Вирок № 53232865, 04.11.2015, Волноваський районний суд Донецької області

0506/5455/2012

1/221/24/2015

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Волноваський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Овчиннікової О.С.,

при секретарі - Гуровій Л.Л.,

за участі прокурора - Юрченка І.В.,

за участі захисника - ОСОБА_1,

за участі підсудної - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Волноваха кримінальну справу за обвинуваченням

-ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Торез Донецької області, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючої, вдови, раніше не судимої, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у скоєнні злочину, передбаченого ст.124 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2012 року приблизно о 12-00 годині між підсудною ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які знаходились в стані алкогольного сп'яніння, в квартирі АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, виникла за ініціативи ОСОБА_3 сварка, внаслідок якої ОСОБА_3 побив ОСОБА_2 Після чого вона пішла у суміжне приміщення ванної кімнати та туалету, де почала мити посуд, серед якого знаходився і кухонний ніж. ОСОБА_3 зайшов за нею та сів на унітаз, при цьому продовжив конфлікт та намагався нанести удар кулаком руки. У цей момент ОСОБА_2, тримаючи в руці кухонний ніж, який мила, усвідомлюючи небезпеку для свого здоров'я, внаслідок вчинення дій, які були скоєнні у її відношенні та з метою захисту свого здоров'я, не застосовуючи при цьому інші засоби самозахисту, діючи з перевищенням меж необхідної оборони, умисно завдала удар лезом ножа в область задньої поверхні грудної клітини ОСОБА_3, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення по задній поверхні грудної клітини праворуч з пошкодженням правої легені, тобто спричинила тяжкі тілесні ушкодження особі, яка посягає на суспільно небезпечне діяння, але з перевищенням меж необхідної оборони, тобто при явній невідповідності зазначеної шкоди небезпечності посягання.

Підсудна ОСОБА_2 в судовому засіданні вину визнала повністю та пояснила, що вона, дійсно, у 2009 році познайомилась з ОСОБА_3, який звільнився з місць позбавлення волі та проживала з ним у фактичних шлюбних відносинах. З 2011 року відношення між ними погіршилися, з причини того, що ОСОБА_3 не працював, постійно зловживав спиртними напоями, в стані алкогольного сп'яніння завжди ображав та знущався з неї, жорстоко бив. Вона неодноразово викликала працівників міліції, зверталась за медичною допомогою, але в лікарні не лікувалася, від проведення судово-медичної експертизи відмовлялась, усе пробачала ОСОБА_3, жаліла його. В останній час він став більш агресивним, але вона все одно жаліла його. В квітні 2012 року ОСОБА_3 сильно побив її, зламавши ніс, за насильство в сім»ї відбував покарання адміністративний арешт двічі. Після цього ОСОБА_3 пішов від неї, але постійно у стані алкогольного сп'яніння приходив, вибивав двері, крав речі та продукти, вона телефонувала його матері, просила забрати його додому. 23 червня 2012 року приблизно о 12-00 годині ОСОБА_3 знову в стані алкогольного сп'яніння прийшов до неї додому та почав вимагати віддати йому алюмінієвий посуд, щоб продати та ще випити, вона відмовила йому та попросила піти. Він вдарив її в спину в ліву лопатку, спричинив сильний фізичний біль. Вона пішла в ванну кімнату мити посуд у раковині, а він сів поряд на унітаз, продовжуючи її ображати. В цей час вона побачила, що ОСОБА_3 намагається нанести їй удар кулаком руки в стегно, вона повернулась до нього та через його голову (оскільки він сидів) нанесла удар кухонним ножем, який в цей час знаходився у неї в руці, оскільки вона його мила. Після чого вона вибігла з квартири, подзвонила сусідам, попросила викликати міліцію та швидку допомогу. Очікувала їхнього приїзду у під'їзді будинку, в квартиру не повернулась, оскільки перелякалась, що ОСОБА_3 знову буде її бити. «Швидка» забрала ОСОБА_3, до машини він самостійно дійшов. Ввечері того ж дня приблизно о 19.00 годині вона пішла навідати його в лікарні, ОСОБА_3 був у свідомості, навіть пов»язка на спині була та ж, яку поклали лікарі «Швидкої» о 12 годині вдень. На ранок 24.06.2012 року від дільничого інспектора міліції дізналася , що ОСОБА_3 помер вранці в лікарні. Спричиняти смерть ОСОБА_3 не мала наміру, вдарила його, бо боялась, що він знову сильно її поб»є та спричинить їй тілесні ушкодження. Тому захищала своє життя та здоров»я від його посягань.

Окрім визнання підсудної ОСОБА_2 , її вина знайшла своє повне підтвердження у ході як досудового слідства, так і в ході судового розгляду справи і підтверджується наступними доказами.

Так, з протоколу відтворення обстановки та обставин подій від 26 червня 2012 року судом встановлено, що ОСОБА_2 добровільно в присутності слідчого, понятих розказала та показала , через які обставини та яким чином вона нанесла удар ножем ОСОБА_3 23.06.2012 року в своїй квартирі у ванній кімнаті. (а.с.31 том 1).

З протоколу огляду місця події від 23.06.2012 року судом встановлено, що зафіксована обстановка в місці скоєння злочину: в АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, з квартири підсудної були вилучені кухонний ніж, наволочка та подушка з плямами бурого кольору, схожими на кров. (а.с. 10-16 том 1).

З показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, допитаних в судовому засіданні, судом встановлено, що вони сусіди та мешкають зі ОСОБА_2 в одному під'їзді, вона проживала з ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах, останній зловживав спиртними напоями, часто бив ОСОБА_2, бив віконне скло в її квартирі, вибивав двері. Можуть охарактеризувати ОСОБА_2, як спокійну, не скандальну жінку. Потерпілого характеризують негативно, був дуже агресивним. 01.09.2011 року приблизно о 07.00 годині ОСОБА_2 подзвонила у двері, вона була в крові, просила викликати міліцію, бо її побив ОСОБА_3

З показань потерпілої ОСОБА_6, явка якої визнана судом неможливою, оголошених в судовому засіданні, судом встановлено, що у неї був син ОСОБА_3, 1976 року народження, який проживав зі ОСОБА_2 в м. Волноваха Донецької області. 24.06.2012 року їй подзвонив знайомий її сина ОСОБА_7, який повідомив, що сина вбила ОСОБА_2 Обставини вбивства їй не відомі, зі ОСОБА_2 на цю тему вона не спілкувалась. Вона приїхала до м. Волноваха за місцем проживання її сина. Усі витрати на поховання сина вона взяла на себе. Питання, щодо позовних вимог їй роз'яснені. ОСОБА_2 просить наказати суворо.(а.с.109-110 том 1, л.с. 143 том 2).

З показань свідка ОСОБА_8, даних в судовому засіданні, судом встановлено, що він є сусідом ОСОБА_2, підсудна та ОСОБА_3 часто сварились, кричали, ОСОБА_3 часто пив, бив ОСОБА_2 У стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_3 себе не контролював. Розбивав електричний лічильник у під'їзді, бив скло у квартирі ОСОБА_2 Близько опівдня 23.06.2012 року він йшов додому. В під'їзді зустрів свою сусідку ОСОБА_2, яка стояла біля своєї квартири та тримала в руках ніж. Вона сказала, що вдарила ножем свого співмешканця ОСОБА_3, попросила викликати "Швидку допомогу" та міліцію. Він по телефону викликав швидку допомогу та міліцію. Він бачив, як ОСОБА_3 самостійно йшов до «машини «Швидкої допомоги».

З показань свідка ОСОБА_9, явка якої визнана судом неможливою, даних в ході досудового слідста та оголошених в судовому засіданні, судом встановлено, що підсудна ОСОБА_2 - її сусідка, яка мешкала з ОСОБА_3, що зловживав спиртними напоями, часто її бив, вибивав двері, бив віконне скло. Сварки між ними були постійними. Вона радила ОСОБА_2, щоб та вигнала ОСОБА_3 23.06.2012 року опівдні ОСОБА_2 прийшла до неї та сказала, що ОСОБА_3 знову б'є її. До неї в квартиру не пішла, оскільки злякалась, чула з квартири підсудної крики. Приблизно через годину прийшла ОСОБА_2, в руках у неї був ніж, вона сказала, що ударила ножем ОСОБА_3, просила подзвонити викликати швидку допомогу та міліцію. Вона злякалась, замкнула двері на замок, в лікарню не дзвонила, тому що не повірила підсудній, а через 20 хвилин приїхала "Швидка", але вона не виходила. ( а.с. 82 том 1)

З показань свідка ОСОБА_10, явка якої визнана судом неможливою, даних в ході досудового слідства та оголошених в судовому засіданні, судом встановлено, що 23.06.2012 року вона була вдома у ОСОБА_2, де випила горілку, яку принесла з собою, сп'яніла та заснула в кріслі в залі. Через деякий час прокинулась та побачила ОСОБА_3, який лежав на дивані, а лікар надавав йому первинну допомогу, після чого його повезли до лікарні. Потім приїхали працівники міліції, яким ОСОБА_2 розповіла про те, що трапилось, а саме, що вона ударила ОСОБА_3 ножем, який перед цим побив її.( а.с. 84 том 1)

З висновку судово-імунологічної експертизи № 1012 від 30.07.2012 року судом встановлено, на клинку ножа, наволочці та подушці, які були вилучені з місця події 23.06.2012 року з квартири АДРЕСА_1, за місцем мешкання ОСОБА_2, виявлена кров, яка могла належати потерпілому ОСОБА_3, а на рукоятці ножа виявлено піт, який може належати підсудній ОСОБА_2, яка в судовому засіданні не заперечувала спричинення ОСОБА_3 даним кухонним ножем удару в спину через його постійні знущання та побиття. ( а.с. 76-80 том 1)

З висновку судово-медичної експертизи № 127 (в) від 16 липня 2012 року судом встановлено, що потерпілому були нанесені тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення спини справа з ушкодженням верхньої та нижньої долі правої легені, яке супроводжувалося масивною внутрішньоплевральною кровотечею, яка утворилася від дії плоского колючо-ріжучого предмету, яким міг бути ніж, незадовго перед потраплянням в лікарню та перебуває в причинному зв'язку зі смертю, а стосовно живих осіб відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя; смерть потерпілого ОСОБА_3 настала в наслідок проникаючого колото-різаного поранення спини справа з ушкодженням верхньої та нижньої долі правої легені, яке супроводжувалося масивною внутрішньоплевральною кровотечею , яке ускладнилося геморагічним шоком. Смерть потерпілого настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 9 годині 45 хвилин. Згідно даних лабораторного вивчення крові ОСОБА_3, етиловий спирт, який було знайдено, свідчить про те, що перед смертю ОСОБА_3 вживав спиртні напої у великій кількості та на момент потрапляння його до лікарні знаходився у стані сильної алкогольної інтоксикації. Не виключає утворення вказаного ножового поранення при обставинах, які були вказані підсудною при допиті її в якості підозрюваної. Враховуючи характер та локалізацію колото-різаної рани, її утворення в наслідок падіння з висоти власного росту неможливо. ( а.с. 56-58 том 1 )

З висновку комісійної судово-медичної експертизи № 524 від 28.09.2012 року судом встановлено, що при потраплянні до стаціонару, лікуванні та при вивченні трупа ОСОБА_3 були виявлені наступні тілесні ушкодження: крововиливи повік лівого ока, правого передпліччя, правої кисті, правого стегна, правої гомілки, які утворилися незадовго перед потраплянням до стаціонару, віднесені до легких тілесних ушкоджень: садни лівої гомілки, які утворилися за 5-8 діб до потрапляння до стаціонару; проникаюче колото-різане поранення на задній поверхні грудної клітини справа з ушкодження правої легені, яке утворилось незадовго до потрапляння до стаціонару та мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, яке небезпечне для життя. Причиною смерті ОСОБА_3 явилось проникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа з ушкодженням правої легені, яке ускладнилось внутрішньогрудною кровотечею та геморагічним шоком. Згідно наданої історії хвороби смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 9 годині 45 хвилин у властивостях ушкоджень індивідуальні особливості травмуючих предметів не відобразилися. Враховуючи характер травми грудної клітини, можливо казати, що у випадку надання кваліфікованої медичної допомоги - проведення операції "торакотомія справа, ревізія, видалення гемоторакса, ушивання рани верхньої та нижньої долі правої легені, зупинення кровотечі з рани межребір'я, дренування плевральної порожнини"- на більш ранньому етапі, - потерпілий міг би залишитися живим.(а.с. 117-122 том 1).

З висновку судово-криміналістичної експертизи № 52 від 27.09.2012 року судом встановлено, що кухонний ніж, вилучений при огляді місця події 23.06.2012 року , яким ОСОБА_2 нанесла один удар в спину ОСОБА_3 при перевищенні меж необхідної оборони, не є холодною зброєю (а.с.130-132 том 1).

Окрім того, судом встановлено, що в день вчинення злочину - 23.06.2012 року потерпілий ОСОБА_3 знову застосував до ОСОБА_2 фізичне та психологічне насилля, яке привело до появлення у підсудної сильного душевного хвилювання, згідно висновку експерта-психолога № 4017/28 від 25.09.2012 року, з якого вбачається, що між противоправними, агресивними, насильницькими діями у сукупності потерпілого ОСОБА_3 та спричиненням йому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, є прямий причинний зв'язок. Здатність ОСОБА_2 адекватно приймати юридично значимі по справі обставини на момент заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, суттєво знижена за рахунок виключного емоційного стану. ( а.с. 91 том 1)

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 негативно характеризувався, дійсно, на протязі останніх півтора року регулярно притягувався до адміністративної відповідальності за заявами підсудної про насильство в родині ( а.с.147-153 том1) , що знайшло своє підтвердження в поясненнях свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, допитаних в судовому засіданні, а також свідка ОСОБА_11, та допитаної в ході досудового слідства свідка ОСОБА_12

Відповідно до ч.1 ст.36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав і інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Під час досудового слідства та в судовому засіданні ОСОБА_2 стверджує, що вона перебувала у стані необхідної оборони, захищаючись від нападу значно сильнішого та агресивного потерпілого ОСОБА_3 , який до того ж, знаходився в стані сильного алкогольного сп»яніння, та посягав на її здоров»я.

Твердження підсудної ОСОБА_2 про те, що вона перебувала у стані необхідної оборони підтверджується об'єктивно, та не суперечить усій сукупності зібраних та ретельно досліджених в суді доказів, які повністю узгоджуються між собою. Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, тощо.

Як вбачається з показань самої підсудної , інших матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_2 на протиправні дії ОСОБА_3, які виразилися в побитті ОСОБА_2 23.06.2012 року, спричиненні їй фізичного болю в результаті нанесення удару в спину, після попередніх побиттів, які документально підтверджені матеріалами кримінальної справи, реально побоювалася за своє життя та здоров»я, в момент намагання ОСОБА_3 нанести їй удар кулаком в стегно схопила кухонний ніж , який на той момент мила, та нанесла один удар ОСОБА_3 в область спини.

Зазначені докази свідчать про те, що обстановка під час вчинення злочинних дій ОСОБА_2 не викликала необхідності застосування ножа для припинення дій потерпілого, оскільки, дії останнього можливо було уникнути чи відвернути в інший спосіб, наприклад, вибігти з квартири та викликати міліцію. В даному випадку суд вважає, що ОСОБА_2 нанесла один удар ножем ОСОБА_3 у відповідь на його протиправні дії, чим перевищила межі необхідної оборони.

Оцінюючи докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв»язку, суд вважає, що своїми умисними діями, що виразилися в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, вчиненому у разі перевищення меж необхідної оборони, ОСОБА_2 вчинила злочин, передбачений ст. 124 КК України.

При призначенні покарання підсудній ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину , особу обвинуваченої та обставини , що пом»якшують та обтяжують покарання.

Злочин , вчинений ОСОБА_2 за ст. 124 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченої, суд враховує, що ОСОБА_2 раніше не судима, не працює, на обліку у лікаря-нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

ОСОБА_2 свою вину в скоєнні інкримінованого злочину визнала у повному обсязі, щиро кається в скоєному, скоїла злочин під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого, раніше не судима, що суд враховує в якості обставин, які пом»якшують покарання відповідно до положень ст. 66 КК України.

В якості обставини, що обтяжує покарання, суд враховує при призначенні покарання ОСОБА_2 вчинення злочину у стані алкогольного сп»яніння.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає до уваги неправомірну поведінку потерпілого ОСОБА_3, який посягав на здоров»я ОСОБА_2, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання підсудної ОСОБА_2 є покарання, не пов'язане з її ізоляцією від суспільства і призначає покарання у вигляді 2 років обмеження волі. Враховуючи те, що ОСОБА_2 знаходилася під вартою, необхідно зарахувати цей час на підставі ч.5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання та обмежитися відбутим терміном.

При цьому суд враховує положення частини 5 статті 72 КК України, згідно якої, строк перебування під вартою зараховується судом в строк покарання, у випадку призначення покарання у вигляді позбавлення волі день за день або по правилам, передбаченим частиною 1 той же статті. Суд, враховуючи знаходження особи під вартою, може пом'якшити покарання або звільнити засудженого від нього. Згідно статті 73 КК України, строки покарання обчислюються відповідно у роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення, допускається обчислення строків покарання в днях.

Цивільний позов потерпілою ОСОБА_6 не заявлено.

Речові докази - подушка, шорти, наволочка, зразки крові підсудної в двох пакетах, кухонний ніж, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Волноваського РВ ГУМВС - підлягають знищенню.

Керуючись статтями 321, 323-325 КПК України (1960 року), суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого статтею 124 КК України та призначити їй покарання у вигляді двох років обмеження волі.

Зарахувати ОСОБА_2 у строк відбуття покарання період знаходження її під вартою з 24 червня 2012 року по 03 липня 2012 року та з 03 серпня 2012 року по 08 квітня 2014 року.

Звільнити ОСОБА_2 від відбуття призначеного покарання у зв'язку з його повним відбуттям.

Запобіжний захід залишити без змін - підписку про невиїзд до набуття вироком законної сили.

Речові докази: подушку, шорти, наволочку, зразки крові підсудної в двох пакетах, кухонний ніж, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Волноваського РВ ГУМВС - знищити.

Вирок може бути оскаржений в Донецький апеляційний суд через Волноваський районний суд Донецької області на протязі 15 днів з дня його проголошення.

Суддя: О.С.Овчиннікова