Рішення № 53227371, 15.10.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.10.2015 Справа № 905/1443/15 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., при секретареві судового засідання Асмановій Е.Е. розглянувши матеріали

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Механік»

до

Державного підприємства «Укршахтгідрозахист»

про

стягнення 13010,76 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Механік» до Державного підприємства «Укршахтгідрозахист» про стягнення 13010,76 грн., у тому числі 8000,00 грн. основного боргу, 4724,73 грн. інфляційних нарахувань та 3 % річних у розмірі 286,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №179/14 від 15.04.2014 в частині своєчасної та повної оплати вартості переданого відповідачу товару. На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору №179/14 від 15.04.2014 та специфікацій до нього, видаткової накладної №922 від 08.05.2015р., товаротранспортної накладеної №Р909 від 08.05.2014р.

Ухвалою від 18.08.2015 за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/1443/15, розгляд справи було відкладено у зв’язку з необхідністю витребування додаткових документів та забезпечення відповідача доступу до правосуддя.

Відповідач явку своїх представників не забезпечив, на виконання вимог суду, надіслав документи та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами. Клопотання судом задоволено.

Відповідач відзив на позов не надав, явку своїх представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції..

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 Господарського процесуального кодексу України, ст.33 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. З врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

15.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Механік», як постачальником (позивач) та Державним підприємством «Укршахтгідрозахист», як покупцем (відповідач) підписаний договір №179/14.

Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов’язується виготовити та передати у власність замовнику продукцію згідно з узгодженими сторонами Специфікаціями, які є його невід’ємною частиною.

Кількість, асортимент, вартість виготовлення продукції вказані у специфікаціях є (п.1.2 договору).

За умовами договору виготовлена продукція поставляється замовнику за рахунок постачальника. (п. 2.1)

Поставка відбувається протягом тридцяти днів з дня підписання договору обома сторонами. Постачальник передає її замовнику згідно з видатковою накладною.(п. 2.2.)

Відповідно до п.3.2 замовник оплачує виготовлену та поставлену постачальником продукцію по ціні, вказаній у специфікаціях, видатковій накладній та рахунку-фактурі.

Розрахунки між сторонами відбуваються шляхом перерахування безготівкових грошових коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 банківських днів с моменту отримання продукції на підставі видаткової накладної. (п.п. 3.2 , 3.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і дії до 31.12.2014.

Договір поставки №179/14 від 15.04.2014 підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Між сторонами підписана специфікація до договору на суму 8000,00 грн.

На виконання умов договору на підставі видаткової накладної №922 від 08.05.2014 та товаротранспортної накладеної №Р909 від 08.05.2014 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 8000,00грн.

Отримання відповідачем товару згідно вищезазначеної накладної підтверджується підписом представника відповідача на вказаній накладній, скріпленого печаткою підприємства.

З накладної №922 від 08.05.2014 вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить посилання на договір №179/14 від 15.04.2014, а також містить всі необхідні відомості про товар та інформацію про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаної накладної №922 від 08.05.2014 здійснювалась на виконання договору №179/14 від 15.04.2014.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором, який містить елементи договору підряду та поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712, 837 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Судом відмічається, що даний спір виник у зв»язку з невиконанням зобов»язань по договору в частині положень про поставку, тому подальше дослідження виконання сторонами зобов»язань з виготовлення речі судом не здійснюється.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідачем прийнято товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватися в терміни, передбачені сторонами у договорі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, умови договору не виконав, а саме не перерахував позивачу кошти у розмірі 8000,00грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену за договором поставки №179/14 від 15.04.2014 продукцію визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню - в сумі 8000,00грн.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати у розмірі 4724,73 грн. та 3% річних у розмірі286,03 грн., які нарахована на суму заборгованості за період з 02.06.2014 по 10.08.2015.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов’язання відповідачем порушені, так як до пред’явлення позивачем позову щодо стягнення інфляційних витрат фактично залишилось невиконаним грошове зобов’язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірена вірність здійсненого позивачем розрахунку інфляції та встановлено, що він є невірним, оскільки позивачем невірно визначений сукупний індекс інфляції за період. Згідно з офіційно опублікованими даними в газеті «Урядовий кур’єр» індекс інфляції за червень 2014 р. складав 101,00%, за липень 2014 -100,40%, серпень 2014 – 100,80%, вересень 2014 – 102,90%, жовтень 2014 – 102,40%, листопад 2014 – 101,90%. грудень 2014 – 103,10%, січень 2015 – 103,10%, лютий 2015 – 105,30%, березень 2015-110,80%, квітень 2015 – 114,00%, травень 2015 – 102,20%, червень 2015 – 100,40%, липень 2015 -99, 00%, серпень 2015 – 99,20%. Таким чином, сукупний індекс інфляції за вказаний період складав 157,469%.

Суд самостійно здійснив розрахунок інфляції, з урахуванням заборгованості за накладною №922 від 08.05.201 на суму 8000грн. Таким чином, сума інфляції становить 4 597,48 грн.

Судом перевірена вірність зробленого позивачем розрахунку 3% річних встановлено, що розрахунки позивача є арифметично вірними, тому вимоги про стягнення 3% річниз підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 8000 грн., 3% річних у сумі 286 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 4 597,48грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Укршахтгідрозахист» (85322, Донецька область, м. Димитров, б. 18, вул. Ватутіна. ЄДРПОУ 32442405) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Механік» (83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, 105, поштова адреса: 03150, м. Київ, вул. Горького, 64/16) суму основного боргу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00коп., інфляційні нарахування у розмірі 4 597,48 (чотири тисячі п’ятсот дев’яносто сім) грн. 48коп., 3 % річних у розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 00коп. , судовий збір у розмірі 1809 (одна тисячі вісімсот дев»ять) грн. 13 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 20.10.2015