Рішення № 53232594, 05.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 630/157/15-ц Головуючий І інстанції - Малихін О.О.

Провадження №22ц/790/5988/15 Суддя-доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 листопада 2015 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Кіпенка І.С.,

суддів - Шаповал Н.М., Котелевець А.В.,

за участі секретаря - Таран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 30 червня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

в с т а н о в и л а:

06 березня 2015 року Публічне акціонерне товариство «КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та просили в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HAU2GA00000011 від 10 серпня 2007 року в розмірі 333095 грн. 36 коп.:

- звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 68,20 кв.м., житловою площею 51,10 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: Харківська область м. Люботин АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ «КБ «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з можливістю здійснення ПАТ «КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій, необхідних для здійснення продажу;

- виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які зареєстровані та/або проживають у вказаному житловому будинку;

- стягнути судові витрати з відповідачів.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 30 червня 2015 року в задоволенні позову ПАТ «КБ «ПриватБанк» відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник позивача посилаючись недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст.303 ПК України, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Судом установлено, що 10 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір.

У відповідності з умовами вказаного кредитного договору Банк надав ОСОБА_5 кредит у сумі 58320,18 грн., з яких 50000,00 грн. на благоустрій житлового будинку і 8320,18 грн. на сплату страхових платежів, зі строком погашення по 09 серпня 2017 року, та сплатою відсотків у розмірі 14,04% річних на суму залишу заборгованості за кредитом, а також комісії у розмірі 0,20 % від суми наданого кредиту щомісячно.

Кредитним договором (п. 4.1.) встановлено, що у випадку порушення позичальником будь-яких зобов'язань по кредитному договору, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Також у п. 5.4. кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником строків платежів по будь-яким грошовий зобов'язанням більше ніж на 30 днів, у зв'язку з чим Банк змушений звернутися до суду, позивальник повинен сплатити Банку штраф у розмірі 250,00 грн. + 5% від суми позову.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № HAU2GA00000011 від 10 серпня 2007 року за яким в іпотеку Банку передано житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться в м. Люботині, АДРЕСА_1, та земельна ділянка за тією ж адресою, належні ОСОБА_3 на праві приватної власності.

У порушення зазначених норм закону та умов договору, ОСОБА_5 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з них коштів.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_5 останній з моменту отримання кредитних коштів частково сплачував відсотки за користування кредитом і суму кредиту й на момент звернення ЗАТ КБ "ПриватБанк" з позовом до суду станом на 04.02.2015 року мав заборгованість - 333095,36 грн., в розрахунку заборгованості було застосовано ставку, передбачену договором іпотеки в розмірі 1%.

До суду апеляційної інстанції представником позивача надано перерахунок за ставкою 0,15% , передбаченою Кредитним договором (п. 4.1.) та розрахунок пені за 1 рік.

Таким чином, сума заборгованості, з урахуванням пені, розрахованої за 1 рік, становить 203 281,23 грн., в тому числі:

51736,68 грн. - заборгованість за кредитом;

101308,21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

6804,99 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; -31049,54 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до Договору:

250,00 грн. - штраф (фіксована частина).

12131,81 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" також передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Такі повноваження надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачем та позивачем, у розділі, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Доводи відповідачів про недотримання банком процедури звернення стягнення на предмет іпотеки щодо надіслання письмової вимоги про усунення порушення іпотекодавцю та боржнику у 30 денний строк, - безпідставні.

Відповідно до п. 37 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя.

Тому колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку встановленої законом процедури її реалізації та оцінки.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Відтак, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Установивши у справі, що в іпотеку передано житловий будинок, який був придбаний не за рахунок отриманих кредитних коштів, судова колегія приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеного будинку без надання їм іншого постійного житла.

За викладених обставин колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове про часткове задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки житловий будинок, загальною площею 68,20 кв.м., житловою площею 51,10 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: Харківська область, м. Люботин, АДРЕСА_1 належні ОСОБА_3 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «КБ «ПриватБанк», за кредитним договором за кредитним договором №HAU2GA00000011 від 10 серпня 2007 року в розмірі 203281 грн. 23 коп. шляхом надання права продажу предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, та відмовляє в задоволенні позовних вимог про виселення мешканців з вказаного будинку.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви ПАТ «КБ «ПриватБанк» сплатило судовий збір в розмірі 121грн.80коп. та 1665 грн. 49 коп. за подання апеляційної скарги.

В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, а саме зменшення суми заборгованості за кредитним договором від 10 серпня 2007 року до 203281 грн. 23 коп. в рахунок погашення якої звернуто стягнення на предмет іпотеки, - загальний розмір судових витрат, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3, на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк», - складає 1138 грн.20коп., а саме 121.8грн. сплачених при зверненні з позовом до суду першої інстанції та 1016 грн. 40 коп., що підлягали сплаті за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3,4 ст. 309, ст. 313, 314 ч. 2ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія ,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 30 червня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту :

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HAU2GA00000011 від 10 серпня 2007 року в розмірі 203281 грн. 23 коп.:

- звернути стягнення на житловий будинок, загальною площею 68,20 кв.м., житловою площею 51,10 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: Харківська область, м. Люботин, АДРЕСА_1, шляхом надання права продажу вказаного предмету іпотеки Публічним Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з можливістю здійснення ПАТ «КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 1138 грн.20коп.,

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: