Рішення № 53222692, 06.11.2015, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1747/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

"06" листопада 2015 р.

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

судді Нероди Л.М.,

секретарі Борозній Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відділ опіки та піклування служби у справах дітей про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відділ опіки та піклування служби у справах дітей про позбавлення батьківських прав.

Позивач мотивує позов тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків по вихованню та матеріальному забезпеченні доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, так як злісно не платить аліменти, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, тому просить позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає у буд. 100 по вул. Димитрова, с. Димитрове, м. Олександрії, Кіровоградської області, батьківських прав відносно ОСОБА_3, яка народилася 16.11.2008 року; зобовязати орган опіки та піклування, надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2; стягнути всі судові витрати на користь позивача.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задоволити, вказала, що відповідач приводив до дитячого садку сина коханої жінки, а вона у той самий дитячий садок приводила доньку. Вказала, що відповідач не цікавиться та не допомогає рідній доньці.

Представник позивача також підтримав позовні вимоги та просив задоволити.

Відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні, так як позивач навмисно не дозволяє спілкуватися з дитиною.

Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази судом встановлені таки факти та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були одружені, а у 2011 році шлюб розірвали.

Сторони проживають окремо, донька ОСОБА_3 проживає разом з позивачем.

Обставини, визнані сторонами, згідно із ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

ОСОБА_3 народилася 16.11.2008 року, згідно свідоцтва про народження серії 1-ОЛ №067207, батько ОСОБА_2, мати ОСОБА_1.

Відповідно до рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.10.2014 року, стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 для утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1 / 4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для неповнолітньої дитини, щомісячно починаючи з 05.08.2014 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до 16.11.2026 року.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5А зазначили, що позивачка одна виховує доньку та одна піклується про неї. Турботу батька не бачили.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вказали, що бачили, як відповідач купував подарунки для доньки ОСОБА_3, але не бачили, щоб він їх їй дарував. Підтверджують факти батьківської турботи та любові до доньки ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_10 є матірю відповідача та вказала, що сторони чудові діти, були гарною парою, мають доньку та, що їм краще розібратися між собою. Олексій сплачує аліменти.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоровя без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», а саме п.16 розяснено, що ухилення батьків від виконання своїх обовязків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обовязками.

Ч. 2 та 3 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобовязані піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Суд дійшов висновку, що батько любить свою доньку ОСОБА_3, бажає надавати батьківське піклування, але цьому чинить перешкоди позивач, так як відповідач створив іншу родину та виховує сина коханої жінки.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відділ опіки та піклування служби у справах дітей у судовому засіданні вказала, що призначено розгляд даного питання на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, однак двічі на дане засідання не зявлялася позивач ОСОБА_1, а відповідач зявлявся.

Суд дійшов висновку, що цей факт свідчить про любов, турботу та хвилювання ОСОБА_2 за рідну доньку ОСОБА_3.

Відповідно до п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, а ухилення батьків від виховання дітей може розцінюватись у якості підстави для позбавлення батьківських прав лише за умови їх винної поведінки та свідомого нехтування ними своїми обовязками.

Згідно ст. 150 СК України, батьки зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини.

Суд дійшов висновку, що позивач не бажає спілкування між донькою та батьком, а також не бажає отримувати допомогу та турботу від відповідача.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За таких обставин та враховуючи права і інтереси дитини, суд дійшов висновку про відсутність ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обовязків, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 150, 155, 164 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА