Ухвала суду № 53222187, 04.11.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1178/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2460/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Пулик М.В. М. В.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю: відповідача ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації - Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Рожнятівського районного суду від 09 вересня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рожнятівського районного суду від 09 вересня 2015 року позов ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» заборгованість відповідно до договору банківського обслуговування № ВLаЖГА00067662 від 29 серпня 2011 року в розмірі 22364 (двадцять дві тисячі триста шістдесят чотири) гривні 33 копійки, у тому числі: 10 610 гривень 50 копійок - по поверненню кредиту, 4130 гривень 33 копійки - по сплаті відсотків, 6958 гривень 50 копійок - по сплаті комісії, 665 гривень - штраф (пеня) за несвоєчасне виконання зобов'язань. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 487,20грн. судового збору.

На дане рішення уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації - Славкіна М.А. подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд не надав обґрунтування тієї суми, на яку він зменшив розмір неустойки, нарахованої позивачем на підставі умов кредитного договору.

Апелянт також вказує, що фонд набув права кредитора і ухилення боржником від сплати заборгованості за кредитним договором, ухвалення оскаржуваного рішення про часткове задоволення позову призведе до штучного зменшення ліквідаційної маси, що порушить права держави в особі фонду та спричинить невиправдані видатки з державного бюджету.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 в користь банку 66492,97грн. заборгованості пені.

Представник апелянта в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Відповідач та його представник заперечили доводи апеляційної скарги, вважають її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, яке просили залишити в силі.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 29 серпня 2011 року між сторонами було укладено договір, згідно якого відповідач отримав кредит на поточні потреби 20000 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік, щомісячна плата у вигляді комісії за управління кредитом в розмірі 1,75 % від суми кредиту. Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов'язувався погасити заборгованість по кредиту згідно визначеного порядку.

Проте, отримавши кредитні кошти, відповідач не виконував належним чином зобов'язань по його поверненню.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, станом на 04 серпня 2015 року має заборгованість на загальну суму 88192 (вісімдесят вісім тисяч сто дев'яносто дві) гривні 30 копійок, у тому числі: 10 610 гривень 50 копійок - по поверненню кредиту, 4130 гривень 33 копійки - по сплаті відсотків, 6958 гривень 50 копійок - по сплаті комісії, 66492 гривні 97 копійок - штраф (пеня) за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Вищевказані обставини підтверджуються документальними доказами, що є в матеріалах справи, та не спростовані відповідачем.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач в добровільному порядку своїх зобов'язань по договору не виконує, то з нього слід стягнути заборгованість за кредитним договором. Розмір нарахованої позивачем на підставі умов кредитного договору пені - 66492 гривні 97 копійок є надмірно великий порівняно з розміром заборгованості за кредитом та процентами за його користування, враховуючи положення ст. 551 ч.3 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, якими суд вважає тяжке матеріальне становище відповідача, з огляду на те, що він є інвалідом, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки до 665 гривень.

Такий висновок суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Конституційний Суд України у рішенні від 7 липня 2013 р. по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 липня 1996 р. дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимога про нарахування та сплати неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Підсумовуючи вище описане, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна правова оцінка, висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову і зменшення розміру неустойки є вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації - Славкіної Марини Анатоліївни - відхилити.

Рішення Рожнятівського районного суду від 09 вересня 2015 року залишити без зміни.

Стягнути з уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації - Славкіної Марини Анатоліївни 1339.80 грн. несплаченого при подачі апеляційної скарги судового збору. Реквізити на сплату судового збору:

Отримувач - Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківській області; код ЄДРПОУ отримувача - 37952250; Банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО) - 836014; рахунок отримувача 31212206780002; код класифікації доходів бюджету - 22030001. При цьому слід вказати вищезазначені реквізити та призначення платежу : *;101;_код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб, реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України; судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Апеляційний суд Івано-Франківської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: І.О. Максюта

В.Д. Фединяк