Рішення № 53235115, 16.09.2015, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 16.09.2015

Справа № 334/7613/15-ц

Провадження № 2/334/3124/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Дубини Л.А., при секретарі Філіпповій Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» в особі відділення №2 філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси і Кредит» про стягнення коштів за депозитним договором,

у с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з позовом у якому вказує, що 15.01.2015 року між нею та відповідачем було укладено Договір банківського вкладу відповідно до умов якого передала банку грошову суму у розмірі 100 000 грн.

Строк дії договору становить 1 місяць, з 15.01.2015 року до 15.02.2015 року, процентна ставка за внеском становить 25 % річних.

По закінченні строку дії договору грошові кошти позивачу в повернуті не були.

Позивачка просить суд стягнути на її користь суму депозитного внеску 100000 грн. , інфляційні витрати 28311,16 грн., 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобовязання - 1586 грн., витрати на правову допомогу - 500 грн., а також просить стягнути на її користь 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна у звязку з порушенням її права споживача банківських послуг.

У судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, заперечень на позов не надав, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, у звязку з чим, відповідно до ст. ст. 169, 224 ЦПК України зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення.

Вислухавши пояснення позивачки, а також вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Судом установлено, що 15.01.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ Банк «Фінанси і Кредит» в особі відділення №2 філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси і Кредит» було укладено Договір-заяву № 313731/9472/1-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на 1 місяць у національній валюті, відповідно до умов якого позивачка передала банку грошову суму у розмірі 100 000 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру № 11418247 від 15.01.2015 року.

Відповідно до п. 1,2 Договору банківського вкладу (депозиту) року банк приймає від вкладника грошові кошти на вкладний рахунок на строк з 15.01.2015 року по 15.02.2015 року та зобовязується повернути вклад та сплатити проценти за його користування 25 % річних.

Згідно ч.1, 3 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ч.2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 41 Конституції України передбачається, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до п.6 Договору після закінчення строку дії договору Вклад повертається Вкладникові.

Позивачка неодноразово зверталася до відповідача з вимогою повернути суму вкладу, але до теперішнього часу грошові кошти йому не повернуто.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, інфляційні витрати становлять 28311,16 грн., 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобовязання - 1586 грн.

Згідно ст. 10 та ст.. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не спростував доводи позивача, а тому суд приходить до висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими, доведеними належними і допустимими доказами, а отже, підлягають задоволенню в частині стягнення суми банківського вкладу - 100 000 грн., суми інфляційних витрат - 28311,16 грн., 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобовязання - 1586 грн

Крім того, позивачка посилаючись на приписи ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачiв» та ст. 23 ЦК України просила суд стягнути на її користь 5000 грн. на відшкодування м оральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях і переживаннях, яких вона зазнала у звязку з протиправними діями відповідача.

Але позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, т.я. стосунки між позивачкою та відповідачем випливають з договору банківського вкладу, умовами якого не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Щодо вимог про стягнення судових витрат, то суд виходить з такого.

Згідно ст.88 ЦПК України стороні на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до приписів ст.. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст.. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Ст.. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 р встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Позивачем надано розрахунок понесених витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката ОСОБА_2 у сумі 500 грн. та підтверджено Актом прийомупередачі виконаних робіт від 27.08.2015 року та квитанцією до прибуткового ордеру №10 від 27.08.2015 року про сплату таких витрат.

Отже, такі витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі, а всього на користь позивачки підлягають стягненню 130397,16 грн..

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового зборку, він стягується з відповідача в дохід держави.

Оскільки позивачі по даній категорії справ звільняються від сплати судового збору при зверненні до суду, то такі підлягають стягненню з відповідача на користь держави у сумі 1955,96 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 1058, 1060 ЦК України, ст.41 Конституції України, суд -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» в особі відділення №2 філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси і Кредит» ЄДРПОУ 25821086 к/р 39014012420980 (69037, м. Запоріжжя, вул..40 років Радянської України, б. 39) на користь ОСОБА_1 (ІПН1727415884 ) суму банківського вкладу - 100 000 грн., суму інфляційних витрат - 28311,16 грн., 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобовязання - 1586 грн., витрати на оплату правової допомоги адвоката - 500 грн., а всього 130397,16 грн. за Договором-заявою № 313731/9472/1-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» від 15.012.2015 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» в особі відділення №2 філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси і Кредит» ЄДРПОУ 25821086 к/р 39014012420980 (69037, м. Запоріжжя, вул..40 років радянської України, б. 39) на користь держави судовий збір у сумі 1955,96 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Дубина Л. А.