Вирок № 53217432, 04.11.2015, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 667/5510/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Комсомольський районний суд м. Херсона в складі:

головуючого судді: Прохоренко В.В.

при секретарі: Коноплянніковій І.А.

за участю прокурора: Мельника Д.Г.

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Херсона кримінальне провадження №12014230030000561 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Херсона, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого Суворовським районним судом м. Херсона 28.03.2013 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.187, ч.1 ст.357, ст. ст. 69, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 21.11.2013 року за ч.1 ст.190 КК України до штрафу у розмірі 850 гривень, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

встановив:

ОСОБА_1, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, 13.02.2014 року близько 09:00 години, перебуваючи біля Херсонського морехідного училища рибної промисловості Керченського державного технологічного університету, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Леніна,55, повторно, незаконно, шляхом зловживання довірою заволодів майном - мобільним телефоном «НТС» imei НОМЕР_1 вартістю 2000гривень, належного ОСОБА_3, а саме: під приводом необхідності телефонної розмови отримав від потерпілого мобільний телефон «НТС» imei НОМЕР_1, який в подальшому не повернув. Вказаним мобільним телефоном розпорядився на власний розсуд, здавши телефон до ломбарду «Скарбниця», розташованого за адресою: м. Херсон. вул. Белінського,8.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що ОСОБА_3 в кінці листопада 2013 року взяв у нього в борг 400 гривень. Тривалий час ОСОБА_3 він не бачив, не телефонував йому, оскільки той змінив номер телефону. 13 лютого 2014 року зустрів ОСОБА_3 на зупинці транспорту біля морехідного коледжу і нагадав йому про борг, на що ОСОБА_3 запропонував йому в рахунок сплати боргу передати мобільний телефон. Обвинувачений погодився на пропозицію ОСОБА_3 і в рахунок сплати боргу прийняв від нього мобільний телефон, який в подальшому заклав в ломбард, отримавши 235 гривень. Потім мобільний телефон з ломбарду був викуплений ОСОБА_4.

Відповідно до норм ст.349КПК України, судом було визначено порядок дослідження доказів, яким було встановлено допит потерпілого. Під час розгляду провадження судом в порядку положень ст. 135 КПК України, потерпілий викликався за місцем його реєстрації, а саме: АДРЕСА_1, повістка з дотриманням вимог ч.2 ст.135 КПК України була вручена його матері, яка надала пояснення про те, що потерпілий ОСОБА_3 знаходиться за межами України, а саме перебуває неофіційно на території Російської Федерації, та немає наміру повертатися до України, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості доручити провести його допит в порядку Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993року. З урахуванням розумності строків визначених ст.28 КПК України та поведінки потерпілого, а саме залишення ним постійного місця проживання та небажання бути присутнім в судовому засіданні, судом було прийнято рішення про розгляд провадження без його участі.

Обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 підтверджуються наступними доказами.

Свідок ОСОБА_5, допитаний в судовому засіданні показав, що 13 лютого 2014року вранці перед заняттями перебував із обвинуваченим та ще двома хлопцями на зупинці громадського транспорту біля морехідного училища по вул. Леніна у м. Херсоні. До них підійшов хлопець, якого обвинувачений запитав «що там з боргом», після чого вони відійшли ненадовго в сторону, розмови між ними свідок не чув, а потім хлопець передав обвинуваченому мобільний телефон. Обвинувачений зателефонував з переданого йому телефону. В цей час обвинуваченого покликала мати, яка знаходилася неподалік, і обвинувачений пішов до матері, а хлопець, який передав обвинуваченому телефон залишився стояти поруч з ними. Обвинувачений поговорив з матір'ю, а потім побіг. Хлопець, який передав телефон, продовжував стояти на місці.

Показання обвинуваченого та свідка узгоджуються між собою, в тому, що потерпілий добровільно передав мобільний телефон обвинуваченому.

Факт володіння мобільним телефоном «НТС» та розпорядження обвинуваченим телефоном на власний розсуд підтверджується такими доказами:

Показами свідка ОСОБА_6 - матері обвинуваченого, яка зазначила, що 13 лютого 2014 року вранці між 8 та 9 годиною вона перебувала неподалік від морехідного ліцею, побачила сина, який стояв з кількома хлопцями і розмовляв по телефону. Покликала сина до себе. Син підійшов до неї, тримаючи чужий телефон. На питання про походження телефону син пояснив, що телефон йому віддали в рахунок погашення боргу. Зазначена обставина її не здивувала, оскільки син мав самостійний заробіток, яким розпоряджався на власний розсуд. В подальшому долею телефону вона не цікавилася;

Свідок ОСОБА_4, допитаний в судовому засіданні, показав, що займається реалізацією мобільних телефонів. На початку весни поточного року до нього звернувся обвинувачений, якого він знав раніше, сказав, що в нього в ломбарді закладений мобільний телефон марки «НТС», який треба викупити, пояснивши, що це його телефон. Свідок викупив телефон з ломбарду по вул. Белінського приблизно за 500-600 гривень, 100гривень з яких дав обвинуваченому;

Відповідно до довідки ломбарду «Скарбниця» від 08.04.2014 року, ОСОБА_1 заклав до ломбарду мобільний телефон Stеnseation XL C НОМЕР_2 за 235 гривень ( т.1 а. с. 112);

Суд не приймає до уваги показання обвинуваченого про те, що потерпілий добровільно передав йому мобільний телефон саме в рахунок сплати існуючого грошового боргу, оскільки суду не було надано жодних доказів існування грошових зобов'язань між обвинуваченим і потерпілим.

Не визнання винуватості обвинуваченим у вчиненні інкримінованого його правопорушення, суд розцінює як спосіб захисту обвинуваченого.

Суд не приймає письмовий доказ - протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, оскільки вважає протокол недопустимим доказом з тих підстав, що у протоколі не зазначено місце проведення впізнання, що є обов'язковим відповідно до ч.3 ст.104 КПК України. Посилання у протоколі на проведення впізнання у приміщенні ц. ОСОБА_2 не є зазначенням місця, оскільки зазначення місця передбачає зазначення адреси приміщення.

Показання свідка ОСОБА_7 не підтверджують і не спростовують жодних обставин кримінального правопорушення, оскільки вона не була очевидцем події при передачі мобільного телефону ОСОБА_3 ОСОБА_1

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, основною ознакою якого є примусове вилучення майна у потерпілого відкритим способом, тоді як судом встановлено, що потерпілий передав мобільний телефон обвинуваченому добровільно, що є обов'язковою ознакою шахрайства.

Відповідно пункту 17 постанови пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, також вказують на заволодіння ОСОБА_1 телефоном потерпілого шляхом зловживання довірою, оскільки в обвинувальному акті зазначено, що обвинувачений «під приводом необхідності телефонної розмови з товаришем потерпілого, отримав» мобільний телефон.

З протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 13.02.2014 року, вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 повідомив, що «ОСОБА_1 попросив у нього телефон для розмови і не повернув». (т. 1 а. с. 100).

Так, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що досудовим розслідуванням не доведено факту вчинення ОСОБА_8 дій, що вказували б на ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, тому суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обираючи міру та вид покарання обвинуваченомуОСОБА_1, суд враховує характер та тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, неодноразово судимого, який вчинив злочин, перебуваючи на іспитовому терміні за попереднім вироком за вчинення корисливого злочину, за місцем проживання характеризується посередньо і вважає необхідним призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

На думку суду даний вид покарання обраний у відношенні обвинуваченого є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а також буде співмірним по відношенню між тяжкістю вчиненого ним кримінального правопорушення і наслідками, які настали в результаті їх вчинення.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді позбавлення волі строком на два (2) роки.

На підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 28 березня 2013 року, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком п'яти (5) років трьох (3) місяців з відбуванням покарання у кримінально - виконавчій установі закритого типу.

Запобіжний захід у вигляді «домашнього арешту» до набрання вироком законної сили залишити без змін.

В строк відбування покарання ОСОБА_1 зарахувати період утримання під вартою з 07 червня 2012 року по 28 березня 2013 року, з 24 червня 2014 року по 31 липня 2014 року та з 19 листопада 2014 року по 16 червня 2015 року.

Речові докази - довідку ломбарду «Скарбниця» від 08.04.2014 року зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя:В. В. Прохоренко