Постанова № 53233931, 16.10.2015, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/2633/15-а

Провадження № 2-а/266/73/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2015 року м.Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Дзюба М.В.,

з участю секретаря Петрухіной Т.Л.,

позивачки ОСОБА_1,

представника відповідача Шевчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А НО В И В:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача відносно переплати пенсії на суму 69 568 гривень та винесення рішень про утримання переплаченої суми, скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя про стягнення надміру виплачених сум пенсії та зобов?язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії. В обґрунтування позову зазначила, що вона перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за вислугою років, з 08.12.2010 року, відповідно до п. «е» ст..55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Після надання документів для призначення пенсії вона повідомила відповідача про своє працевлаштування до ТОВ «Медичний центр «Авіцена» на посаду адміністратора. УПФУ повідомляло її про відсутність права працювати на роботі, яка дає право на пенсію за вислугою років та додатково їй було надано копію листа ПФУ від 18.11.2009 року. Після отриманої консультації вона працевлаштувалась з 23.12.2010 року на 0,5 ставки за сумісництвом до Першотравневої ЦРБ на посаду лікаря-психіатра, при цьому основним місцем її роботи залишалась робота на посаді адміністратора, яка не надає право на пенсію за вислугу років. УПФУ про працевлаштування за сумісництвом вона не повідомляла, оскільки в матеріалах пенсійної справи були наявні документи про її працевлаштування з 22.12.2010 року за основним місцем роботи. 26.02.2015 року вона звернулась до відповідача із заявою про видачу довідки про розмір пенсії, на що їй було запропоновано надати документи для перерахунку пенсії у зв'язку із звільненням її з роботи з 15.04.2013 року. В квітні 2015 року її в телефонному режимі повідомили про виникнення переплати пенсії в розмірі близько 60 тисяч гривень без зазначення конкретної суми, після чого вона зверталась письмово за роз'ясненнями та після їх отримань звернулась до суду. Вважає дії відповідача неправомірними, оскільки виплата пенсії за вислугу років припиняється у разі працевлаштування лише на ту роботу, яка дає право на цей вид пенсії, а робота за сумісництвом не надає права для призначення пенсії за вислугу років.

Під час розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та в редакції заяви від 25.09.2015 року просила суд визнати неправомірними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя про стягнення надміру виплачених сум пенсії від 24.04.2015 року №75 та від 25.06.2015 року №122; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполі перерахувати їй пенсію з 01.05.2015 року з урахуванням скасування рішень начальника управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполі від 24.04.2015 року №75 та від 25.06.2015 року №122 про примусове стягнення сум переплат пенсії.

В суді позивачка підтримала позовні вимоги в уточненій редакції (заяви від 25.09.2015 року) та просила позов задовольнити.

Представник відповідача Шевчук О.О. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що позивачка хоча на 0,5 ставки, однак працювала на посаді, яка дає право на пенсію за вислугою років, після призначення такої пенсії, а тому не мала права на її отримання. Таким чином, за період з 23.12.2010 року по 31.12.2013 року виникла переплата пенсії з причини роботи по спеціальності на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років. 26.02.2015 року позивачка зверталась із заявою до УПФУ про перерахунок пенсії у зв'язку із звільненням та при цьому було встановлено, що вона не повідомила управління про те, що працювала за сумісництвом в Першотравневій ЦРБ. Після надіслання запиту до ЦРБ та уточнення посади, на якій вона працювала, 21.04.2015 року на адресу позивачки надіслане поштою повідомлення про розмір переплати. Рішенням №75 від 21.04.2015 року про утримання переплаченої пенсії з ОСОБА_1 з 01 травня 2015 року розпочато відрахування у розмірі 20% від пенсії. В подальшому, розпорядженням від 22.06.2015 року було уточнено розмір пенсії та 24.06.2015 року зроблено перерахунок

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Приморському районі міста Маріуполя та отримує з 08.12.2010 року пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З матеріалів даної справи вбачається, що ОСОБА_1 після надання пакету документів для призначення пенсії, повідомила Управління пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області про працевлаштування до ТОВ «Медичний центр «Авіцена» на посаду адміністратора, та 23.12.2010 р. працевлаштувалася за сумісництвом на посаду лікаря-психіатра Першотравневої центральної районної лікарні на 0,5 ставки.

Згідно оскаржуваних рішень, у зв'язку із неповідомленням позивачем ОСОБА_1 про працевлаштування за сумісництвом на посаду лікаря-психіатра на 0,5 ставки, виникла переплата за період з 23.12.2010 року по 31.12.2013 року в сумі 65 795,40 гривень та 3 772,60 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст..51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до витрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" встановлено, що до переліку закладів охорони здоров'я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичні центри.

До переліку посад згідно постанови Кабінету Міністрів України № 909, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відносяться лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Аналогічна правова позиція стосовно призначення пенсії за вислугу років закріплюється порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22).

Згідно пункту 11 Порядку №22, пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

При цьому, з аналізу норм чинного законодавства слідує, що робота за сумісництвом на вищевказаних посадах не передбачена нормами чинного законодавства як така, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, а тому в даному випадку позивачка не порушила обмежень по працевлаштуванню встановлених ч. 2 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядком №22.

Окрім того, відповідно до ст..50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії проводяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові для виплати..

Із матеріалів справи вбачається, що позивач не надавала згоди на стягнення надміру виплаченої суми пенсії, рішення про стягнення надмірно сплачених сум з позивача на користь відповідача у судовому порядку не приймалося. За таких обставин суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій при утриманні з пенсії позивача надмірно сплачених сум.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя про стягнення надміру виплачених сум пенсії від 24.04.2015 року №75 та від 25.06.2015 року №122.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполі перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 01.05.2015 року з урахуванням скасування рішень начальника управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполі від 24.04.2015 року №75 та від 25.06.2015 року №122 про примусове стягнення сум переплат пенсії.

На постанову може бути подано апеляцію до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі та отримання її копії.

Суддя Дзюба М. В.