Рішення № 53215329, 17.01.2014, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/100/13- ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2014 року Ананьївський районний суд Одеської області в складі: головуючого Дорош В. В.

при секретарі Гула О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

УСТАНОВИВ:

Представник позивача посилається на те, що 13 серпня 2007 року Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (правонаступник АТ УкрСиббанк) та ОСОБА_1, був укладений кредитний договір № 11197721000, відповідно до Додаткової угоди реєстраційний номер ОСОБА_3 в системі обліку Банку - 11197721001, згідно з умовами якого ОСОБА_3 надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 18893,00 доларів США з розрахунку 8,990 % річних на строк з 13 серпня 2007 року по 13 серпня 2014 року. Цільове призначення кредиту - особисті потреби.

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством УкрСиббанк та Публічним акціонерним товариством Дельта Банк було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним ОСОБА_3, АТ УкрСиббанк передає (відступає) АТ Дельта Банк права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ Дельта Банк замінює АТ УкрСиббанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ УкрСиббанк до АТ Дельта Банк прав вимоги до боржників, до АТ Дельта Банк переходить (відступається) право вимагати (замість АТ УкрСиббанк) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували па момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відповідно до вищевказаного Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АТ

Дельта Банк набув права вимоги по кредитному договору.

Відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору Відповідач взяв на себе зобовязання щомісячно здійснювати погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами у строки та в розмірах встановлених ОСОБА_3.

Відповідно до п. 1.3.3, проценти нараховуються щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за методом факт/360.

Відповідно до п. 6.1 сторони, керуючись чинним законодавством України, зокрема, статтями 525. 611 Цивільного кодексу України, погодили, що у випадку порушення умов ОСОБА_3, Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку настання обставин визначених у цьому ОСОБА_3 направляє на адресу Позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення Позичальником порушень умов за цим ОСОБА_3 рахуючи з 31 (тридцяти одного) календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від Банку, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 32 (тридцять другий) календарний день з дати одержання Позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку, при цьому у випадку не отримання Позичальником вищевказаного повідомлення І вимоги) в результаті зміни Позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення Банку чи у разі неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) Банку з інших підстав протягом 40 (сорока) календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) Банком, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 41 календарний день з дати відправлення Позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку.

Виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного ОСОБА_3 поруки № 133602 від 13 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_2 (Поручитель), згідно з яким Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором № 11197721000 від 13 серпня 2007 року. Відповідальність Поручителя настає у випадку невиконання Боржником зобов'язань за ОСОБА_3. Поручитель і Боржник несуть перед Кредитором солідарну відповідальність.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує протягом тривалого часу, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов'язання не виконані, у зв'язку з чим, станом на 07.12.2012 року за Відповідачем наявна заборгованість у сумі: 167940,90 грн., яка складається з:

1. За кредитним договором № 11197721001, складає 167580, 47грн.:

Тіло кредиту - 125878,48 грн. в тому числі прострочена заборгованість по тілу кредиту -47426, 87 грн.

Сума заборгованості за відсотками складає 41701, 98 грн., в тому числі прострочена заборгованість за відсотками складає - 13718, 38 грн.

2. За кредитним договором № 11197721000_ заборгованість за відсотками складає 360, 43 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ Дельта Банк (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитним договором в сумі 167940,90 гривень.

Стягнути солідарне з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ Дельта Банк (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020) судовий збір у розмірі 1679,41 гривень.

Представник позивача в судові засідання не зявлявся, в позовній заяві та клопотанні у повному обсязі підтримав вимоги позову та надіслав клопотання про розгляд справи у його відсутність, в установленому порядку був ознайомлений із письмовими запереченнями відповідача та надав відповідні письмові пояснення та заяву про залучення доказів ( а.с. 5, 58,59, 67-69,78-80)

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не зявлялась, надала письмові заперечення, щодо не визнання позовних вимог та про розгляд справи у її відсутність ( а.с. 61).

Відповідач ОСОБА_1 , не визнав позовні вимоги та до початку судового засідання надав відповідні пояснення які викладені ним у письмових запереченнях та заяві із яких вбачається, що « Вважає позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» незаконними та безпідставними в звязку зі слідуючим:

1.Ним, ОСОБА_1 дійсно було укладено кредитний договір, але не з ПАТ «Дельта Банк», а з «Укрсиббанком» 13 серпня 2007 року. Проте писав заяву про надання йому кредиту в національній валюті - гривні, але все перераховували в німецьких марках, потім по курсу долара США, а в договорі йде мова про швейцарські франки. Всі розрахунки приведені саме в швейцарських франках. Особисто ні марок, ні доларів, ні франків не отримував, в руках їх не тримав і не бачив. Тому всі розрахунки, надані в доданих до позовної заяви документах є незрозумілими.

2.Є підстави сумніватися в існуванні такого ПАТ «Дельта Банк» оскільки в самій позовній заяві вказана його адреса вул. Щорса 36 «б», а поштова адреса зовсім інша - вул. Фрунзе 39. Додана позивачем до позовної заяви ксерокопія Статуту ПАТ «Дельта Банк» фактично є лише титульним аркушем та одним аркушем Загального характеру, який фактично ні про що не говорить. Вказує лише на те, що ПАТ «Дельта Банк» є правонаступником ТОВ «Дельта» Не вказано,хто саме його заснував - яка саме фізична особа. Титульний лист вказує на нову редакцію Статуту. Статут датований 2012 роком і з посиланням на загальні збори акціонерів пр.№2 від 30 січня 2012 року, а свідоцтво про реєстрацію видане ще 1 жовтня 2009 року Таким чином витяг зі Статуту та свідоцтво про Державну реєстрацію є такими , що не можуть підтвердити повноважень позивача по цій справі. Необхідно надати суду оригінали цих документів.

3.Якщо навіть погодитись з тим, що ПАТ «Дельта Банк» дійсно існує і є Правонаступником «Укрсиббанку», то в цьому випадку договір кредиту з ним повинен був бути переукладеним додатково, що передбачено Законом України «Про захист прав споживачів»

4.3гідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» ст.2 п.1о Державний реєстр - це реєстр, що ведеться Національним банком України. У ПАТ «Дельта Банк» такої реєстрації нема. При таких обставинах ПАТ «Дельта Банк» не є Належним позивачем, а є, можливо, лише якимось рейдерським угрупуванням.

5.До справи доданий акт передачі-прийому документації при купівлі-продажу вимоги кредиту від 27 березня 2012 року, в якому йдеться про ухвалу про відкриття провадження, якесь судове рішення та виконавчий документ. Самі ці ухвали, рішення та виконавчий документ не додані, особисто про якісь судові рішення та виконавчі документи щодо його кредитного договору нічого невідомо. Якщо такі рішення та виконавчий документ існують, то який може бути повторний позов?

6. До справи недодані ніякі підтверджуючі суму заборгованості документи, в тому числі роздруківка руху банківських операцій по отриманню кредиту, по оплаті рахунків, якими саме сумами, коли і т.п. Не може зрозуміти чи враховано те, що 13 серпня 2007 року при оформлені кредитного договору з нього було знято відразу 22000 гривень? Крім роздруківки повинен бути акт звірки платежів. З найменувань операцій банку повинно бути зрозуміло призначення оплачених сум на погашення тіла кредиту, процентів і інших платежів. Нічого цього з позовної заяви та доданих до неї документів не видно.

На підставі викладеного просить відмовити позивачеві в задоволені його позовних вимог в повному обсязі, як недоведених.( а.с. 47-48);

«В зв'язку з багаторазовою неявкою в судові засідання позивача по цивільній справі ПАТ „Дельта Банк" просить розглянути вказану цивільну справу у відсутність ОСОБА_1

Також вважає за необхідне висловити свою позицію по цій справі і просити суд відмовити позивачу в задоволені його позовної заяви в повному обсязі за слідуючими підставами:

1.Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона по справі повинна надати докази в підтвердження своїх вимог чи пояснень. Позивач постійно не з'являється в судові засідання і не надає жодних доказів своїх вимог. Так, позивач не надав повної відповіді на направлені йому судом наші заперечення і по суті не відхилив їх. Обмежувався лише відпискою за одним питанням щодо другого відповідача, ОСОБА_2, що не є суттєвим. Відповідач не надав суду акт звірки з відповідачем щодо заплачених за кредитним договором сум, не підтвердив наявність заяви щодо видачі кредиту в національній валюті, а не у іноземній, Не надав доказового матеріалу щодо зарахування платежів за якісь, ніби надані банком послуги та за комісії і т.д.

ОСОБА_4 дійсно уклав договір кредиту з банком ,але не з ПАТ „Дельта Банк" ,а з „Укрсиббанком" 13 серпня 2007 року. Проте була написана заява про надання кредиту в гривнях, а не в іноземній валюті. Але чомусь кредит перераховувався в німецькі марки, потім по курсу долара США, а в договорі чомусь іде мова про швейцарські франки. Всі розрахунки остаточно проведені в швейцарських франках. Особисто він, ОСОБА_1 не отримував ні марок, ні доларів США, ні франків, їх не бачив і в руках не тримав. Тому всі розрахунки в доданих до справи документах для нього є незрозумілими.

3."Укрсіббанк" є українським банком і знаходиться на території України. Тому всі грошові операції він повинен проводити в національній валюті, а не в іноземній.

4.Якщо погодитись з тим, що „Дельта Банк" є правонаступником „Укрсіббанку", то в цьому випадку договір кредиту повинен був бути переукладеним додатково, що передбачено Законом України „Про захист прав споживачів"

5.До справи доданий акт передачі-прийому документації при купівлі-продажу вимоги кредиту від 27 березня 2012 року, в якому йдеться про ухвалу про відкриття провадження, якесь судове рішення та виконавчий документ. Самі ці ухвали та виконавчі рішення ненадані. Особисто про якісь судові рішення та виконавчі дії щодо даного кредитного договору нічого невідомо. Якщо такі рішення та виконавчі документи існують, то який може бути повторний позов до нього? Їх існування заперечує взагалі можливість предявлення до нього даного позову. Позивач в цій частині доказів правомірності подання позову суду не надав.

6.До справи недодані ніякі підтверджуючі суми заборгованості докази та документи, в тому числі роздруківка руху банківських операцій по отриманню кредиту, по оплаті рахунків, якими саме сумами і за що вони зачислені ? на які саме рахунки?

7.При оформлені кредиту 13 серпня 2007 року з банком було утримано відразу 22000 гривень. За що їх утримали? Які для цього були підстави? На який рахунок вони пішли позивач доказів цього не надав і тому не можна судити про те, що вони зараховані, як платіж по кредиту.

8.Позивач повинен був надати суду повний акт звірки платежів з найменуванням операцій банку,з яких повинно бути зрозуміло призначення кожної оплаченої мною суми на погашення тіла кредиту, відсотків за кредит на інші законні цілі. Нічого цього з позовної заяви та доданих до неї документів не видно.

9.Надає суду для огляду платіжні документи, які є їх розпорядженні і звертає увагу суду на те, що ряд платежів позивачем зараховано на якісь рахунки фізичних осіб, а не на рахунки банку-кредитора. У банків існують для погашення кредитів спеціальні рахунки. А рахунки якихось фізичних осіб, що є їх особистими рахунками, не можуть належати самому банку. Це дає підстави для сумнівів про те, чи не були вказані суми злочинно присвоєні якимись фізичними особами - посадовими особами працівників банку?. Так платіж від 4 вересня 2007 року в сумі 1338,25 гривень /265 доларів / зараховані на рахунок №2620 якоїсь фізичної особи. Якої і на яких підставах? Гроші вносив в установі банку і підстав для їх зарахування на рахунок якоїсь фізичної особи не було. Але оформляли платіж самі працівники банку і йому в жовтні 2007 року платіж в сумі 1700 гривень також зарахований на рахунок фізичної особи, без вказівки номера рахунку і прізвища цієї фізичної особи. Платежі від 5 листопада 2007 року в сумі 1535 грн., від 10 грудня 2007 року в сумі 1688 грн.10 коп., від 10 січня 2008 року в сумі 1720 грн., від 8 лютого 2008 року в сумі 1770грн., від 11 березня 2008 року в сумі 1735 грн., від 10 квітня 2008 року в сумі 1880 грн., від 18 червня 2008 року в сумі 1750 грн., від 10 липня 2008 року в сумі 1700 грн., від 12 серпня 2008 року в сумі 1500 грн. і від 10 вересня 2008року в сумі 1560 грн. залишалось лише погоджуватись мовчки ,не вникаючи в те, як саме оформляється операція. Від 17 вересня 2009 року в сумі 2700 грн., від 1 жовтня 2009 року в сумі 850 грн., від 28 жовтня 2009 року в сумі 1930 грн. всі зараховані на рахунок якоїсь фізичної особи. Доказів законності такого зарахування його платежів позивач суду не надав.

10.Платіж від 9 жовтня 2007 року в сумі 1717 грн./366 шв.франків/ зарахований невідомо куди з вказівкою, що він є платежем за конвертацію валюти. Такої конвертації не просив і платив в національній валюті. Зняття з нього сум за конвертацію валюти є незаконною видумкою банку для незаконного отримання платежу з клієнта. Банк умисне незаконно оформляв договори кредиту в іноземній валюті отримуючи від цього такі ж незаконні прибутки і не може їх стягувати з клієнтів, бо це незаконно.

11.Досить великі суми банк знімав за якусь комісію, хоча договору комісії, передбаченого цивільним законодавством він не укладав. Це також є незаконним.

12.Решта, досить немала кількість платежів банком зараховувались зі вказівкою „в рахунок заборгованості за кредитом", але коли саме і яка саме заборгованість рахувалась не вказувалось. Якихось претензій з цього приводу не заявлялось.

13.Ні в одній платіжці не вказано, чи брались та зараховувались відсотки за кредит. Кожний платіж повинен був бути розшифрований, яка саме з нього сума зараховується за тіло кредиту і яка за відсотки. Банк умисне цього не вказував заводячи клієнта в оману або в такий стан, що клієнт не міг орієнтуватися в стані сплати кредиту.

14.Оскільки ціна позову в кілька разів перевищує сам кредит, то банк повинен був підтвердити законність цих вимог висновком спеціальної бухгалтерської експертизи, надавши його суду, як доказ. Такого доказу своїх вимог банк також суду не надав.

На підставі викладеного просить відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог по даній справі в повному обсязі, як недоведених ним доказами в суді.»( а.с. 93-95)

Дослідивши заяви сторін, письмові заперечення відповідачів, пояснення на заперечення представника позивача та надані сторонами документи та інші докази, які сторони вважають за достатніми для вирішення справи по сутті: платіжне доручення №59279161 від 20 грудня 2012 року про оплату судового збору(а.с.1), довідку про заборгованість по кредиту від 14 грудня 2012 року (а.с.6), довідку про заборгованість по кредиту від 14 грудня 2012 року (а.с.7), досудову вимогу №48.4-10/6234/12 від 17 жовтня 2012 року(а.с.8), досудову вимогу №48.4-10/6196/12 від 17 жовтня 2012 року(а.с.9), копію договору про надання кредиту №1197721000 від 13 серпня 2007 року (а.с.10-17), копію графіка погашення кредиту (а.с.18-20), копію акту прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011, датовану 27 березня 2012 року(а.с.21), копію договору поруки №133602 від 13 серпня 2007 року(а.с.22-23), копію статуту ПАТ «Дельта Банк»(нова редакція)(а.с.24-25), копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи(а.с.26-27), копію виписки з договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року(а.с.28-29), копію довіреності від 17 жовтня 2012 року(а.с.30), адресну довідку від 06 лютого 2013 року (а.с.31), копію адресної довідки від 26 квітня 2013 року (а.с.33), письмові заперечення від 02 серпня 2013 року (а.с.47-48), копію довіреності від 15 травня 2013 року (а.с.55, 59), письмові заперечення від 20 серпня 2013 року(а.с.61), письмові пояснення до заперечень на позовну заяву(а.с.67-68), копію довіреності від 12 вересня 2013 року(а.с.69,80), заяву про залучення доказів від 22 квітня 2013 року(а.с.78), копію розрахунку заборгованості за договором кредиту від 13 серпня 2007 року(а.с.81), копію витягу з додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами(а.с.82), заяву про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с.93-95), копію реєстру платежів(а.с.96), копії квитанцій про погашення кредиту за період з 13 серпня 2007 року по 28 жовтня 2009 року(а.с.98-114) , суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню по слідуючим підставам.

Згідно ст..11 ЦПК України Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

2. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.. 60 ЦПК України. Обов'язки доказування і подання доказів 1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. 2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. 3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. 4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 61 ЦПК України установлені підстави звільнення від доказування

1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

4. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до стаття 131 ЦПК України Подання доказів 1. Сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Державною валютою в Україні є гривна. Відповідно до вимог ч.1ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражено у грошовій одиниці України - гривні. Згідно ч.2 ст.524 ЦК України - сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Тому в розрахункових документах Банку зазначаються дві валюти: іноземна та гривня.

В судовому засіданні встановлено факт укладання договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11197721000 від 13.08.2007 року між представником «УкрСиббанк» із відповідними розділами зобовязань сторін та встановленого графіку погашення кредиту( а.с. 10-20) і знайшло своє підтвердження укладення договору поруки ( а.с.22-23), отримання кредитних коштів відповідачем від позивача в обумовленій сумі споживчого кредиту не знайшло своє доказове підтвердження.

Також встановлено факт часткового погашення споживчого кредиту відповідачем ( а.с. 98-114).

Згідно наданих додатків до позову, позивач визначив та провів розрахунок суми кредитної заборгованості відповідача станом на 14.12.2012 року (включно) по кредитному договору №11197721001 у розмірі 167580,47 гривень, а по кредитному договору № НОМЕР_1 у розмірі 360,43 гривні ( а.с. 6,7) та станом на 20.11.2013 року ( а.с. 81,82)

При таких встановлених у судових засіданнях обставинах і фактах та з урахуванням встановлених правовідносин між сторонами, які підтверджують порушення прав відповідача, щодо не обгрунтовності визначення сум та розміру кредитної заборгованості , без урахування положень діючого законодавства , щодо строків звернення із відповідними вимогами та не врахування позивачем при розрахунках заборгованості певних сум використаних відповідачем для погашення кредитної заборгованості , а також не визначеність позиції позивача, щодо застави визначеної в якості забезпечення виконання зобовязань сторонами при укладені кредитного договору і посилання відповідача на відсутність обізнаності щодо уступки вимог права щодо кредиту , то є всі підстави для не задоволення позову з урахуванням наданих позивачем розрахунках та досліджених доказах.

Будь-яких доводів, доказів чи документів, щодо усунення виниклих протиріч при розгляді даної справи між позицією позивача та запереченнями відповідача, які підтверджені квитанціями суду представником позивача не надано, а тому наданий розрахунок заборгованості безпідставний та визнається судом як такий, що не підтверджений будь-якими достовірними та безспірними доказами, а тому не приймаються до уваги.

Крім того повідомлення представника позивача про укладення договору відступлення права вимоги, не підтверджено будь-якими безспірними доказами, документами, а тому суд вважає, що не має законних підстав іншу особу,підприємство,…вважати правонаступником позивача по даній справі.

Такими безспірними і достатніми доказами не можуть бути надані позивачем копії Акту прийому передачі Документації за договором купівлі-продажу прав вимог за кредитами від 08.12.2011 року датоване 27.03.2012 із його випискою ( а.с. 21,28)

Всі судові витрати понесені сторонами під час розгляду даної цивільної справи залишити за ними.

Керуючись главою 47,48,51- 53,71 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки і банківську діяльність» ст.ст. 11,60, 61,88, 131,209, 213, 215 ЦПК України, суд -,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача публічного акціонерного товариства "ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_6.

Рішення набуває законної сили "__"___20__року.