо, що саме ОСОБА_1 придбала нині спірну квартиру у смт. Приазовське, в якій згодом стало проживати молоде подружжя ОСОБА_5. Знає про те, що через інші боргові зобов*язання, ОСОБА_1 не в змозі була укласти договір кредиту від власного імені для придбання спірної квартири, але за родом діяльності могла здійснювати платежі до банківської установи. Тому такий кредитний договір було укладено між банком та ОСОБА_3Г, а його оплату фактично здійснювала ОСОБА_1 Протягом 2008 2012 років. Гроші зазвичай передавала із м. Мелитополя у смт. Приазовське через водія маршрутного автобуса. Зі слів ОСОБА_1 знає, що спірна квартира , на момент її придбання, потребувала капітального ремонту.

Аналогічні пояснення надала і свідок ОСОБА_14

Свідок ОСОБА_27 стверджувала на протязі 2008 -2012 років вона передавала ОСОБА_1 грошові кошти у сумі від 500- 900 гривень щомісяця із каси підприємства, керівником якого є ОСОБА_1, для погашення кредиту за придбану нею у кредит квартиру та її зятю ОСОБА_6 для здійснення ремонту та обслуговування автомобілю «Запорожець».

Свідок ОСОБА_8 зазначив, що при оформленні договору купівлі продажу, нині спірної квартири, у нього склалося враження, що зазначену квартиру купує не ОСОБА_3, а молоде подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_3 до квартири жодного інтересу не проявляла, а лише підписувала необхідні документи.

Свідок ОСОБА_15 показала суду, що спірну квартиру мала намір придбати саме ОСОБА_1, але не могла цього зробити по причині інших фінансових зобов*язань ( сплачувала кредит за придбаний автомобіль). Знає, що квартира була придбана узимку 2008 року. Документи на квартиру були оформлені на ОСОБА_3, а фактично сплачувала цей кредит ОСОБА_1, беручи гроші із каси установи, де вони працюють, а ОСОБА_1 є керівником даної установи.

Свідок ОСОБА_17 стверджував, що через нього, як водія автобусу за маршрутом Мелітополь Приазовське, ОСОБА_1, протягом 3-4 років, щомісяця, передавала гроші у сумі 1900 гривень, які потім отримувала ОСОБА_5 або її колеги за місцем роботи на погашення кредиту за квартиру.

Свідок на стороні позивача ОСОБА_10 показав суду, що з позивачкою не має жодних стосунків, а з відповідачкою сугубо службові. Він особисто вів кредитну справу ОСОБА_3 Добре пам*ятає, що кредит був гривневий, тому платежі за даним кредитним договором могла вносити як особисто позичальник ОСОБА_3, так і будь яка інша особа. Зміни до квитанції, стосовно особи платника кредиту, могла вносити касир на вимогу платника грошей. Пам*ятає, що перші два платежу за зазначеним кредитом, були внесені на значну суму, внаслідок чого змінився і графік погашення кредиту щодо розміру щомісячного платежу .

Свідок ОСОБА_5, показала суду, що ОСОБА_3 погодилася взяти кредит у банку , так як її майновий стан це допускав. Тому, досягнувши згоди між собою, вирішили , що кредит на отримання грошових коштів, іпотечний кредит буде оформлений саме на ОСОБА_3, а кошти на погашення кредиту буде вносити ОСОБА_1, з чим усі і погодилися. Тому вся документація щодо кредитного договору, іпотечного договору, договору купівлі продажу квартири, була оформлена на ОСОБА_3 Однак ОСОБА_3 особисті гроші на погашення кредиту до каси банку не вносила, напроти, кожного разу підкреслювала, що , мовляв, квартира ваша ви і платіть. Особисто , а ні у неї, а ні у її колишнього чоловіка ОСОБА_6, не було можливості сплачувати гроші в рахунок погашення кредиту. Грошові кошти на оплату кредиту , з моменту його укладення і до повного розрахунку за ним, ОСОБА_1 здійснювала особисто , за рахунок власних коштів, які передавала через водія маршрутного автобуса . За грошима до водія приходила або особисто, або просила про це своїх колег по роботі, так само і вносила гроші до каси банківської установи або особисто, або через свої колег від імені ОСОБА_3

Після розірвання шлюбних відносин, вона запропонувала ОСОБА_6 15тис. грн.. у якості компенсації за ремонтні роботи, які він здійснив у спірній квартирі, але ні він, а ні його мати не погодилися і зажадали 60 тис. грн., а натепер вимагає від неї виселитися із квартири.

Пояснення свідків послідовні, узгоджуються між собою, тому у суду не виникає сумнівів у їх правдивості. Суд не ставить під сумнів і показання свідка ОСОБА_5, вона хоча і донькою позивачки, але її пояснення не протирічать поясненням інших незаінтересованих осіб, в тому числі і поясненням свідків сторони відповідача, і тому суд також приймає їх до уваги. Зокрема ОСОБА_6 показав суду, що саме він разом із колишньою дружиною мали намір придбати нині спірну квартиру, а батьки їм допомагали в цьому. З жовтня 2010 року , а ні він , а ні його мати ОСОБА_3 гроші за кредит не сплачували , оскільки в цьому не було сенсу, сім*я розпалася.

Свідок ОСОБА_8 стверджував, що ОСОБА_3 не виявила жодної заінтересованості до придбаної квартири, а ні до укладання угоди купівлі продажу, а ні після неї . Особисто у нього склалося враження, що квартиру купують ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Позивачка стверджувала, а письмовими доказами: довідкою про розмір пенсії ОСОБА_6 ( а.с. 87 ), довідкою про заробітну плату ОСОБА_5В.( а.с. 88-92), довела неплатежеспроможність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо погашення кредиту, і, напроти, підтвердила свою платежеспроможність ( а.с. 144).

Відповідачка поясненнями свідків які свідчили на її стороні, намагалася справу представити так, що її син докладав зусиль у придбанні спірної квартири, працюючої неофіційно, у приватних осіб. А вона - зі своєї сторони, які його мати, підтримувала його, надавала допомогу грішми, харчами.

Після розірвання шлюбу між молодятами, як зазначила сама відповідачка, так і свідок ОСОБА_6, вони втратили заінтересованість у квартирі, гроші, на погашення кредитних зобов*язань взагалі не вносили, це здійснювала інша особа від її імені.

В судовому засіданні, і письмово викладених власних поясненнях ( а.с.164-166) , відповідачка ОСОБА_3 зазначила, що вона не вважає себе власником квартири АДРЕСА_10, хоча правовстановлюючі документи на вказану квартиру, складені на її ім*я.

Наведені фактичні обставини свідчать про те, що грошові кошти, які те ж є майном, достатнім для виплати кредитної заборгованості для придбання спірної квартири, відповідачка ОСОБА_3 набула за рахунок позивачки без достатньої правової підстави.

Отже, встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з приводу набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, які регулюються нормами матеріального закону, викладеними у главі 83 ЦК України.

А відтак, права особи, яка вважає себе власником майна, але не була стороною договору, не підлягають захистові шляхом задоволення позову з використанням правового механізму, встановленого ст..ст. 215, 216 ЦК України, на які , як на матеріально-правове обґрунтування посилається позивач.

Суд вважає неприйнятним посилання позивачки та її представника, на норми права , які містяться у ст..362 ЦК України, оскільки вони регулюють правовідносини з приводу права спільної власності.

Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.3 своїй постанові від 07.02.2014 року №5 « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначає, що право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві ( частина перша статті 20 ЦК, статі 3 і 4 ЦПК України ).

При цьому неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі , повернення позовної заяви залишення її без руху, а в певних випадках за таких обставин може бути відмовлено в позові.

Під час розгляду справи, і позивач , і його представник - адвокат ОСОБА_2 свій позов підтримували в повному обсязі на протязі судового розгляду справи, не скористалися своїм процесуальним правом щодо зміни предмету позову, тобто розпорядилися своїм правом певним чином.

Відповідно до положень статті 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст..10 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з*ясуванню обставин справи: роз*ясніє особам, які беруть участь у справі, їх права та обов*язкі, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов*язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому, з урахуванням викладеного, суд вважає, що позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

На підставі ст..88 ЦК України стороні , на користь якої ухвалено рішення , суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково , судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

В задоволенні позову відмовлено, отже відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивачки судових витрат.

Суд також не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідачки ОСОБА_3 щодо стягнення з позивача на її користь понесених нею витрат на правову допомогу, як таких, що не передбачені умовами договору про надання правової юридичної допомоги, адвокат здійснював представництво інтересів довірителя на умовах представника сторони ( а.с. 52).

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 6,10,11,60,88, 212-215,218 ЦПК України, суд

вирішив :

в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання угоди частково недійсною, перевід прав покупця та визнання права власності, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Шеїна Л.Д.