Ухвала суду № 53216282, 29.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7010/15

Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.

Доповідач Парапан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: судді Парапана В.Ф.

Суддів: Панасенкова В.О., Громіка Р.Д.

При секретарі: Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 липня 2015 року у справі за заявою представника ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2013 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП АВТОПРОКАТ» до ОСОБА_2, про стягнення збитків, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи: товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП АВТОПРОКАТ», про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02.07.2015р. відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ТОВ «ВІП АВТОПРОКАТ» до ОСОБА_2 про стягнення збитків, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи: ТОВ «ВІП АВТОПРОКАТ», про відшкодування матеріальної шкоди.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, відповідачка ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою та просить ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02.07.2015р. скасувати і постановити нову ухвалу про задоволення її заяви про відстрочку виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.02.2013р.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду 1-ї інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для розгляду справи. Зазначає, що підставою для її звернення до суду з заявою про відстрочку виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.02.2013р. стали ті обставини, що вона є одинокою особою - матір'ю малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. народження, не має самостійного доходу, проживають разом із дитиною в єдиному помешканні, а саме: у 1/6 частині АДРЕСА_1. Наявність цих обставин не дає їй змоги здійснити працевлаштування та в повній мірі виконати рішення суду. Проте, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд 1-ї інстанції не врахував дані обставини справи та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення її зави про відстрочку виконання рішення суду.

ОСОБА_2 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України ії неявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у листопаді 2012р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної ДТП.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.02.2013р. позов ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 139 504 грн. та судові витрати на суму 1 395 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили та звернуто до виконання.

15.04.2015р. представник ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання зазначеного рішення суду cтроком на два роки, посилаючись на те, що у зв'язку з народженням дитини ОСОБА_5, від ІНФОРМАЦІЯ_1., ОСОБА_2 не працює, здійснює догляд та піклування за дитиною, тому не має можливості здійснювати виплати по виконанню судового рішення.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02.07.2015р. відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення суду у зазначеній цивільній справі.

Постановляючи дану ухвалу, суд 1-ї інстанції керувався ст. 373 ЦПК України та виходив з того, що заява представника ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення суду по зазначеній цивільній справі є необґрунтованою і підстав для її задоволення немає.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим обставинам справи, дослідженим доказам та вимогам закону.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами Іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо, тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003р., задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вказані представником ОСОБА_2 в заяві про відстрочку виконання рішення суду обставини, в розумінні ст.373 ЦПК України, не є винятковими та такими, що дають підстави для відстрочення виконання рішення суду, оскільки сама по собі наявність у заявниці малолітньої дитини за якою вона здійснює догляд до досягнення дитиною трирічного віку, що у ОСОБА_2 не має самостійного доходу, що вона має лише одне житло, ще не свідчать про те, що у неї відсутня можливість виконати рішення суду.

Відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України обов'язок доведення обставин, що утруднюють виконання рішення, покладається саме на заявника, як на заінтересовану особу.

Заявниця та її представник не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у відповідності до положень ст. 373 ЦПК України у справі є виняткові обставини, що утруднюють виконання рішення суду або інші, передбачені законом обставини, які б могли стати підставою для задоволення її заяви.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення суду по зазначеній цивільній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що на утриманні заявниці знаходяться малолітня дитина та інші наведені нею обставини, не є підтвердженням обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) в розумінні ст. 373 ЦПК України, а тому не заслуговують на увагу.

Твердження апелянта про те, що суд 1-ї інстанції фактично не вдавався до оцінки доказів наявних у даній справі та не здійснював аналізу фактичних обставин справи, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суд 1-ї інстанції дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін та дав їм належну оцінку.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді Апеляційного суду Одеської області: В.Ф.Парапан

В.О.Панасенков

Р.Д.Громік