Рішення № 53222170, 02.11.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/191/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2226/2015

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Цалин Б.М. Б. М.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Горейко М.Д.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Городівської сільської ради та ПП «Карпатгеосервіс» про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Городівська сільська рада про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 08 вересня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

29.01.2015 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні дорогою.

В заяві зазначила, що належна їй на праві власності земельна ділянка площею 0,0572 га для обслуговування житлового будинку межує із земельною ділянкою відповідача по справі. Між їх земельними ділянками є сільська дорога, якою користується вона та інші мешканці села.

Посилаючись на те, що відповідач встановив металічні стовпи по межі її земельної ділянки з сільською дорогою, фактично пригородивши дорогу до своєї земельної ділянки, чим створив перешкоди у доступі до належних їй земельних ділянок, ОСОБА_2 просила задовольнити позов.

23.02.2015 року ОСОБА_2 збільшила позовні вимоги, звернувшись з позовом до ОСОБА_3, Городівської сільської ради та ПП «Карпатгеосервіс», та просила визнати недійсним Державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3, оскільки цим актом відповідачу фактично передано у власність дорогу загального користування.

12.06.2015 року ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Городівська сільська рада, про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0572 га та скасування рішення Городівської сільської ради від 12.02.2003 року, на підставі якого видано Державний акт.

В заяві зазначив, що на підставі рішення Бабинської сільської ради №11 від 06.06.1972 року йому надано земельну ділянку, якою він в даний час користується, а 08.02.1973 року відведено дану земельну ділянку в натурі.

Посилаючись на те, що згідно акту відводу земельної ділянки в натурі заїзна дорога знаходиться в межах наданої йому земельної ділянки, а отже дороги загального користування немає, а ОСОБА_2 претендує на частину його земельної ділянки, ОСОБА_3 просив задовольнити позов.

Рішенням Косівського районного суду від 08 вересня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Городівської сільської ради, ПП «Карпатгеосервіс» про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_3, та усунення перешкод у користуванні дорогою.

Цим же рішенням суду відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Городівська сільська рада, про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2, та скасування рішення Городівської сільської ради від 12.02.2003 року про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду.

Судом не було враховано того, що їх з відповідачем земельні ділянки межують, однак існує невідповідність у державних актах. Зокрема по лінії А-Б у державному акті відповідача зазначено межівником ОСОБА_2, а у належному їй державному акті по лінії А-Б зазначено Городівську сільську раду (сільську дорогу).

Наявність дороги загального користування підтверджується рішенням Бабинської сільської ради від 06.06.1972 року та планом забудови (на той час с. Город відносилось до Бабинської сільської ради), рішенням Бабинської сільської ради від 11.03.1983 року та дозволом на будівництво; державним актом на право власності на земельну ділянку; ситуаційною схемою та фото таблицею; поясненнями свідків.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_3, влаштувавши огорожу на межі їх земельних ділянок, фактично пригородив до своєї земельної ділянки дорогу загального користування, чим створив перешкоди у користуванні цією дорогою, оскільки в любий момент має можливість влаштувати ворота та фактично перекрити проїзд.

ОСОБА_2 не погоджується з висновком суду про те, що її право не порушено, оскільки за приписами ч.2 ст.386 ЦК власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення певних дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення.

Не враховано судом і того, що їй Державний акт на право власності на земельну ділянку був виданий у 2003 році, а відповідачу у 2006 році.

Безпідставним ОСОБА_2 вважає і посилання у рішення суду на те, що вона особисто погоджувала межі відповідачу під час приватизації ним земельної ділянки. При цьому вона зазначає, що дійсно підписувала акт погодження меж, однак вона не бачила схеми земельної ділянки та була переконана в тому, що дорога є спільною та не буде знаходитись в межах переданої ОСОБА_3 землі.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов, а в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_3 та його представник апеляційну скаргу не визнали.

Представник сільської ради просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не чинить їй перешкод у користуванні дорогою, а тому вимоги позивача безпідставні.

Однак, погодитись з таким висновком суду не можна.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 15.04.2004 року ОСОБА_2 є власником 0,0572 га земельної ділянки і вздовж земельної ділянки по лінії від А до Б її ділянка межує з дорогою.(а.с.9)

Згідно дозволу від 05.02.1984 року технічного бюро районного архітектора на будівництво господарської споруди на плані розміщення господарських будівель також зазначена дорога з двох сторін земельної ділянки.

Встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_3 межує з належною ОСОБА_2 земельною ділянкою.

Згідно планів земельних ділянок сторін по лінії А-Б у Державному акті відповідача зазначено межівником ОСОБА_2, а у належному ОСОБА_2 Державному акті по лінії А-Б зазначено межівником Городівську сільську раду (сільську дорогу). Тобто, згідно плану земельної ділянки ОСОБА_2 наявна дорога між земельними ділянками сторін, а згідно плану земельної ділянки ОСОБА_3 такої дороги немає.

В засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 додатково подала матеріали технічного звіту по передачі їй у приватну власність земельної ділянки, де у кадастровому плані (2002 рік) - опис меж - по лінії АБ зазначена дорога, а по лінії БВ - ОСОБА_3

Спірна дорога відображена також у Генеральному плані с. Город Косівського району, що підтверджено викопіровкою з Генерального плану.

Також встановлено, що належна ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,0572 га розташована на схилі і заїхати до частини цієї ділянки, що розташована за житловим будинком, можливо лише спірною дорогою.

На заперечення позову ОСОБА_3 пояснив, що він не чинить нікому перешкод у користуванні дорогою, однак судом встановлено, що відповідач обгородив дорогу і має можливість в любий момент влаштувати ворота та закрити проїзд.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначений спосіб захисту права власності спрямований на попередження можливому порушенню, якого на момент подання позову немає, але при цьому у власника є всі підстави вважати, що дії відповідних осіб неминуче призведуть до порушень його права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 безпідставно передано у власність частину земельної ділянки, що є дорогою загального користування, а тому виданий на його ім'я Державний акт на право власності на земельну ділянку від 05.04.2006 року серії НОМЕР_4 слід визнати недійсним.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3, оскільки він не подав доказів того, що приватизацією ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0572 га порушено його право користування належною йому земельною ділянкою.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Городівської сільської ради та ПП «Карпатгеосервіс» про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні дорогою слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 05.04.2006 року, виданого ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду від 08 вересня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Городівської сільської ради та ПП «Карпатгеосервіс» про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні дорогою скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Городівської сільської ради та ПП «Карпатгеосервіс» про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування задовольнити частково.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 05.04.2006 року, виданий ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 511,56 грн. судового збору.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

І.В. Бойчук

М.Д. Горейко