Ухвала суду № 53220406, 06.10.2015, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5267/15-ц

2-з/0203/131/2015

УХВАЛА

06 жовтня 2015 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобуд-2003» про визнання права власності на нерухоме майно.

В наданій заяві позивачка просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно нежитлову будівлю по вул.Ленінградській,32 в м.Дніпропетровську.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов може бути забезпечено шляхом накладення арешту на майно та кошти, що належать відповідачу.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивачка посилалась на те, що в досудовому порядку спір з відповідачами вирішити не вдалось та в неї є обґрунтовані підстави вважати, що відповідачі з метою уникнення своїх зобовязань можуть відчужити спірне нерухоме майно.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до позовної заяви та наданих до неї документів вбачається, що спірні відносини між сторонами виникли з приводу не виконання зобовязань відповідача-2 щодо оплати вартості товару за договором поставки.

Крім того, умовами п.6.2 договору поставки сторонами було визначено право постачальника на вирішення саме в судовому порядку питання по визнання права власності на нерухоме майно, збудоване з матеріалів, поставлених постачальником, в разі невиконання зобовязань покупцем.

Також суд враховує, що збудоване нерухоме майно, згідно викладених в позові обставин, в експлуатацію не введено. А тому вважає, що виходячи із наявних на момент розгляду заяви матеріалів справи відсутні обєктивні дані, які можуть свідчити про реальну можливість вчинення відповідачами дій по відчуженню спірного нерухомого майна, яке на теперішній час в експлуатацію не введено, фактично є самочинним будівництвом та право власності на яке за будь-ким з відповідачів у передбаченому законом порядку не зареєстровано.

В звязку з цим, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151,208-210 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.Ю.Казак